Референдум 1 грудня 1991 року: як проголосували Крим і Севастополь

Період: липень 1990 — грудень 1991 року.
Предмет: підтвердження Акта проголошення незалежності України в Кримській АРСР і Севастополі, січневий кримський референдум та правове оформлення автономії.

Російська теза: Крим не голосував за незалежність України, а січневий референдум 1991 року вивів півострів з-під української юрисдикції.

1. Правова рамка до 1991 року: територія й адміністративний устрій

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

У розділі про територіальне верховенство вона закріпила: «Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди».

Той самий розділ визначив, що УРСР самостійно встановлює адміністративно-територіальний устрій і порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Ці положення не вирішували долі Криму окремо, але задавали рамку, в якій відбувалися всі події 1991 року: питання про статус автономії належало до законодавства Української РСР, а не до компетенції окремого регіону.

2. Що саме підтверджували 1 грудня

24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Його ухвалили у зв’язку зі «смертельною небезпекою» після державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 року й з посиланням на право на самовизначення.

Акт містив положення: «Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України».

Одночасно парламент ухвалив постанову: проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою, вважати чинними на території України лише її Конституцію, закони й інші акти та провести 1 грудня 1991 року республіканський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності.

Тож референдум не вводив незалежність з нуля, а підтверджував рішення, ухвалене парламентом. На голосування винесли питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» Відповідь «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую» наведена в постанові № 1660-XII від 11 жовтня 1991 року.

Голосування стосувалося незалежності України в її тодішньому територіальному складі. Воно не передбачало окремого обрання кордонів кожною областю або автономією.

3. Бюлетень і порядок голосування

Постанова № 1660-XII, ухвалена на підставі Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми, визначила, що до бюлетеня для таємного голосування включається текст Акта проголошення незалежності та питання з двома варіантами відповіді.

Волевиявлення здійснювалося викресленням слів: при позитивній відповіді — «Ні, не підтверджую», при негативній — «Так, підтверджую».

Бюлетень, у якому викреслено обидва варіанти або жодного, вважався недійсним.

Підготовку референдуму, підрахунок голосів і підсумки постанова доручила Центральній виборчій комісії, Комісії Кримської АРСР по виборах народних депутатів Кримської АРСР, обласним, районним і міським комісіям. Отже, у Криму голосування організовували кримські виборчі органи в межах загальноукраїнської процедури.

Питання й форма бюлетеня були єдині для всієї держави. Їх наводять і матеріали державного архіву, які посилаються на постанови Верховної Ради від 11 жовтня 1991 року.

Державний архів Запорізької області

4. Результати в Україні, Криму та Севастополі

У голосуванні взяли участь 31 891 742 виборці (84,18 %), Акт підтримала 28 804 071 особа, або 90,32 % учасників.

Позитивний результат отримали в усіх 27 одиницях, для яких окремо підбивали підсумки: 24 областях, Кримській АРСР, Києві та Севастополі. Державний архів Запорізької області

Ці відсотки стосуються учасників голосування, а не всього населення.

За даними Радіо Свобода, явка в Криму становила 67,5 %, у Севастополі — 63,74 %; проти висловилися 42,22 % учасників у Криму й 39,39 % у Севастополі.

Автор матеріалу оцінює підтримку серед усіх виборців приблизно в 37 % в обох регіонах. Радіо Свобода

5. Як правильно читати відсотки

Існують два різні показники: частка від учасників голосування й частка від усіх виборців.

Якщо помножити явку на частку підтримки, вийде приблизно 36–37 % виборців і в Криму (67,5 % × 54,19 %), і в Севастополі (63,74 % × 57,07 %).

Це арифметика з наведених даних, а не окремий офіційний показник.

Обидва підходи дають один висновок: частина виборців не підтримала Акт або не прийшла, але юридичний результат референдуму визначається голосами тих, хто взяв участь. У цьому сенсі перевага «так» у Криму й Севастополі була однозначною.

Результат не означає одностайності. Він також не дозволяє стверджувати, що півострів «не голосував за незалежність» чи що голосування проти Акта виграли його противники.

6. Що було на січневому кримському референдумі

20 січня 1991 року в Кримській області провели інше голосування. Питання, за відтворенням Радіо Свобода, звучало так: «Вы за воссоздание Крымской Автономной Советской Социалистической Республики как субъекта Союза ССР и участника Союзного договора?» Радіо Свобода

У бюлетені не було питання про вихід зі складу УРСР, приєднання до РРФСР або створення незалежної держави. Водночас у самому запитанні не було й слів про автономію у складі України: належність відновленої автономії визначили наступні правові акти.

Тому потрібно розділяти політичну пропозицію з бюлетеня, результат голосування та юридичний статус, встановлений на його основі законодавством. Називання автономії суб’єктом Союзу не означало автоматичного набуття статусу союзної республіки.

7. Кримська облрада звернулася до українського парламенту

У зверненні п’ятої сесії Кримської обласної ради від 25 січня 1991 року повідомлялося, що в голосуванні взяли участь 1 441 019 осіб (81,37 %), за відновлення автономії проголосували 1 343 855 (93,26 %).

Рада звернулася до Верховної Ради УРСР з пропозицією розглянути й внести зміни до Конституції УРСР, а також визначити порядок формування органів влади до ухвалення Конституції Кримської АРСР. Текст доступний на сайті, що передруковує публікацію «Кримської правди»; це передрук, який потрібно відрізняти від газетного оригіналу.

sevkrimrus.narod.ru

Документ важливий за змістом: кримська рада не повідомляла про вже здійснений вихід з України, а просила український парламент законодавчо оформити відновлення автономії.

8. Який статус установив закон України

12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила закон № 712-XII. Його стаття 1 встановила: «Відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР».

За статтею 2 обласна рада тимчасово, до ухвалення Конституції Кримської АРСР, діяла як найвищий орган державної влади автономії зі статусом Верховної Ради.

Закон було введено в дію окремою постановою Верховної Ради УРСР № 713-XII від того самого дня.

Отже, твердження про вихід Криму з України в січні суперечить законодавчому оформленню. До грудневого референдуму Крим підійшов як автономна республіка у складі України.

9. Чому автономія не була окремою союзною республікою

Стаття 82 Конституції СРСР 1977 року передбачала: «Автономная республика находится в составе союзной республики». Поза межами прав Союзу ССР і союзної республіки вона самостійно вирішувала питання свого відання і мала власну Конституцію.

Отже, автономія могла мати власну конституцію, але ці ознаки не робили її рівнозначною Україні чи РРФСР. Інший статус потребував би окремих правових рішень, і січневе голосування їх не замінювало.

10. Кримська декларація 4 вересня 1991 року у хронології

Між січневим і грудневим голосуваннями кримський парламент ухвалив власні акти. Серед них — Декларація про державний суверенітет Криму від 4 вересня 1991 року.

Її згадує перелік актів у додатку до постанови Верховної Ради України № 250/94-ВР від 17 листопада 1994 року: там зазначено, що Декларація суперечить змісту Конституції України та Декларації про державний суверенітет України.

Для теми цієї статті важливо інше: цей документ з’явився вже після Акта проголошення незалежності України (24 серпня) і не замінює грудневого голосування, на якому населення Криму й Севастополя брало участь у підтвердженні Акта. Наступні рішення України щодо кримських актів докладно розглядає стаття про кризу 1992–1995 років.

11. Що встановлює результат і чого він не встановлює

Результати Кримської АРСР і Севастополя встановили й оприлюднили окремо. Це дозволяє відповісти на фактичне питання, як проголосували учасники референдуму на півострові: в обох одиницях переважила підтримка української незалежності.

Окремий підсумок не означає іншого референдуму з іншим питанням: учасники в Криму підтверджували той самий Акт, що й громадяни інших регіонів. Ці цифри також не вирішують процедурних питань виходу з СРСР; вони встановлюють факт волевиявлення, який спростовує тезу, нібито Крим проголосував проти незалежності України.

У Криму підтримка була нижчою, ніж у більшості інших регіонів, але менша перевага залишається перевагою. Неправильно перетворювати 54,19 % на твердження про відсутність підтримки або описувати голосування так, наче всі кримські виборці відхилили Акт.

Тому аргумент про нав’язування незалежності півострову всупереч результатам грудневого голосування не відповідає офіційним підсумкам.

Правовий висновок

У 1991 році відбулися два різні голосування. Січневий кримський референдум стосувався відновлення автономії.

Грудневий Всеукраїнський референдум підтверджував незалежність України.

Відновлена автономія була законодавчо оформлена у складі УРСР. Січневе голосування не зробило Крим незалежною державою, союзною республікою або частиною РРФСР. Декларація про державний суверенітет України закріплювала недоторканність території в існуючих кордонах, а голосування 1 грудня відбувалося за єдиним для всієї держави бюлетенем.

1 грудня 1991 року більшість учасників голосування в Кримській АРСР і Севастополі підтвердила Акт проголошення незалежності України. Це встановлений результат референдуму, а не пізніше політичне тлумачення.

Першоджерела

1. Декларація про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року.
2. Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року.
3. Постанова Верховної Ради України № 1660-XII про проведення всеукраїнського референдуму, 11 жовтня 1991 року.
4. Закон УРСР № 1286-XII «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», 3 липня 1991 року (первісна редакція).
5. Державний архів Запорізької області: матеріали про всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року.
6. Звернення п’ятої сесії Кримської обласної ради народних депутатів за підсумками референдуму 20 січня 1991 року.
7. Закон УРСР № 712-XII про відновлення Кримської АРСР, 12 лютого 1991 року.
8. Конституція СРСР 1977 року, стаття 82 про автономну республіку (hist.msu.ru).
9. Постанова ВР № 250/94-ВР про виконання постанови «Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим», 17 листопада 1994 року.

Публікації, матеріали та інші джерела

1. Радіо Свобода: матеріал про кримський і всеукраїнський референдуми 1991 року, 16 березня 2018 року.