Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року: народне підтвердження незалежності України

Дата події: 1 грудня 1991 року.
Територія: вся Україна, включно з Кримською АРСР та Севастополем.
Основні документи: Акт проголошення незалежності, постанова № 1427-XII, Закон про всеукраїнський та місцеві референдуми, постанови № 1660-XII та № 1661-XII.

Російська теза: Незалежність України нібито проголосили всупереч волі населення, яке в березні 1991 року підтримало збереження СРСР. Грудневий референдум оголошують юридично незначущим або стверджують, що громадяни не розуміли, за що голосували. Окремо заперечують підтримку незалежності Кримом і Донбасом.

1. На якій правовій основі проводили референдум

Рішення про голосування містила постанова Верховної Ради від 24 серпня 1991 року № 1427-XII. Вона призначала на 1 грудня республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності.

Законодавчою основою був Закон від 3 липня 1991 року № 1286-XII про всеукраїнський та місцеві референдуми.

Його стаття 5 відносила реалізацію права народу на самовизначення та вихід із державних федеративних і конфедеративних утворень до питань, які вирішуються виключно всеукраїнським референдумом. docs.dtkt.ua

11 жовтня парламент ухвалив два спеціальні документи:

• постанову № 1660-XII про проведення референдуму;
• постанову № 1661-XII про форму бюлетеня.

Таким чином, голосування мало визначені законом предмет, дату, організаційну основу та форму волевиявлення. docs.dtkt.ua

2. Що саме було написано в бюлетені

Затверджений постановою № 1661-XII бюлетень містив повний текст Акта проголошення незалежності України.

Після нього стояло питання:

Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?

Передбачалися відповіді: Так, підтверджую та Ні, не підтверджую. docs.dtkt.ua

Отже, громадянам пропонували підтвердити конкретний документ. Він проголошував самостійну Українську державу, неподільність її території та чинність української Конституції й законів.

Зміст голосування не був прихований за загальними словами про реформи чи розширення автономії. Затверджена форма бюлетеня безпосередньо повідомляла, яке державне рішення підтверджує виборець.

Це спростовує твердження, ніби юридичним предметом референдуму було лише поліпшення умов перебування України у складі СРСР.

3. Чому рішення належало ухвалювати населенню України

Україна мала конституційне право виходу зі складу Союзу. Воно було закріплене статтею 72 Конституції СРСР. constitution.garant.ru

Референдум забезпечував безпосередню участь громадян у реалізації цього права. Верховна Рада оформлювала рішення та організовувала голосування, а населення підтверджувало вибір державного статусу.

Міжнародною основою був також принцип самовизначення. Стаття 1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визнає право народів вільно визначати свій політичний статус. 2covenants.ohchr.org

Для України цей принцип поєднувався з її статусом союзної республіки, власними державними установами та прямо передбаченим правом виходу.

Населення України голосувало щодо політичного статусу своєї республіки. Це не вимагало окремої згоди населення РСФСР або дозволу російського парламенту.

4. Яким був результат

Офіційні архівні матеріали наводять такі загальні показники:

Джерело: Державний архів Запорізької області.

Український закон передбачав ухвалення рішення більшістю учасників і необхідність участі щонайменше половини внесених до списків громадян. Фактичні показники значно перевищили ці вимоги. docs.dtkt.ua

Підтримка незалежності становила також приблизно 76% від усіх внесених до списків виборців. Це розрахунок на основі оприлюднених кількості голосів за та загальної кількості зареєстрованих виборців. dn.archives.gov.ua

Отже, незалежність підтримала більшість не лише тих, хто прийшов на дільниці, а й усієї зареєстрованої виборчої спільноти України.

5. Донбас, Крим і Севастополь також підтримали незалежність

Твердження про підтримку незалежності лише західними та центральними областями суперечить результатам голосування.

Результати підтверджуються матеріалами Державного архіву Донецької області, Державного архіву Луганської області та Державного архіву Запорізької області.

У Криму підтримка була нижчою, ніж загалом по Україні. Проте більшість учасників і там підтвердила незалежність.

Регіональні результати не перетворювали всеукраїнське голосування на сукупність окремих референдумів про належність кожної області. Предметом було підтвердження незалежності України в цілому. Водночас окреме відображення результатів дозволяє перевірити, яким був вибір населення конкретних територій.

6. За що голосували в березні 1991 року

17 березня проводився загальносоюзний референдум про збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, із гарантіями прав і свобод.

Так його предмет описувала й постанова Верховної Ради СРСР від 21 березня № 2041-I про підсумки голосування.

В Україні одночасно провели додаткове республіканське опитування. Постанова від 27 лютого № 788-XII пов’язувала участь України в майбутньому союзі із засадами Декларації про державний суверенітет.

Це суттєва умова. Вона означала, що населення запитували про майбутню модель союзних відносин із суверенітетом України, а не про безумовне збереження будь-якої влади союзного центру.

7. Чому березневе голосування не забороняло грудневого

Березневий результат був реальною політичною та юридичною обставиною. Його не потрібно заперечувати, щоб пояснити право України на незалежність.

Однак із підтримки оновленого Союзу не випливає скасування конституційного права виходу. Стаття 72 союзної Конституції продовжувала передбачати таку можливість.

Так само березневий референдум не означав довічної відмови населення України від самовизначення. Після нього відбулися спроба перевороту ГКЧП, проголошення незалежності та подальше руйнування союзної системи влади.

Грудневе голосування не варто описувати як просте застосування правила, що пізніший референдум автоматично скасовує будь-який попередній. Йшлося про інше питання, інший рівень голосування та безпосередню реалізацію права України визначити власний статус.

Тому посилання лише на березень, із замовчуванням грудневого результату, дає неповну картину волевиявлення населення.

8. Український референдум і союзна процедура виходу

Закон СРСР від 3 квітня 1990 року № 1409-I передбачав референдум як основу рішення про вихід, а після нього також розгляд союзними органами й перехідне врегулювання.

Український референдум не слід ототожнювати із завершенням усіх етапів цього механізму. Водночас незавершеність механізму не дозволяє ігнорувати саме народне рішення.

Після грудневих домовленостей і припинення існування СРСР завершувати вихід через союзні установи стало неможливо. Майнові, фінансові та інші питання переходили у відносини між незалежними державами.

Цей процес потрібно відрізняти від оцінки самого референдуму: голосування відбулося, його результат був установлений, а незалежна Україна отримала міжнародне визнання.

9. Референдум підтвердив незалежність, проголошену 24 серпня

Акт 24 серпня передбачав набрання чинності з моменту його схвалення. Постанова призначала грудневе голосування саме на підтвердження Акта. docs.dtkt.ua

Отже, ці дати мають різне значення:

• 24 серпня: парламент проголосив незалежність;
• 1 грудня: населення підтвердило Акт безпосереднім голосуванням.

Після референдуму почалося широке міжнародне визнання. Польща та Канада визнали незалежність України 2 грудня, Росія 5 грудня. rada.gov.ua

Це показує зв’язок між народним волевиявленням і прийняттям незалежної України іншими державами.

Хронологія

Наша позиція

Незалежність України була підтверджена прямим, загальним і переконливим народним волевиявленням. Затверджений бюлетень містив текст Акта, а результати засвідчили підтримку в усіх регіонах.

Березневе голосування про оновлений Союз не скасувало права України на вихід і не позбавило її населення можливості обрати незалежність. У грудні цей вибір було зроблено прямо.

Заперечувати народну основу української незалежності означає відкидати документально встановлений результат референдуму, включно з голосами мешканців Донбасу, Криму та Севастополя.

Першоджерела

1. Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року.
2. Закон УРСР № 1286-XII «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», 3 липня 1991 року (первісна редакція).
3. Постанова Верховної Ради України № 1660-XII про проведення всеукраїнського референдуму, 11 жовтня 1991 року.
4. Постанова Верховної Ради України № 1661-XII про форму бюлетеня всеукраїнського референдуму, 11 жовтня 1991 року.
5. Конституція СРСР 1977 року, редакція 7 жовтня 1977 року.
6. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 16 грудня 1966 року.
7. УВКПЛ ООН: про Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.
8. Державний архів Запорізької області: матеріали про всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року.
9. Державний архів Донецької області: всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року.
10. Державний архів Донецької області: факти з історії області за 30 років незалежності України.
11. Державний архів Луганської області: віртуальна виставка документів.
12. Постанова Верховної Ради СРСР № 2041-I про підсумки референдуму СРСР 17 березня 1991 року.
13. Постанова Верховної Ради УРСР № 788-XII про проведення республіканського опитування 17 березня 1991 року.
14. Закон СРСР № 1409-I «Про порядок вирішення питань, пов’язаних з виходом союзної республіки з СРСР», 3 квітня 1990 року.
15. Офіційний портал Верховної Ради України: матеріал про міжнародне визнання незалежності України.