Перші загиблі протестувальники (січень 2014 року)

Період: січень 2014 року.
Місця подій: вулиця Грушевського та Олександрівська лікарня в Києві, околиці столиці, медичні заклади й місця подальшої смерті постраждалих.

Російська теза: Перші смерті на Майдані були наслідком дій самих протестувальників або невстановлених провокаторів, а відповідальність тодішньої влади нічим не доведена.

1. Кого називають першими загиблими

У січневій хронології потрібно розрізняти дату поранення, дату смерті та дату виявлення тіла.

Ці дати й обставини наведені в матеріалах Українського інституту національної пам’яті, підготовлених Музеєм Революції Гідності. УІНП

Називати всіх цих людей загиблими від пострілів 22 січня неправильно. Так само неточно називати Вербицького вбитим безпосередньо під час сутички на Грушевського.

Словосполучення «перші загиблі в січні» також не означає, що до цього взагалі не було смертей, пов’язаних із переслідуванням учасників протесту. Ті самі матеріали називають першим із Героїв Небесної Сотні Павла Мазуренка, який помер 22 грудня 2013 року. Цей матеріал присвячений саме січневим подіям.

2. Сергій Нігоян: уродженець Дніпропетровщини

Сергій Нігоян народився 2 серпня 1993 року в селі Березнуватівка на Дніпропетровщині у вірменській родині, яка переїхала до України, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Уперше до Києва на Майдан він приїхав 8 грудня 2013 року. На момент загибелі йому було двадцять років. Музей Революції Гідності

Його біографія важлива для точного викладу: Нігоян народився й виріс в Україні, а не був іноземним бойовиком, якого нібито привезли для участі в заворушеннях.

22 січня він отримав кульові поранення неподалік колонади стадіону «Динамо». Музей Революції Гідності відносить його загибель до ранкових подій на Грушевського. Музей Революції Гідності

Сам факт перебування в районі протистояння не пояснює законності смертельного пострілу. Для цього потрібно встановлювати конкретну поведінку людини, джерело небезпеки та обставини застосування зброї.

3. Михайло Жизневський і Роман Сеник: різні дати смерті

Михайло Жизневський, громадянин Білорусі, загинув на Грушевського 22 січня. Роман Сеник того самого дня отримав поранення, від якого помер у лікарні за кілька днів. Музей Революції Гідності

Іноземне громадянство Жизневського не зменшувало обов’язку української держави захищати його життя. Захист від свавільного позбавлення життя та катування поширюється на людей під юрисдикцією держави незалежно від їхнього громадянства.

Щодо цих смертей потрібно уникати неперевірених подробиць про конкретного стрільця, точну позицію пострілу або належність використаної зброї. Такі твердження потребують матеріалів експертиз і процесуальних рішень.

Відомості про вогнепальне поранення не можна підміняти припущенням про виконавця. Але невстановлення виконавця не спростовує самого смертельного поранення.

Це однаково стосується версій про правоохоронців, невстановлених провокаторів або інших осіб: кожна версія потребує доказів.

4. Юрій Вербицький: викрадення з лікарні

Історія Юрія Вербицького має іншу послідовність.

Уночі 21 січня під час сутички йому травмували око, і близько 3:45 Ігор Луценко привіз його до лікарні. Звідти обох викрали кілька людей у цивільному.

Ці обставини викладені не лише у свідченнях потерпілих чи повідомленнях журналістів. Вони розглянуті в рішенні ЄСПЛ «Луценко та Вербицький проти України» від 21 січня 2021 року, заяви № 12482/14 і № 39800/14. ЄСПЛ

Вербицького після катування залишили у віддаленій місцевості за дуже суворих погодних умов. Його тіло виявили 22 січня. За даними слідства, наведеними УІНП, смерть настала не пізніше кінця 21 січня. УІНП

Тому дата виявлення тіла не повинна автоматично ставати датою вбивства.

5. Що саме встановив Європейський суд

У § 90 рішення ЄСПЛ визнав достатньо встановленим, що викрадення та жорстоке поводження відбувалися за вказівками та/або під контролем правоохоронних органів або щонайменше за їхньої згоди чи потурання.

У §§ 91 і 93 суд установив відповідальність держави за жорстоке поводження з Луценком, катування Вербицького та смерть останнього. Рішення також охоплює порушення права на свободу й мирні зібрання та відсутність ефективного розслідування. ЄСПЛ

Це судовий висновок про міжнародно-правову відповідальність України за дії тодішнього державного апарату. Він не є кримінальним вироком конкретному викрадачеві чи посадовцю.

Розмежування принципове:

• ЄСПЛ установлює порушення Конвенції державою;
• національний кримінальний суд визначає індивідуальну вину обвинуваченого.

Тому відсутність персонального вироку не дозволяє заперечувати вже встановлену ЄСПЛ відповідальність держави.

Визнання такого порушення не є аргументом проти української державності. Воно показує, що дії посадовців підлягають правовій перевірці незалежно від того, яку владу вони представляли.

6. Олександр Бадера й Богдан Калиняк: смерті після січневих подій

Олександр Бадера помер 28 січня у власному помешканні. Музей Революції Гідності описує, що його сильно побили біля стадіону «Динамо», він лікувався вдома, але травми виявилися надто важкими. Музей Революції Гідності

Богдан Калиняк також помер 28 січня. Меморіальні матеріали УІНП пов’язують його смерть від двобічного запалення легень із потраплянням під крижану воду та, імовірно, з дією газу. УІНП

Ці випадки показують, чому перелік загиблих не можна обмежувати людьми, які померли безпосередньо на вулиці.

Водночас меморіальний опис не замінює судово-медичного висновку. Для встановлення кримінальної відповідальності за віддалений наслідок потрібно доводити причинний зв’язок між конкретною дією, ушкодженням або захворюванням і смертю.

Не слід також без експертного підтвердження визначати хімічний склад застосованої речовини. Відомості про дію газу не дають підстав самостійно називати його бойовою отруйною речовиною.

7. Чому слова «самі винні, бо прийшли на протест» юридично неспроможні

Добровільне перебування на протесті не означає згоди бути вбитим, викраденим або підданим катуванню.

Навіть якщо людина вчинила правопорушення, держава повинна застосовувати передбачені законом заходи. Покарання призначається в установленому порядку. Воно не може здійснюватися через побиття чи залишення тяжко травмованої людини на морозі.

Особливо очевидно це у випадку викрадення з лікарні. Медична допомога не позбавляє людину процесуальних прав і не створює простору, де дозволене позасудове насильство.

Право перевіряти причетність до злочину та заборона катувати підозрюваного діють одночасно. Одне не скасовує іншого.

8. Що означає відсутність вироку щодо конкретного вбивства

Відсутність обвинувального вироку означає, що не можна оголошувати конкретну людину винною всупереч презумпції невинуватості.

Вона не означає автоматично, що:

• смерть була природною;
• застосування сили було законним;
• убивства не сталося;
• відповідальність держави виключена;
• будь-яка альтернативна версія вже доведена.

Так само повідомлення слідства про підозру або направлення обвинувального акта до суду не дорівнює вироку. Наприклад, у червні 2022 року ДБР повідомило про направлення до суду обвинувального акта щодо восьми осіб, серед яких, за версією слідства, організатори та керівники викрадення Луценка й Вербицького. Це підтверджує процесуальну дію, але саме собою не встановлює остаточної вини кожного обвинуваченого. ДБР

Для кожного твердження потрібно називати його рівень: установлений факт, свідчення, висновок експерта, версія слідства чи судове рішення.

9. Правовий висновок

Січневі смерті не були одним епізодом з однаковими обставинами. Люди загинули від вогнепальних поранень, після викрадення й катування, а також померли пізніше від наслідків, які меморіальні матеріали пов’язують із подіями протесту.

Ці відмінності потребують точності, але не дозволяють звести всі смерті до нібито добровільного ризику самих учасників Майдану.

У справі Вербицького відповідальність держави вже встановлена міжнародним судом. Щодо інших смертей факт загибелі потрібно відділяти від питання про конкретного виконавця та його доведену вину.

Невстановлений виконавець є підставою продовжувати розслідування, а не доказом того, що загиблого позбавили життя правомірно.

Першоджерела

1. ЄСПЛ: рішення «Луценко та Вербицький проти України», 21 січня 2021 року.
2. ДБР: обвинувальний акт щодо 8 «тітушок» у справі викрадення Луценка й Вербицького, 16 червня 2022 року.

Публікації, матеріали та інші джерела

1. УІНП: «Інформаційно-методичні матеріали до Дня Героїв Небесної Сотні, розроблені Національним музеєм Революції Гідності».
2. Музей Революції Гідності: «Сергій Нігоян».
3. Музей Революції Гідності: «Календар Майдану. 22 січня 2014 року».
4. Музей Революції Гідності: хода пам’яті перших загиблих майданівців.
5. Музей Революції Гідності: «Олександр Бадера».