Біловезька угода та остаточне оформлення припинення СРСР

Період: 8–26 грудня 1991 року.
Основні документи: Угода про створення СНД, постанова Верховної Ради України про її ратифікацію із застереженнями, Алма-Атинські протокол і декларація, декларація Ради Республік Верховної Ради СРСР.

Російська теза: СРСР нібито досі юридично існує, оскільки керівники трьох республік не могли припинити його існування. Звідси роблять висновок, що незалежність України є тимчасовою або юридично недійсною.

Інша версія цієї тези подає СНД як продовження союзної держави, у якій Росія нібито зберегла керівні повноваження щодо України.

1. Україна прийшла до Біловезьких переговорів із підтвердженою незалежністю

До грудневих переговорів відбулися дві визначальні події:

• 24 серпня Верховна Рада проголосила незалежність України;
• 1 грудня населення підтвердило Акт на референдумі.

Незалежність підтримали 90,32% учасників голосування. archivzp.gov.ua

5 грудня обраний Президент Леонід Кравчук склав присягу та вступив на посаду. rada.gov.ua

Отже, українське керівництво брало участь у переговорах після власного державного рішення та його народного підтвердження.

Українська незалежність не виникла як подарунок учасників Біловезької зустрічі. Вона мала власну конституційну й демократичну основу.

2. Що встановила Угода 8 грудня

8 грудня 1991 року Білорусь, Росія та Україна уклали Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав.

Її преамбула констатувала припинення існування СРСР як суб’єкта міжнародного права та геополітичної реальності.

Документ передбачав створення СНД, співпрацю держав, повагу до їхньої територіальної цілісності та наявних кордонів. Стаття 14 стосувалася припинення діяльності союзних органів на територіях держав-учасниць. docs.dtkt.ua

Таким чином, угода поєднувала два завдання:

Співпраця була необхідною через економічні зв’язки, військову інфраструктуру, міжнародні зобов’язання та інші наслідки багаторічного перебування в Союзі.

3. Чи могли три держави вирішити долю всіх республік

Це питання справді виникало в грудні 1991 року.

У заяві Комітету конституційного нагляду СРСР від 11 грудня заперечувалося, що три республіки можуть самі визначити права інших республік і припинити діяльність союзних органів без належного конституційного рішення.

Тому юридично неточно пояснювати весь процес лише тим, що три учасники колишнього союзного договору нібито одноосібно розпорядилися Союзом.

Але так само неправильно зупиняти історію на цій заяві.

Після 8 грудня відбулися парламентські ратифікації, погодження одинадцяти держав і подальше припинення союзних установ. Саме сукупність подій пояснює завершення існування СРСР.

Заява Комітету також не була рішенням про недійсність українського референдуму 1 грудня. Її предметом була Біловезька угода та компетенція її учасників.

4. Україна ратифікувала угоду із застереженнями

10 грудня Верховна Рада ухвалила постанову № 1958-XII, якою ратифікувала угоду із застереженнями.

Вони стосувалися, зокрема:

• поваги до наявних державних кордонів;
• створення власних Збройних сил;
• зовнішньополітичних консультацій;
• паритетного формування координаційних установ;
• ухвалення їхніх рекомендацій консенсусом;
• вирішення спорів переговорами на основі міжнародного права. docs.dtkt.ua

Ці положення визначали українську позицію: співпраця рівноправних держав без відновлення союзного підпорядкування.

Важливий і подальший документальний зв’язок. Алма-Атинський протокол передбачив розроблення правил співробітництва з урахуванням застережень, зроблених при ратифікації. Отже, питання застережень було відображене також у спільному документі учасників. docs.dtkt.ua

5. Російський парламент також ратифікував угоду

12 грудня Верховна Рада РСФСР ухвалила постанову № 2014-I про ратифікацію Угоди.

Отже, російська участь не обмежувалася підписом Бориса Єльцина. Угоду підтримав також республіканський парламент.

Це не усуває всіх історичних суперечок про внутрішні конституційні процедури того часу. Проте воно спростовує уявлення, ніби припинення Союзу нав’язала Україні та Росії лише стороння сила або Україна діяла одноосібно.

Російська республіка була безпосереднім учасником оформлення нового міждержавного порядку.

6. Алма-Ата: рішення вже одинадцяти держав

21 грудня було підписано Протокол до Угоди про створення СНД.

Його учасниками стали Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан та Україна.

Протокол визначав їх рівноправними сторонами, які утворюють Співдружність. docs.dtkt.ua

Того самого дня Алма-Атинська декларація підтвердила:

• державний суверенітет і суверенну рівність;
• невтручання у внутрішні справи;
• територіальну цілісність та непорушність наявних кордонів;
• відмову від застосування сили й тиску;
• припинення існування СРСР з утворенням СНД. docs.dtkt.ua

Таким чином, грудневий процес вийшов далеко за межі домовленості трьох республік.

7. Чому СНД не була новим СРСР

Алма-Атинська декларація прямо встановлювала, що Співдружність не є ні державою, ні наддержавним утворенням. Взаємодія мала здійснюватися на рівноправній основі через погоджені координаційні установи. docs.dtkt.ua

Звідси випливають принципові відмінності:

Наявність спільних економічних чи військово-стратегічних механізмів не означала передачі всієї державної влади новому центру.

Участь України у створенні СНД не скасовувала Акта незалежності та результатів референдуму.

8. Що означала декларація 26 грудня

26 грудня Рада Республік Верховної Ради СРСР ухвалила декларацію № 142-Н, яка констатувала припинення існування Союзу як держави та суб’єкта міжнародного права.

Важливо точно називати орган: документ ухвалила Рада Республік, а не обидві палати союзного парламенту спільно.

Ця декларація є завершальною документальною ланкою грудневого процесу. Її не потрібно подавати як єдину подію, що сама створила всі незалежні держави.

На той момент уже існували республіканські рішення, український референдум, міжнародне визнання та міждержавні угоди.

9. Чому незавершена процедура виходу не означає збереження Союзу

Союзний закон 1990 року передбачав вихід окремої республіки з держави, яка продовжує існувати. Для цього були потрібні союзні органи, перехідний період і завершальне врегулювання.

У грудні 1991 року припинилося існування самої держави та її центральної системи влади.

Після цього вимагати завершення виходу через союзні установи означає вимагати рішення органів, яких більше не існує.

Подальші питання боргів, майна, договорів і військової інфраструктури вирішували вже між державами. Незавершеність окремих домовленостей не відновлювала союзну державу автоматично.

Так само сучасна політична заява про нібито незаконний розпад не відтворює СРСР, його органи та їхню юрисдикцію.

10. Чому припинення Союзу не передало Україну Росії

СРСР та Російська республіка не були тотожними державними утвореннями.

Продовження Росією союзного членства в ООН є окремим питанням міжнародної практики. Офіційні матеріали ООН описують його через лист від 24 грудня 1991 року. un.org

Із цього не випливає право Росії на територію, населення чи державну владу України.

Навпаки, грудневі документи закріплювали суверенну рівність і повагу до кордонів. Їхній зміст несумісний із твердженням про збереження російської верховної влади над Україною.

Хронологія

Наша позиція

Біловезька угода була частиною ширшого процесу припинення СРСР. Її значення потрібно розглядати разом із парламентськими рішеннями, Алма-Атинськими документами та припиненням союзних установ.

Українська незалежність мала власну основу та була підтверджена до підписання угоди. Росія брала безпосередню участь в оформленні припинення Союзу й погодила принцип поваги до наявних кордонів.

СНД не стала новою союзною державою. Її створення не надавало Росії права керувати Україною, переглядати її незалежність або привласнювати її територію.

Першоджерела

1. Державний архів Запорізької області: матеріали про всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року.
2. Стенограма засідання Верховної Ради України 5 грудня 1991 року.
3. Угода про створення СНД, 8 грудня 1991 року.
4. Заява Комітету конституційного нагляду СРСР від 11 грудня 1991 року (Вікіджерела).
5. Постанова Верховної Ради України № 1958-XII про ратифікацію Угоди про створення СНД, 10 грудня 1991 року.
6. Постанова Верховної Ради РРФСР № 2014-I про ратифікацію Угоди про створення СНД, 12 грудня 1991 року.
7. Протокол до Угоди про створення СНД, 21 грудня 1991 року.
8. Алма-Атинська декларація, 21 грудня 1991 року.
9. Декларація Ради Республік Верховної Ради СРСР № 142-Н, 26 грудня 1991 року (Вікіджерела).
10. ООН: сторінка держави-члена «Російська Федерація».