Вибори першого Президента та формування влади незалежної України

Період: липень–грудень 1991 року.
Основні дати: 5 липня, 1 грудня та 5 грудня 1991 року.
Територія: Україна.
Основні документи: закони про заснування посади Президента, про Президента та його вибори, постанова про призначення виборів, Закон про правонаступництво України, офіційні результати голосування та стенограма складення присяги.

Російська теза: Після проголошення незалежності українська влада нібито втратила законні повноваження, а нові державні установи виникли без належної правової основи. Збереження парламенту, уряду та інших органів республіки подають як доказ відсутності справжньої української державності.

1. Україна мала право визначати систему власної влади

Незалежність передбачала можливість України самостійно визначати організацію державної влади. Проте юридичне оформлення президентської посади почалося раніше, у межах республіканської конституційної системи.

Законом від 5 липня 1991 року № 1293-XII Верховна Рада заснувала посаду Президента Української РСР та внесла відповідні зміни до Конституції.

Того самого дня ухвалили:

• Закон № 1295-XII про Президента;
• Закон № 1297-XII про вибори Президента;
• постанову № 1299-XII про проведення виборів.

Отже, інститут президентства мав конституційну та законодавчу основу. Його не створили одноосібним рішенням майбутнього Президента.

2. Яким був статус Президента у 1991 році

Стаття 1 Закону № 1295-XII визначала Президента найвищою посадовою особою Української держави та главою виконавчої влади. Його повноваження встановлювала Конституція.

Це важливо для правильного прочитання документів: модель президентства 1991 року потрібно оцінювати за тодішнім законодавством. Сучасний розподіл повноважень не можна автоматично переносити на початок незалежності.

Закон визначав також несумісність президентської посади з депутатським мандатом та іншими посадами. Якщо обрана особа була народним депутатом, її депутатські повноваження припинялися з моменту вступу на посаду Президента. docs.dtkt.ua

Таким чином, законодавець передбачив перехід від попереднього статусу обраної особи до окремої президентської посади.

3. Чому вибори проводили 1 грудня

Постановою від 5 липня № 1299-XII Верховна Рада призначила президентські вибори на 1 грудня 1991 року.

Дата була визначена до Акта проголошення незалежності. Після 24 серпня на цей самий день призначили референдум щодо його підтвердження.

Тому 1 грудня громадяни ухвалювали два різні рішення:

Підтримка незалежності та підтримка конкретного кандидата мали окремі результати. Голосування за одного з опонентів Кравчука не означало голосування проти незалежності.

4. Президента обирало населення

Правила встановлював Закон про вибори Президента № 1297-XII.

Стаття 17 передбачала, що обраним вважається кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, котрі взяли участь у голосуванні. Результат установлювала Центральна виборча комісія на підставі протоколів окружних комісій. docs.dtkt.ua

Отже, правова послідовність була такою:

1. Закон визначав порядок виборів.
2. Громадяни голосували за кандидатів.
3. Виборчі комісії підраховували голоси й оформлювали протоколи.
4. Центральна комісія встановлювала загальний результат.
5. Обраний Президент складав присягу та вступав на посаду.

Парламент створив посаду й призначив вибори, але особу Президента визначили виборці.

5. Результати виборів

Офіційна стенограма засідання Верховної Ради 5 грудня містить повідомлення Центральної виборчої комісії про підсумки виборів.

Леонід Кравчук отримав 19 643 481 голос, або 61,59%. В’ячеслав Чорновіл отримав 23,27%. rada.gov.ua

Кравчук перевищив установлену законом вимогу більшості голосів учасників. Тому повторне голосування для визначення переможця не знадобилося.

Центральна виборча комісія офіційно визнала його обраним Президентом, посилаючись на статтю 17 виборчого закону. rada.gov.ua

Підставою президентського мандата стали результати загального голосування, встановлені уповноваженим органом.

6. Коли Кравчук набув президентських повноважень

Стаття 4 Закону про Президента визначала вступ на посаду з моменту прийняття присяги. Закон передбачав її складення на засіданні Верховної Ради після офіційного оголошення результатів виборів.

Леонід Кравчук склав присягу 5 грудня 1991 року. Це зафіксовано в офіційній парламентській стенограмі.

Відповідно, потрібно розрізняти:

• 1 грудня: громадяни обрали Президента;
• 5 грудня: після складення присяги він вступив на посаду.

До цього Кравчук здійснював повноваження Голови Верховної Ради. Саме перебування на чолі парламенту не робило його Президентом.

7. Чому парламент та уряд продовжили працювати після незалежності

Проголошення незалежності змінювало державний статус України. Воно не означало автоматичного припинення всіх республіканських установ.

Закон від 12 вересня 1991 року № 1543-XII про правонаступництво України визначив правову безперервність:

• найвищим органом державної влади до ухвалення нової Конституції залишалася чинна Верховна Рада;
• продовжувала діяти Конституція УРСР;
• органи влади, суди та інші установи продовжували виконувати повноваження до створення нових органів на відповідній правовій основі. docs.dtkt.ua

Це забезпечувало роботу держави: ухвалення законів, виконання бюджету, судочинство, управління та надання публічних послуг.

Збереження установ означало безперервність влади та відповідальності. Воно не заперечувало незалежності держави, від імені якої ці установи тепер діяли.

8. Чому радянське походження установ не скасовувало їхніх повноважень

Державна установа може продовжувати існувати після зміни конституційного порядку, якщо новий правопорядок визнає її повноваження.

В Україні таку основу створили Акт незалежності, рішення парламенту та Закон про правонаступництво. Саме українське законодавство визначало, які органи продовжують працювати та на яких умовах. docs.dtkt.ua

Тому твердження, що парламент або уряд перестали мати повноваження лише через припинення союзного підпорядкування, ігнорує український закон.

Так само не існувало потреби спочатку розпустити всі органи, щоб потім доводити незалежність. Такий підхід створив би управлінський вакуум, а не додаткову правову основу державності.

9. Вибори та референдум забезпечили різні складові легітимності

Референдум підтвердив вибір незалежного державного статусу. Президентські вибори визначили особу, яка здійснюватиме передбачені законом повноваження.

Ці рішення доповнювали одне одного:

Україна одночасно підтвердила незалежність і сформувала президентську владу через голосування населення, зберігши роботу державного апарату.

Хронологія

Наша позиція

Президентська влада незалежної України мала конституційну, законодавчу та виборчу основу. Посаду створили через зміни до Конституції, порядок обрання встановили законом, Президента обрали громадяни, а вступ на посаду відбувся після складення присяги.

Продовження роботи парламенту, уряду й судів було врегульоване українським законом. Воно забезпечувало безперервність державного управління після проголошення незалежності.

Походження окремих установ із республіканської системи СРСР не робило українську владу незаконною. Їхні подальші повноваження визначав правопорядок незалежної України.

Першоджерела

1. Закон УРСР № 1293-XII про заснування поста Президента Української РСР і зміни до Конституції, 5 липня 1991 року.
2. Закон УРСР № 1295-XII «Про Президента Української РСР», 5 липня 1991 року.
3. Закон УРСР № 1297-XII «Про вибори Президента Української РСР», 5 липня 1991 року.
4. Постанова Верховної Ради УРСР № 1299-XII про проведення виборів Президента, 5 липня 1991 року.
5. Стенограма засідання Верховної Ради України 5 грудня 1991 року.
6. Закон України № 1543-XII «Про правонаступництво України», 12 вересня 1991 року.