УНР створила Німеччина
Неправда. Центральна Рада, Генеральний секретаріат, універсали та законодавство УНР існували до 9 лютого 1918 року. Договір був наступним етапом зовнішніх відносин уже проголошеної республіки.
Великі держави розпорядилися Україною без її участі
Неправда. УНР підписала договір як окрема сторона, а її уряд ще до того заперечував право Раднаркому домовлятися від імені України.
Росія ніколи не визнавала договору УНР
Неправда. Стаття VI договору радянської Росії від 3 березня 1918 року зобов’язувала її укласти мир з УНР, визнати український договір і вивести війська та червону гвардію з України.
Матеріал
Берестейський мир 1918 року: міжнародне визнання УНР і зобов’язання радянської Росії
Частина 4. Як Україна виступила окремою стороною міжнародного договору
Дата основної події: 9 лютого 1918 року.
Пов’язаний документ: Берестейський договір радянської Росії від 3 березня 1918 року.
Місце: Берестя, нині Брест, Білорусь.
Російська теза: Української держави нібито не існувало, а УНР була штучним утворенням, створеним Німеччиною для відокремлення російських територій. Берестейський мир начебто був лише домовленістю великих держав, які розпорядилися Україною без її самостійної участі.
1. Чому потрібно розрізняти два Берестейські договори
Назва Берестейський мир використовується щодо різних документів. Їх змішування спотворює історію української дипломатії.
| Дата | Сторони | Значення для України |
|---|---|---|
| 9 лютого 1918 року | УНР і держави Четверного союзу | Україна уклала власний мирний договір |
| 3 березня 1918 року | Радянська Росія і держави Четверного союзу | Росія взяла зобов’язання щодо УНР та українського договору |
Україна не отримала свого договору як додатка до російського. Вона підписала його раніше.
Документи УНР у виставці Державної архівної служби України.
Текст російського договору від 3 березня в американській дипломатичній публікації.
2. Українська дипломатія діяла до підписання миру
Український уряд самостійно визначав свою позицію щодо переговорів.
У дипломатичних документах Генеральний секретаріат заперечував можливість Раднаркому без погодження з Україною вирішувати питання, які її стосувалися.
Зокрема, українська сторона звертала увагу, що більшовицькі представники уклали загальне перемир’я без домовленості з урядом Української республіки.
Українські дипломатичні документи в публікації Державного департаменту США.
Отже, українська участь не почалася з отримання готового тексту, складеного іншими державами. Вона спиралася на власний уряд, делегацію та заявлену зовнішньополітичну позицію.
3. Незалежність дала переговорам однозначну правову основу
Четвертий Універсал проголосив суверенну незалежність УНР та доручив уряду самостійно довести мирні переговори до завершення.
Це усувало невизначеність федеративного проєкту. Делегація представляла республіку, яка прямо заявила, що не підпорядковується іншій державній владі.
Зв’язок проголошення незалежності з мирними переговорами відображено і в матеріалах Українського інституту національної пам’яті. www.uinp.gov.ua
Саме тому незалежність мала практичний дипломатичний зміст: український уряд визначав власні міжнародні зобов’язання.
4. Що підписали 9 лютого 1918 року
Договір уклали між УНР, з одного боку, та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Османською імперією, з іншого.
Його текст і пов’язані документи зберігаються в українських архівних публікаціях.
Архівна виставка з текстом мирного договору.
Документальна виставка з телеграмою української делегації про підписання миру.
У документах того часу трапляється дата 27 січня за старим стилем. Вона відповідає 9 лютого за новим.
Договір регулював припинення стану війни, територіальні питання, дипломатичні й консульські відносини, економічні зв’язки та обмін полоненими.
Довідка Інституту історії України про договір.
5. Що означало укладення договору для статусу УНР
Держави Четверного союзу прийняли Україну як окрему сторону, здатну укладати міжнародну угоду та брати на себе зобов’язання.
Це було визнанням її міжнародної правосуб’єктності у відносинах із цими державами.
Водночас такий висновок потрібно формулювати точно. Договір не означав автоматичного визнання УНР усіма державами світу та не розв’язував усіх питань її кордонів або фактичного контролю.
Але він спростовує твердження, що Україна існувала лише як внутрішня адміністративна одиниця, від імені якої могла діяти виключно Росія.
У Бересті Україна виступила від власного імені.
6. Чому це не було створенням України Німеччиною
Центральна Рада, Генеральний секретаріат, універсали та українське законодавство існували до договору 9 лютого.
УНР проголосили в листопаді 1917 року, незалежність у січні 1918 року. Договір був наступним етапом зовнішніх відносин уже проголошеної республіки.
Інтереси Німеччини та інших держав не потрібно приховувати. Мир мав для них військове, продовольче й політичне значення.
Проте власний інтерес іноземної держави не доводить, що її партнер не існував. Міжнародні угоди зазвичай укладають саме через інтереси сторін.
Для висновку про українську правосуб’єктність важливі власні повноважні представники, урядові рішення та участь у договірних відносинах.
7. Що зобов’язалася зробити радянська Росія
3 березня 1918 року радянська Росія підписала окремий мир із державами Четверного союзу.
Стаття VI передбачала щодо України:
- негайне укладення миру з УНР;
- визнання мирного договору між УНР і державами Четверного союзу;
- очищення української території від російських військ і російської червоної гвардії;
- припинення агітації та пропаганди проти уряду й публічних установ УНР.
Стаття VI договору від 3 березня 1918 року.
Це конкретні договірні зобов’язання, а не пізніше українське трактування.
Водночас текст потрібно передавати без підміни: стаття прямо вимагала укласти мир з УНР та визнати її договір. Її зміст не слід замінювати вигаданою цитатою про безумовне визнання всіх українських територіальних вимог.
8. Чому стаття VI важлива для оцінки війни
У договорі розрізняли російські війська та українську територію. Окремо називали уряд і установи УНР.
Це суперечить поясненню, за яким уся боротьба була лише внутрішньою українською справою, а російська військова участь узагалі була відсутня.
Стаття VI не описує склад кожного загону та не заперечує участі місцевих більшовиків. Але вона документує міжнародне зобов’язання Росії вивести власні сили з України.
Отже, зовнішній військовий компонент конфлікту був відображений у договорі, підписаному самою радянською Росією.
9. Договір із Центральними державами не був миром між УНР і Росією
УНР не була стороною російського договору 3 березня.
Його стаття VI вимагала від Росії укласти з Україною окремий мир. Тому сам документ не потрібно називати завершеним двостороннім українсько-російським мирним договором.
Так само він не встановив автоматично остаточної українсько-російської межі.
Архівні матеріали містять подальше листування та документи про переговори між українською й радянською російською сторонами.
Документи про українсько-російські мирні переговори.
10. Мирний договір і військова допомога були різними рішеннями
Після підписання миру український уряд звернувся до німецької сторони по військову допомогу проти більшовиків.
Матеріал про договір і подальше звернення по допомогу.
Тому не слід зводити весь процес до однієї події.
Спочатку було укладено мирний договір. Окремо вирішувалося питання військового втручання та його умов.
Так само факт запрошення допомоги не означає, що будь-які подальші дії іноземного командування автоматично відповідали волі української влади.
11. Міжнародне визнання не гарантувало незалежності від зовнішнього тиску
Уряд УНР діяв у складних військових обставинах. Його потреба в допомозі посилювала вплив Центральних держав.
Але міжнародна правосуб’єктність і фактична свобода політичних дій не є тотожними характеристиками.
Держава може бути визнаною стороною договору та водночас залежати від сильнішого партнера у військовому або економічному питанні.
Тому правову оцінку потрібно будувати без двох спрощень:
- іноземна допомога не створила всі українські органи та установчі акти;
- міжнародний договір не забезпечив українському уряду необмеженої самостійності на практиці.
12. Пізніша доля договорів не стирає факту їх укладення
Потрібно розрізняти чинність договору в певний момент і його значення як історичного джерела.
Припинення договірного режиму, невиконання окремих зобов’язань або поразка держави у війні не означають, що підписаних документів ніколи не існувало.
Так само визнання УНР державами Четверного союзу не можна викреслити лише через подальшу поразку цих держав.
Водночас договір 1918 року не потрібно подавати як чинний сьогодні акт, який самостійно визначає сучасні українські кордони. Його значення в цьому матеріалі полягає в документуванні міжнародних відносин УНР.
13. Правовий висновок
Берестейські документи підтверджують три різні обставини.
По-перше, УНР діяла як окрема сторона міжнародного договору. Її представники брали зобов’язання від імені власної республіки.
По-друге, держави Четверного союзу прийняли таку участь, що становило визнання української державності у відносинах із ними.
По-третє, радянська Росія у власному договорі взяла конкретні зобов’язання щодо миру з УНР, українського договору, виведення військ та невтручання проти її уряду й установ.
Це документальна підстава відкинути твердження, що УНР була лише громадською організацією або місцевою адміністрацією без власних міжнародних відносин.
Хронологія
Дати наведено за новим стилем.
| Дата | Подія | Значення |
|---|---|---|
| Грудень 1917 року | Український уряд заявив власну позицію щодо мирних переговорів | Заперечення права Раднаркому одноосібно представляти Україну |
| Січень 1918 року | Четвертий Універсал проголосив незалежність УНР | Однозначна основа самостійних зовнішніх відносин |
| 9 лютого 1918 року | УНР уклала мир із державами Четверного союзу | Міжнародний договір за участю України як окремої сторони |
| 3 березня 1918 року | Радянська Росія підписала власний Берестейський договір | Зобов’язання укласти мир з УНР, визнати її договір і вивести війська |
| Весна 1918 року | Підготовка українсько-російських переговорів | Реалізація питання окремого міждержавного врегулювання |
Наша позиція
Берестейський мир був результатом діяльності українського уряду та дипломатії. Він не створив Центральну Раду, УНР або проголошену незалежність.
УНР виступила окремою стороною міжнародного договору та отримала визнання держав Четверного союзу.
Радянська Росія також узяла договірні зобов’язання щодо української республіки та присутності власних військ на її території.
Політичні інтереси Центральних держав і подальша залежність від їхньої військової допомоги потребують окремої оцінки. Проте вони не скасовують документованої української участі.
Україна була учасником міжнародних відносин, а не лише територією, якою від її імені могла розпоряджатися Росія.
Першоджерела
Хронологія
Четвертий Універсал
Однозначна основа самостійних зовнішніх відносин УНР.
Мир УНР із державами Четверного союзу
Міжнародний договір за участю України як окремої сторони.
Берестейський договір радянської Росії
Зобов’язання укласти мир з УНР, визнати її договір і вивести війська.