Війна почалася 22 червня 1941 року
Маніпуляція. Друга світова почалася 1 вересня 1939 року; українці воювали проти нацистів у польському війську, а 17 вересня 1939 року СРСР вторгся до Польщі за домовленостями з Німеччиною.
Перемогу здобула Росія
Неправда. Перемога була спільним результатом антигітлерівської коаліції. Червона армія була багатонаціональною, мільйони українців служили в ній та в інших союзних арміях.
Приєднання 1939 року та повернення радянської влади були лише визволенням
Маніпуляція. Таємний протокол 23 серпня 1939 року поділив сфери впливу, радянізація супроводжувалася депортаціями з 10 лютого 1940 року, а після 1944 року тривали репресії, зокрема депортація кримських татар.
Матеріал
Україна у Другій світовій війні (1939–1945)
Період: 1 вересня 1939 року – 2 вересня 1945 року.
Територія: українські землі у складі різних держав, території бойових дій, окупації, евакуації та примусового переміщення населення.
Ключові документи: пакт Молотова–Ріббентропа і таємний додатковий протокол; німецько-радянські домовленості про поділ Польщі; документи окупаційної влади; матеріали про Голокост і радянські репресії; акти капітуляції Німеччини; Статут Нюрнберзького трибуналу; повоєнні договори про кордони.
Російська теза: Російська державна пропаганда зводить історію війни до Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, представляє перемогу переважно як заслугу Росії, а український визвольний рух оголошує суцільно нацистським.
Приєднання західноукраїнських земель до СРСР у 1939 році подають як безумовно правомірне визволення. Повернення радянської влади у 1943–1944 роках використовують для виправдання подальшого панування Москви над Україною.
У цій схемі майже зникають радянсько-німецькі домовленості 1939 року, внесок інших народів та держав у перемогу, українські жертви й злочини сталінського режиму.
1. Чому історія війни для України починається з 1939 року
Напередодні війни українські землі перебували у складі кількох держав. Тому досвід населення не можна описати лише через дату вступу СРСР у війну проти Німеччини.
1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Бойові дії та бомбардування охопили й землі, які нині належать Україні. Українці, мобілізовані до польського війська, брали участь в обороні держави.
За даними УІНП, у польській армії на початку війни служили приблизно 110–120 тисяч українців. Їхня участь у боротьбі проти Німеччини передувала німецько-радянській війні майже на два роки. uinp.gov.ua
Назва Велика Вітчизняна війна стосується радянського способу опису протистояння 1941–1945 років. Вона не охоплює всієї історії Другої світової та всього українського досвіду.
2. Пакт Молотова–Ріббентропа: що містив таємний протокол
23 серпня 1939 року Німеччина та СРСР підписали договір про ненапад. До нього додали таємний протокол про розмежування сфер впливу у Східній Європі.
У тексті протоколу, опублікованому Єльською юридичною бібліотекою, прямо передбачено:
- розмежування сфер впливу щодо балтійських держав;
- лінію розмежування інтересів на території Польщі;
- можливість подальшого вирішення питання про існування та кордони незалежної Польської держави;
- зацікавленість СРСР у Бессарабії.
Отже, домовленість виходила далеко за межі взаємної відмови від нападу. Дві держави обговорювали долю третіх країн без їхньої участі. avalon.law.yale.edu
Таємний протокол не містив точної дати майбутнього радянського вторгнення. Його значення полягало у створенні політичної основи для територіального переділу. Після нападу Німеччини ці домовленості стали частиною практичної взаємодії Берліна й Москви.
28 вересня 1939 року новий німецько-радянський договір про дружбу і кордон закріпив погоджене розмежування захопленої польської території. old.uinp.gov.ua
3. Вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року
Радянська влада пояснювала введення військ розпадом Польської держави та необхідністю захистити українське й білоруське населення.
Однак твердження про фактичне припинення існування Польщі не відповідало становищу держави: польські війська продовжували опір, а польська державність збереглася, зокрема через уряд у вигнанні.
Радянська нота про захист населення супроводжувала збройне вторгнення на територію іншої держави. Перебіг дипломатичних контактів і підготовку вторгнення розглянуто в матеріалах УІНП.
Правова оцінка не потребує перенесення Статуту ООН 1945 року в минуле. На той час уже існували міжнародні зобов’язання про відмову від війни та ненапад.
Пакт Бріана–Келлога 1928 року передбачав відмову від війни як інструмента національної політики та мирне вирішення спорів. Радянське вторгнення також порушувало договір про ненапад між СРСР і Польщею 1932 року.
Захист етнічно спорідненого населення не давав державі необмеженого права вторгатися до сусідньої країни та ділити її територію.
4. Приєднання західноукраїнських земель: об’єднання територій і встановлення диктатури
Унаслідок подій 1939 року значна частина західноукраїнських земель увійшла до УРСР.
Територіальне об’єднання українських земель мало довгострокове історичне значення. Водночас воно не скасовує питання про спосіб установлення радянського контролю та поводження з населенням.
Радянізація супроводжувалася руйнуванням попередніх політичних і суспільних структур, конфіскаціями, арештами та депортаціями. Перша велика депортаційна хвиля розпочалася 10 лютого 1940 року. Переслідування зачепило різні групи населення, зокрема поляків та українців. uinp.gov.ua
Тому приєднання територій до УРСР не можна описувати лише як набуття населенням свободи. Українці опинилися під владою режиму, який уже здійснив Голодомор і Великий терор.
Окремо слід розрізняти захоплення територій у 1939 році та повоєнне міжнародне оформлення кордонів. Це різні юридичні події.
5. Напад Німеччини на СРСР у 1941 році
22 червня 1941 року Німеччина та її союзники напали на СРСР. Почалася німецько-радянська війна.
Для України це означало масштабні бойові дії, руйнування міст і сіл, евакуацію підприємств та населення, оточення великих військових угруповань і встановлення окупаційного режиму.
Плани Німеччини передбачали підкорення й експлуатацію захоплених територій. Уявлення нацистського керівництва про расову ієрархію визначали характер війни та поводження з населенням. Зв’язок між нападом на СРСР і розгортанням масового винищення розкриває Меморіальний музей Голокосту США.
У цьому протистоянні СРСР став учасником антигітлерівської коаліції. Його попередня співпраця з Німеччиною не скасовує подальшої ролі в її розгромі. Так само подальша перемога не робить правомірними радянські дії 1939–1940 років.
6. Нацистська окупація: терор, експлуатація та примусова праця
Окуповані українські землі не становили єдиного адміністративного простору. Різні території підпорядковували німецьким цивільним і військовим адміністраціям, а також союзникам Німеччини.
Населення зазнало масових убивств, пограбування, примусової праці, переслідування та знищення цілих громад.
Вивезення людей на роботу до Німеччини стало одним з інструментів окупаційної політики. Насильницький характер набору, роль місцевої адміністрації та умови експлуатації досліджуються в матеріалах Меморіального музею Голокосту США про Україну.
Масові каральні акції проти цивільних не можна виправдовувати боротьбою з партизанами. Показовою є Корюківська трагедія березня 1943 року, обставини якої розглянуті в дослідженні УІНП.
7. Голокост в Україні
Голокост становить невіддільну частину історії України у Другій світовій війні.
Нацистська політика передбачала знищення євреїв як групи. На українських землях значну частину жертв убили масовими розстрілами поблизу місць проживання.
29–30 вересня 1941 року в Бабиному Яру в Києві, за німецьким звітом, було вбито 33 771 єврея. Розстріли здійснювали німецькі каральні підрозділи за участю допоміжних сил. Надалі Бабин Яр став місцем убивства й інших груп населення. Події та документи висвітлені в енциклопедії Меморіального музею Голокосту США.
Дослідження Голокосту потребує розгляду участі місцевих співучасників, поведінки свідків і порятунку переслідуваних. Відповідальність за співучасть визначають за конкретними діями. Її не можна переносити на все населення України.
Так само неприпустимо розчиняти єврейських жертв у загальній категорії мирних радянських громадян, приховуючи спрямованість їхнього винищення.
8. Радянські злочини під час війни
Війна проти нацистської Німеччини не припинила репресивної політики радянського режиму.
Під час відступу 1941 року органи НКВС здійснювали масові розстріли в’язнів. Один із документованих прикладів становить трагедія Луцької тюрми, матеріали про яку опублікував УІНП.
Після повернення радянської влади переслідування продовжилися. Особливо тяжким злочином стала депортація кримськотатарського народу.
11 травня 1944 року Державний комітет оборони ухвалив постанову № 5859сс про кримських татар. Масове виселення розпочалося 18 травня. Воно охопило населення за національною належністю, включно з дітьми й літніми людьми, без індивідуального доведення вини. Добірка документів про депортацію дозволяє простежити механізм її проведення.
У 1944 році Крим перебував у складі РРФСР. Тому депортацію потрібно описувати як злочин союзного режиму на території сучасної України, не приписуючи Криму тогочасну належність до УРСР.
9. Українці в боротьбі проти нацизму
Мільйони українців служили в Червоній армії. Українці також воювали в арміях Польщі, США, Канади, Великої Британії та інших держав антигітлерівської коаліції.
Їхній внесок охоплював бойову службу, роботу медиків, забезпечення фронту, працю на евакуйованих підприємствах і допомогу переслідуваним. Відомості про участь українців у різних союзних арміях наведено в матеріалах УІНП.
Радянський Союз був багатонаціональною державою. Червона армія не була армією лише Росії.
Перетворення радянських військових втрат і перемог на винятково російські стирає участь українців та інших народів. Політична спадкоємність не дає сучасній державі права привласнювати чужий внесок у спільну перемогу.
10. Рухи опору: різні цілі та різні політичні підпорядкування
На українських землях діяли радянські партизани й підпільники, польський рух опору, українське націоналістичне підпілля та УПА, єврейські групи опору й інші осередки боротьби.
Ці сили мали різні політичні цілі. Боротьба проти нацистів не завжди означала згоду щодо майбутнього державного устрою або кордонів.
Радянський рух опору діяв заради перемоги СРСР і відновлення радянської влади. Український визвольний рух прагнув незалежної України. Польський рух опору відстоював відновлення Польської держави, зокрема її територіальні претензії на спірні землі.
Документи й хронологію формування УПА, її зіткнень із німецькими силами та подальшої боротьби проти радянського режиму містять матеріали УІНП.
Жоден рух опору не можна оцінювати лише за його самоназвою чи проголошеною метою. Потрібно досліджувати конкретні дії, накази та відповідальність командирів і виконавців.
11. ОУН, УПА та співпраця з Німеччиною: чому необхідна точність
ОУН та УПА не були однією незмінною структурою протягом усієї війни. ОУН мала різні крила, а політичні рішення та форми взаємодії з іншими силами змінювалися.
Розрахунки частини українських націоналістів на використання війни Німеччини проти СРСР для відновлення державності потрібно розглядати разом із фактами співпраці, конфліктів і німецьких репресій.
30 червня 1941 року ОУН(б) проголосила у Львові Акт відновлення Української держави. Німецьке керівництво не погодилося з таким державотворенням; відбулися арешти діячів ОУН(б). uinp.gov.ua
Формування основних збройних відділів УПА під проводом ОУН(б) розгорнулося у 1943 році. Документовані зіткнення з німецькими окупаційними силами спростовують твердження про відсутність будь-якої антинацистської боротьби УПА. uinp.gov.ua
Водночас ці факти не дають підстав автоматично виправдовувати всі дії учасників українського руху. Національно-визвольна мета не звільняє від відповідальності за злочини.
12. Волинь і Галичина: вбивства цивільних не мають виправдання
Українсько-польський конфлікт під час війни супроводжувався масовими вбивствами цивільного населення.
Участь підрозділів УПА та діячів ОУН у нападах на польське населення потребує прямого висвітлення. Так само необхідно досліджувати злочини польських збройних формувань проти українських цивільних.
Документи про конкретні напади та жертв зібрані, зокрема, на архівній мапі УІНП.
Передісторія конфлікту допомагає пояснювати причини насильства, але не створює права вбивати людей за національністю. Злочин проти одного села не виправдовує нападу на мешканців іншого.
Цивільна людина не втрачає права на життя через свою етнічну належність або дії збройних формувань, які виступають від імені її народу.
13. Вигнання нацистів у 1943–1944 роках
Наступ Червоної армії привів до припинення нацистської окупації українських земель. Це врятувало людей від подальшого нацистського терору та стало частиною розгрому Німеччини.
28 жовтня 1944 року використовується як пам’ятна дата вигнання нацистських окупантів з України. Водночас її не слід подавати як безспірний день припинення всіх бойових дій на території сучасної держави: бої в районі Чопа тривали пізніше.
Цю різницю пояснює УІНП у матеріалах про вигнання нацистських окупантів.
Поняття визволення потребує уточнення змісту. Припинення нацистської окупації було звільненням від конкретного злочинного режиму. Однак воно не означало встановлення незалежної України, політичного плюралізму або припинення державних репресій.
14. Завершення війни: спільна перемога союзників
Капітуляція Німеччини стала результатом воєнних дій антигітлерівської коаліції на різних фронтах, економічної мобілізації союзників і боротьби рухів опору.
Акти капітуляції передбачали припинення активних операцій німецьких сил о 23:01 за центральноєвропейським часом 8 травня 1945 року. Документи та пояснення до них опублікував Національний архів США.
Завершення війни в Європі не було завершенням Другої світової загалом. Вона тривала до капітуляції Японії 2 вересня 1945 року.
Внесок СРСР у перемогу був величезним. Він не робить перемогу винятково радянською чи російською та не скасовує внеску інших союзників.
15. Повоєнні кордони: юридичне оформлення не зводиться до подій 1939 року
Після війни територіальні зміни оформлювали окремими міжнародними договорами.
16 серпня 1945 року СРСР і Польща підписали договір про державний кордон. Документ представлений у збірнику Інституту історії України.
29 червня 1945 року СРСР і Чехословаччина уклали договір про Закарпатську Україну. У січні 1946 року було утворено Закарпатську область у складі УРСР. Відомості про ці акти містяться в ухвалі Конституційного Суду України від 17 червня 1997 року.
Ці договори потрібно розглядати окремо від німецько-радянських домовленостей 1939 року.
Критична оцінка сталінських територіальних захоплень не означає автоматичного заперечення всіх подальших договорів або сучасних державних кордонів. Для кожного періоду необхідно встановлювати чинні правові підстави.
16. Людські втрати та руйнування
Україна зазнала величезних військових і цивільних втрат. Люди гинули на фронті, у полоні, під час Голокосту, каральних акцій, бомбардувань, голоду й примусової праці.
Кількісні оцінки залежать від того, що саме дослідники рахують: смерті населення певної території, втрати етнічних українців, військовослужбовців або загальні демографічні наслідки.
УІНП наводить оцінку майже восьми мільйонів втрат через надсмертність і приблизно 2,4 мільйона втрат ненародженими. Разом це становить близько 10,4 мільйона демографічних втрат. Ці категорії не можна змішувати й називати весь показник кількістю загиблих. uinp.gov.ua
Масштаб катастрофи визначається також знищенням громад, примусовим переміщенням людей, втратою житла та руйнуванням господарства.
17. Правова відповідальність: перемога не дає імунітету від оцінки злочинів
Статут Нюрнберзького трибуналу передбачав відповідальність за злочини проти миру, воєнні злочини та злочини проти людяності.
До переліку входили, зокрема, вбивства цивільних і військовополонених, депортація на примусову працю, переслідування та невиправдане воєнною необхідністю руйнування.
Статті 7 і 8 визначали, що посадове становище та виконання наказу самі собою не звільняють від відповідальності.
Водночас юрисдикція самого Нюрнберзького трибуналу стосувалася головних злочинців європейських держав Осі. Тому його вирок не можна представляти як судове рішення щодо всіх радянських злочинів. avalon.law.yale.edu
Правовий висновок для оцінки війни полягає в необхідності розглядати конкретні дії та відповідальність. Боротьба проти нацизму не перетворює будь-яке рішення союзної держави на правомірне.
Хронологія
| Дата | Подія | Значення для України |
|---|---|---|
| 23 серпня 1939 року | Пакт Молотова–Ріббентропа і таємний протокол | Домовленість Німеччини та СРСР про сфери впливу |
| 1 вересня 1939 року | Напад Німеччини на Польщу | Початок Другої світової та участі українців у війні |
| 17 вересня 1939 року | Вторгнення СРСР до Польщі | Установлення радянського контролю над західноукраїнськими землями |
| 28 вересня 1939 року | Німецько-радянський договір про дружбу і кордон | Закріплення поділу захопленої польської території |
| 1940 рік | Депортації та подальше територіальне розширення СРСР | Поширення радянської системи й репресій |
| 22 червня 1941 року | Напад Німеччини на СРСР | Початок німецько-радянської війни |
| 30 червня 1941 року | Проголошення Акта відновлення Української держави у Львові | Спроба державотворення, яку Німеччина не визнала |
| 29–30 вересня 1941 року | Масове вбивство євреїв у Бабиному Яру | Один із найбільших розстрілів Голокосту |
| 1943–1944 роки | Наступ Червоної армії | Вигнання нацистських окупантів і повернення радянської влади |
| 18 травня 1944 року | Початок депортації кримських татар | Колективне переслідування народу сталінським режимом |
| 28 жовтня 1944 року | Пам’ятна дата вигнання нацистів | Не тотожна завершенню всіх боїв у сучасних кордонах України |
| 8 травня 1945 року | Набуття чинності капітуляцією Німеччини | Завершення основного збройного протистояння в Європі |
| 29 червня 1945 року | Договір про Закарпатську Україну | Договірна основа територіальної зміни |
| 16 серпня 1945 року | Радянсько-польський договір про кордон | Повоєнне оформлення розмежування |
| 2 вересня 1945 року | Капітуляція Японії | Завершення Другої світової війни |
Дати та зміст подій підтверджуються наведеними документами й дослідженнями. avalon.law.yale.edu
Наша позиція
Україна була одним із головних просторів Другої світової війни та одним із народів, які заплатили надзвичайну ціну за розгром нацизму. Український внесок у перемогу належить українцям і не може бути привласнений Росією.
Історія війни включає радянсько-німецькі домовленості, агресію 1939 року, нацистську окупацію, Голокост, радянські репресії, різні рухи опору та боротьбу за українську державність. Жодна з цих складових не повинна зникати заради зручної політичної схеми.
Злочини проти цивільних необхідно називати прямо незалежно від того, хто їх учинив. Відповідальність установлюють за конкретними діями та наказами, без колективного звинувачення народів.
Перемога над нацизмом є спільним історичним здобутком. Вона не створює для сучасної Росії права керувати Україною, змінювати її кордони або виправдовувати нову агресію пам’яттю про минулу війну.
Першоджерела
- Таємний додатковий протокол до договору про ненапад між Німеччиною та СРСР, 23 серпня 1939 року (Avalon Project).
- Пакт Бріана–Келлога (Загальний договір про відмову від війни), 27 серпня 1928 року.
- УІНП: документи щодо депортації з Криму кримськотатарського та інших народів.
- Національний архів США: акти капітуляції Німеччини, травень 1945 року.
- Статут Міжнародного військового трибуналу (Нюрнберзького), 8 серпня 1945 року.
- Інститут історії України: збірник із договором між СРСР і Польщею про державний кордон від 16 серпня 1945 року.
- Ухвала Конституційного Суду України № 22-з від 17 червня 1997 року.
Хронологія
Пакт Молотова–Ріббентропа
Таємний протокол про розмежування сфер впливу.
Вторгнення СРСР до Польщі
Установлення радянського контролю над західноукраїнськими землями.
Напад Німеччини на СРСР
Початок німецько-радянської війни.
Бабин Яр
Масове вбивство євреїв Києва 29–30 вересня 1941 року.
Депортація кримських татар
Колективне переслідування народу сталінським режимом.
Капітуляція Німеччини
Завершення основного збройного протистояння в Європі.
Радянсько-польський договір про кордон
Повоєнне оформлення розмежування.
Капітуляція Японії
Завершення Другої світової війни.