Відновлення Кримської АРСР (1991)

Період: січень — грудень 1991 року.
Територія: Кримська область, відновлена Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка у складі України.
Ключові документи: Конституція СРСР; Закон СРСР від 26 квітня 1990 року № 1457-I; звернення Кримської обласної ради після січневого референдуму; Закон Української РСР від 12 лютого 1991 року № 712-XII; конституційні зміни від 19 червня; звернення кримського парламенту від 3 вересня 1991 року.

Російська теза: Російська пропаганда стверджує, що на референдумі 20 січня 1991 року Крим нібито вийшов зі складу України. Підставою називають формулювання про відновлення Кримської АРСР як суб’єкта СРСР та учасника Союзного договору.

За цією версією, після голосування Крим начебто став окремим утворенням, безпосередньо підпорядкованим союзному центру, а Україна згодом самовільно включила його до свого складу.

1. Що вирішували на референдумі 20 січня

На голосування винесли питання про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки як суб’єкта СРСР та учасника Союзного договору.

У подальшому зверненні Кримської обласної ради зазначалося, що участь у голосуванні взяли 81,37% виборців, а підтримали запропоноване рішення 93,26% учасників. Звернення опубліковано в газеті «Кримська правда» 25 січня 1991 року; доступна його перепублікація.

Юридичний зміст голосування визначається поставленим питанням. Воно не містило рішення:

• про вихід Криму зі складу Української РСР;
• про проголошення незалежності Криму;
• про перетворення автономії на союзну республіку;
• про приєднання до РРФСР.

У бюлетені також не було буквального уточнення про перебування автономії у складі Української РСР. Тому територіальну належність відновленої республіки потрібно встановлювати за законодавством та актами, якими результати голосування отримали правове оформлення.

Не можна додавати до відповіді виборців рішення про вихід з України, якого в поставленому питанні не було.

2. Чи могла автономна республіка існувати в СРСР поза союзною республікою

Для розуміння подій потрібно розрізняти союзну й автономну республіки.

Українська РСР була союзною республікою. Кримська АРСР отримувала статус автономної республіки всередині неї. Це різні рівні радянського державного устрою.

Стаття 82 Конституції СРСР у редакції від 26 грудня 1990 року, чинній на момент січневого голосування, прямо встановлювала: автономна республіка перебуває у складі союзної республіки.

Та сама стаття передбачала, що Конституція автономної республіки повинна відповідати і Конституції СРСР, і Конституції тієї союзної республіки, до якої автономія входить. constitution.garant.ru

Отже, автономія мала власні органи та певну самостійність у межах компетенції. Але її статус передбачав перебування всередині союзної республіки.

Окремого конституційного статусу автономної республіки, яка перебуває безпосередньо в СРСР і водночас не входить до жодної союзної республіки, цей устрій не передбачав.

Щоб обґрунтувати інший статус Криму, потрібні були б відповідні правові рішення про його зміну. Саме найменування автономії або результат голосування про її відновлення таких рішень не замінювали.

Тому логіка про нібито автоматичне перетворення Криму на окремого члена Союзу через відновлення АРСР суперечить змісту цього статусу.

3. Чому формула «суб’єкт СРСР» не означала відокремлення від України

Слова про суб’єкт СРСР часто використовують так, начебто вони однозначно означали союзну республіку. Однак законодавство того часу проводило інше розмежування.

Стаття 1 Закону СРСР від 26 квітня 1990 року № 1457-I про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб’єктами федерації називала автономні республіки суб’єктами федерації, Союзу РСР.

Водночас вона прямо передбачала, що автономні республіки та автономні утворення входять до складу союзних республік. Їхні взаємовідносини мали визначатися в межах союзної та республіканських конституцій. base.garant.ru

Таким чином, у тодішньому законодавстві одночасно існували дві характеристики:

Між цими положеннями не було тієї суперечності, яку намагається створити російська аргументація.

Визнання автономії суб’єктом федерації не означало її виходу зі складу союзної республіки. Так само воно не перетворювало автономію на союзну республіку.

Згадка про участь у майбутньому Союзному договорі також не була актом виходу з України. Політичне бачення майбутнього устрою Союзу потрібно відрізняти від уже встановленого правового статусу території.

4. Після референдуму кримська рада звернулася до Верховної Ради Української РСР

Подальші дії кримського представницького органу показують, як він пропонував оформити результати голосування.

У зверненні п’ятої сесії Кримської обласної ради, опублікованому 25 січня 1991 року, українському парламенту запропонували:

1. Внести зміни до Конституції Української РСР, які закріплювали б результати волевиявлення.
2. Звернутися до З’їзду народних депутатів СРСР щодо відповідних змін до союзної Конституції.
3. Визначити порядок формування державних органів автономії до ухвалення її Конституції. sevkrimrus.narod.ru

Отже, кримська рада звернулася саме до українського парламенту як до органу, через рішення якого мало відбутися конституційне оформлення автономії.

Саме звернення не містить буквального формулювання прохання відновити автономію «у складі України». Цю належність прямо визначив наступний закон. Але документ чітко показує обраний механізм: реалізація результатів референдуму через українське конституційне законодавство.

Він не є повідомленням про вже здійснений вихід Криму з України.

5. Закон від 12 лютого: автономію відновлено у складі України

12 лютого 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Закон № 712-XII про відновлення Кримської АРСР.

Стаття 1 встановила:

Відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР.

Стаття 2 тимчасово визнала Кримську обласну раду найвищим органом державної влади на території автономії та надала їй статус Верховної Ради Кримської АРСР. Такий порядок мав діяти до прийняття Конституції автономії та формування передбачених нею органів. zakon.rada.gov.ua

Закон визначив три основні елементи:

• територію відновленої автономії;
• її перебування у складі Української РСР;
• перехідний порядок організації влади.

Таким чином, правове оформлення не залишало невизначеності щодо того, до якої союзної республіки належала Кримська АРСР.

Слово «відновлення» також не означало автоматичного повернення до всіх обставин, які існували до ліквідації автономії 1945 року. Зокрема, воно не повертало Крим до РРФСР. Закон прямо визначив іншу територіальну належність: у складі Української РСР.

6. Конституція закріпила статус Криму ще до серпня 1991 року

19 червня 1991 року ухвалено Закон № 1213а-XII про зміни до Конституції Української РСР.

До Конституції включили окрему главу про Кримську АРСР. Стаття 75-1 визначала її складовою частиною Української РСР та передбачала самостійне вирішення питань, віднесених до її відання.

Інші зміни відобразили існування автономії в територіальному устрої України та єдиній системі представницьких органів державної влади. zakon.rada.gov.ua

Отже, ще до серпневого путчу та проголошення незалежності України статус автономії був закріплений на конституційному рівні.

Власна компетенція Кримської АРСР існувала всередині української конституційної системи. Наявність парламенту, уряду чи перспективи ухвалення власної Конституції відповідала автономному статусу і сама собою не свідчила про незалежність від України.

7. Після ГКЧП кримський парламент прямо визнав перебування автономії у складі України

Особливо важливим є звернення Верховної Ради Кримської АРСР до Верховної Ради України від 3 вересня 1991 року.

Документ ухвалили після спроби перевороту 19–21 серпня та після проголошення незалежності України 24 серпня.

Кримський парламент засудив переворот як тяжкий злочин. Проголошення незалежності України він оцінив як акт великої історичної відповідальності та крок до забезпечення її вільного розвитку.

Далі звернення безпосередньо пов’язувало подальшу долю Криму з Актом проголошення незалежності України. zakon.rada.gov.ua

Кримська Верховна Рада просила прискорити конституційно-договірне розмежування повноважень між Україною та Кримською АРСР. При цьому прямо зазначала, що автономія входить до складу України.

Юридичний зміст цього прохання зрозумілий: ішлося про розподіл повноважень між державою та її автономією.

Кримський парламент не просив прийняти Крим до України заново. Він виходив із уже наявного перебування автономії в її складі.

Це власний офіційний документ органу автономії. Його зміст прямо суперечить твердженню, що ще в січні Крим нібито залишив Україну та існував окремо від неї.

8. Автономія та незалежність України стосувалися різних питань

Січневе голосування стосувалося відновлення автономного статусу Криму. Проголошення незалежності України та його підтвердження на всеукраїнському референдумі 1 грудня стосувалися державного статусу України.

Ці питання не потрібно змішувати.

Крим міг мати автономний статус усередині України, а Україна могла стати незалежною державою. Саме таке співвідношення випливало з українських актів 1991 року та вересневого звернення самого кримського парламенту.

Автономний статус не створював окремого від України членства в СРСР. Припинення існування Союзу також не перетворювало автономію автоматично на незалежну державу чи частину іншої республіки.

Щоб довести таку зміну, потрібні відповідні правові підстави. Посилання на січневе голосування про відновлення АРСР їх не замінює.

Хронологія

Наша позиція

Крим не вийшов зі складу України на референдумі 20 січня 1991 року.

Такий висновок випливає з кількох взаємопов’язаних обставин.

По-перше, голосування стосувалося відновлення автономії, а не виходу з України.

По-друге, Конституція СРСР визначала автономну республіку як утворення у складі союзної республіки. Статус автономії не передбачав її самостійного існування в Союзі поза всіма союзними республіками.

По-третє, законодавче визначення автономних республік як суб’єктів федерації прямо поєднувалося з їх перебуванням у складі союзних республік. Тому саме слово «суб’єкт» не доводить відокремлення.

По-четверте, після референдуму кримська рада звернулася до українського парламенту щодо оформлення автономії. Ухвалений закон, а згодом і українська Конституція прямо закріпили її перебування у складі України.

По-п’яте, після проголошення незалежності кримський парламент власним зверненням підтвердив цю належність та пов’язав майбутнє Криму з незалежною Україною.

Документальний результат подій 1991 року: Кримська АРСР була відновлена у складі України. Версія про її січневий вихід ґрунтується на підміні змісту референдуму та ігноруванні законодавства й офіційних кримських документів.

Першоджерела

1. Конституція СРСР 1977 року в редакції від 26 грудня 1990 року.
2. Звернення п’ятої сесії Кримської обласної ради народних депутатів за підсумками референдуму 20 січня 1991 року.
3. Закон СРСР від 26 квітня 1990 року № 1457-I «Про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб’єктами федерації».
4. Закон УРСР № 712-XII про відновлення Кримської АРСР, 12 лютого 1991 року.
5. Закон УРСР № 1213а-XII про зміни і доповнення до Конституції УРСР, 19 червня 1991 року.
6. Звернення Верховної Ради Кримської АРСР до Верховної Ради України від 3 вересня 1991 року.
7. Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року.