Міжнародне визнання України та встановлення дипломатичних відносин

Період: грудень 1991 року та початок 1992 року.
Основні події: визнання незалежності України, встановлення дипломатичних відносин, відкриття представництв і продовження участі в ООН.
Основні документи: акти визнання, дипломатичні ноти та спільні декларації, Статут ООН, Віденська конвенція про дипломатичні зносини, Угода про створення СНД та Алма-Атинська декларація.

Російська теза: Україна нібито отримала незалежність лише завдяки дозволу Росії або рішенням західних держав. Її міжнародний статус подають як тимчасовий результат політичної домовленості, який Росія начебто може переглянути.

Інший варіант цієї тези полягає в тому, що до міжнародного визнання Україна взагалі не могла мати власних державних прав.

1. Що означає міжнародне визнання

Визнання держави означає прийняття іншою державою її незалежного міжнародного статусу та готовність будувати відносини з урахуванням цього статусу.

Тут потрібно розрізняти три явища:

Визнання має важливі правові та практичні наслідки. Воно полегшує укладення договорів, офіційні контакти, обмін представництвами та захист інтересів громадян.

Проте його не слід описувати як передачу суверенітету від однієї держави іншій. Польща, Канада, Росія чи США не були власниками українського права на незалежність.

2. Чому Україна мала право самостійно встановлювати міжнародні відносини

Правовою основою були українська незалежність і принцип суверенної рівності держав.

Стаття 2 Статуту ООН закріплює суверенну рівність членів Організації. Вона також зобов’язує держави утримуватися від погрози силою та її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності інших держав.

Звідси випливає, що міжнародні відносини України мали будуватися на рівноправності. Історичні зв’язки, економічна залежність або попередня участь у спільній союзній державі не надавали Росії вищого правового статусу щодо України.

Суверенна рівність не залежить від розміру території, військової сили чи чисельності населення.

3. Польща: визнання незалежності та подальше оформлення відносин

Польща визнала незалежність України 2 грудня 1991 року, наступного дня після референдуму. Це підтверджують матеріали українського МЗС та обмін дипломатичними нотами. Міністерство закордонних справ України

Дипломатичні відносини встановили 4 січня 1992 року. Цю дату наводить офіційний портал польського уряду.

Приклад Польщі показує, чому дати визнання та встановлення дипломатичних відносин можуть відрізнятися. Спочатку держава визнає незалежний статус, а потім сторони оформлюють конкретний механізм офіційних відносин.

4. Канада: визнання 2 грудня та дипломатичні відносини

Канада також визнала незалежність України 2 грудня 1991 року. Цей факт зафіксований в офіційних матеріалах канадського уряду.

Дипломатичні відносини встановили 27 січня 1992 року. Відповідна спільна декларація є окремим міжнародним документом.

Це ще один приклад послідовного оформлення відносин: визнання незалежності, домовленість про дипломатичні зв’язки, подальша договірна співпраця.

5. Росія визнала незалежність України

Росія визнала незалежність України 5 грудня 1991 року. Ця дата підтверджується матеріалами Верховної Ради України.

Це принципова обставина для оцінки пізніших російських заяв.

Росія прийняла Україну як незалежну державу. Надалі вона підписувала з Україною міжнародні документи, які передбачали повагу до її територіальної цілісності.

В Угоді про створення СНД від 8 грудня сторони погодили принцип поваги до територіальної цілісності й недоторканності наявних кордонів.

Алма-Атинська декларація від 21 грудня також підтверджувала територіальну цілісність і непорушність наявних кордонів держав-учасниць.

Отже, йдеться про сукупність узгоджених дій: визнання незалежності, оформлення припинення Союзу та прийняття принципу поваги до кордонів.

Ці документи не встановлювали підпорядкування України Росії та не давали Росії права визначати допустимий український політичний курс.

6. Визнання Сполученими Штатами

США визнали незалежність України 25 грудня 1991 року. Як зазначає історична служба Державного департаменту США, відповідне рішення оголосив президент Джордж Буш у зверненні, присвяченому припиненню існування СРСР.

Визнання США було важливим кроком у міжнародному утвердженні України. Однак воно відбулося після українського Акта незалежності та референдуму.

Хронологія спростовує уявлення, нібито іноземне рішення замінило українське волевиявлення. Спочатку незалежність проголосили та підтвердили в Україні, а інші держави визнали цей статус.

7. Чому визнання та відкриття посольства є різними подіями

За статтею 2 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, дипломатичні відносини та постійні дипломатичні представництва встановлюються за взаємною згодою.

Тому відсутність відкритого посольства на певну дату не означає відсутності держави або її невизнання.

Посольство США в Києві, наприклад, почало роботу 23 січня 1992 року, хоча незалежність України США визнали у грудні. history.state.gov

Відкриття представництва потребує організаційних рішень, призначення дипломатів, приміщення та узгодження практичних питань.

Правова різниця проста: визнання стосується статусу держави, дипломатичні відносини стосуються офіційного зв’язку, а відкриття посольства забезпечує його постійну роботу.

8. Україна вже мала місце в ООН

Україна була однією із засновниць ООН. Офіційний перелік держав-засновниць включає Україну, а дата її членства становить 24 жовтня 1945 року.

Після проголошення незалежності Україна продовжила це членство. Їй не потрібно було вступати до Організації як новому члену.

Це не означає, що УРСР до 1991 року мала ту саму фактичну зовнішньополітичну самостійність, що й незалежна Україна. Проте її окреме членство було реальною міжнародною правовою обставиною.

Україна не отримувала своє місце в ООН від Росії після розпаду Союзу. Воно вже існувало окремо від місця СРСР.

9. Чи може Росія скасувати українську незалежність

Визнання не є дозволом, який дає державі, що визнає, право керувати іншою державою.

Зміна політичної позиції Росії не припиняє існування України, її членства в ООН, відносин з іншими державами або її територіальних прав.

Так само розірвання дипломатичних відносин не означає ліквідації держави. Це зміна конкретного міждержавного зв’язку.

Незгода з політикою України не створює права застосовувати проти неї силу або захоплювати її територію. Заборона таких дій випливає зі Статуту ООН, а не з прихильності чи неприязні одного уряду до іншого. un.org

Хронологія

Наша позиція

Міжнародне визнання України засвідчило прийняття іншими державами її незалежного статусу. Воно спиралося на українське рішення про незалежність і підтверджений референдумом вибір населення.

Росія сама визнала Україну та погодила повагу до її територіальної цілісності й наявних кордонів. Це не було тимчасовою передачею прав або дозволом, залежним від української зовнішньої політики.

Україна будувала міжнародні відносини як суверенна держава, продовжила власне членство в ООН та встановлювала дипломатичні зв’язки за взаємною згодою з іншими державами.

Першоджерела

1. Офіційний портал Верховної Ради України: матеріал про міжнародне визнання незалежності України.
2. Статут ООН.
3. Обмін дипломатичними нотами між Україною та Республікою Польща (документ 616_018).
4. МЗС України: двостороннє співробітництво з Польщею.
5. Портал уряду Польщі: відносини Польщі та України.
6. Уряд Канади: відносини Канади та України.
7. Спільна декларація про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Канадою, 27 січня 1992 року.
8. Угода про створення СНД, 8 грудня 1991 року.
9. Алма-Атинська декларація, 21 грудня 1991 року.
10. Державний департамент США: історія відносин США та України.
11. Віденська конвенція про дипломатичні зносини, 18 квітня 1961 року.
12. Бібліотека ООН: держави — засновниці ООН.