Передача Криму 1954 року: конституційні зміни

Період: квітень — червень 1954 року.
Предмет: закріплення передачі Кримської області в конституціях СРСР, РРФСР та Української РСР.

Російська теза: Передачу Криму так і не оформили на конституційному рівні: вона залишилася рішенням президій.

1. Чому конституційні поправки мають значення

У радянських конституціях містилися переліки областей, країв та автономних утворень, які входили до відповідних республік. Тому передача області потребувала узгодження цих переліків із новою територіальною належністю.

Для Кримської області змінювали чотири статті трьох конституцій:

Це були зміни до основних законів Союзу та обох республік. Їх ухвалили відповідні Верховні Ради, а не лише їхні президії. ГАРАНТ

2. Союзний закон від 26 квітня 1954 року

26 квітня 1954 року Верховна Рада СРСР ухвалила закон про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР.

Закон одночасно затвердив указ від 19 лютого та передбачив внесення відповідних змін до статей 22 і 23 Конституції СРСР. Отже, Верховна Рада Союзу законодавчо підтвердила і саме рішення про передачу, і його відображення в союзній Конституції. ГАРАНТ

Значення цього акта полягає в тому, що законодавче оформлення передачі не обмежилося указом Президії Верховної Ради СРСР. Питання розглянула сама Верховна Рада.

За статтею 146 Конституції СРСР зміни до неї ухвалювалися лише рішенням Верховної Ради СРСР більшістю не менш як дві третини голосів у кожній з її палат. Саме Верховна Рада була органом, уповноваженим змінювати союзний Основний закон. ГАРАНТ

Встановлена Конституцією вимога щодо більшості та фактичні результати конкретного голосування є різними питаннями. Текст закону підтверджує прийняття конституційної зміни, але не замінює стенограму чи протокол голосування для встановлення кількості голосів.

3. Російська республіка змінила власну Конституцію

2 червня 1954 року Верховна Рада РРФСР ухвалила закон про внесення змін і доповнень до статті 14 Конституції РРФСР.

У вступі закон прямо називав передачу Кримської області Українській РСР однією з підстав для нової редакції статті. У переліку областей РРФСР Кримської області вже не було. При цьому російський законодавець прямо узгоджував республіканську норму зі статтею 22 Конституції СРСР. Вікітека

Це суттєво для заперечення, нібито згоду на передачу висловила тільки президія, а сама Верховна Рада російської республіки її не підтвердила.

Російський парламент власним законом закріпив територіальний склад РРФСР без Кримської області, прямо пославшись на її передачу Україні. Тому цей акт є самостійним документальним підтвердженням прийняття передачі найвищим представницьким органом республіки.

Закон можна перевірити за тогочасною публікацією: газета «Труд» від 3 червня 1954 року, друга сторінка. «Труд»

Стаття 151 Конституції РРФСР передбачала, що змінювати її могла лише Верховна Рада республіки більшістю не менш як дві третини голосів. Отже, за своїм предметом закон від 2 червня належав до здійснення конституційних повноважень російського парламенту. Вікітека

4. Українська РСР закріпила прийняття Кримської області

17 червня 1954 року Верховна Рада УРСР ухвалила закон про зміни й доповнення до статті 18 Конституції Української РСР.

У його вступі передача Кримської області була прямо названа підставою для зміни. Нова редакція статті включала Кримську область до переліку областей України та узгоджувалася зі статтею 23 союзної Конституції. Вікіджерела

Таким чином, обидва республіканські парламенти закріпили однаковий територіальний результат: російський виключив область зі свого конституційного переліку, український включив її до свого.

Конституції трьох рівнів були приведені у відповідність між собою.

5. Чому заперечення щодо президій не спростовує всієї передачі

У твердженнях про незаконність передачі часто розглядають лише повноваження президій Верховних Рад у лютому 1954 року. При цьому подальші парламентські закони залишають поза увагою.

Однак юридична оцінка повинна охоплювати всю послідовність актів:

• союзний парламент затвердив передачу законом;
• російський парламент змінив Конституцію РРФСР у зв’язку з передачею;
• український парламент змінив Конституцію УРСР у зв’язку з прийняттям області.

Навіть заперечення щодо компетенції президії саме по собі не доводить відсутності юридичного значення цих наступних законів. Для такого висновку потрібно окремо обґрунтувати, чому акти Верховних Рад не могли встановлювати відповідний територіальний устрій.

Тут важливо точно сформулювати аргумент: не йдеться про припущення, що будь-яка наступна дія автоматично усуває будь-яку попередню процедурну проблему. Йдеться про існування окремих законодавчих рішень уповноважених парламентів, які не можна викреслити з аналізу.

6. Чи можна назвати російську поправку суто технічною

Зміна переліку областей справді узгоджувала текст Конституції РРФСР із рішеннями про передачу. Але її юридична сила від цього не зменшується.

Верховна Рада РРФСР ухвалила закон, який прямо пов’язував новий територіальний склад республіки з передачею Кримської області Україні. Це конституційна норма про склад республіки, а не довідкова примітка чи редакторське виправлення.

Тому твердження про повну відсутність російської згоди суперечить змісту російського ж закону. Інше питання, чи вважати червневий акт підтвердженням попередньої згоди або остаточним республіканським закріпленням передачі. За обох прочитань він засвідчує прийняття нового територіального устрою самою Верховною Радою РРФСР.

7. Що ці поправки встановлюють щодо Криму і Севастополя

Конституційні закони 1954 року безпосередньо стосувалися передачі Кримської області. Саме її назва зникла з російського переліку та з’явилася в українському.

Питання Севастополя потребує додаткових документів, оскільки його адміністративний статус і бюджетне підпорядкування не можна повністю пояснити одним переліком областей. Тому доказову базу щодо міста складають також бюджетні закони та подальші конституційні норми.

Це не дає підстав оголошувати Севастополь територією РРФСР лише через відсутність його окремої назви в законі про передачу області. Але й самі поправки до переліків областей не слід подавати як вичерпну відповідь на всі питання про місто.

Правовий висновок

До червня 1954 року передачу Кримської області закріпили закон СРСР і конституційні закони обох республік: з Конституції РРФСР область виключили, до Конституції УРСР — включили. Відповідні рішення ухвалили Верховні Ради Союзу та обох республік.

Отже, теза про передачу, яка нібито залишилася особистим розпорядженням або рішенням президій без парламентського й конституційного оформлення, суперечить документам. Для оцінки її правомірності визначальне значення має сукупність актів 1954 року, включно із законом самої російської республіки.

Першоджерела

1. Закон СРСР від 26 квітня 1954 року «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР» (ГАРАНТ).
2. Конституція СРСР 1936 року в редакції від 8 серпня 1953 року (ГАРАНТ).
3. Закон РРФСР від 2 червня 1954 року «Про внесення змін і доповнень до статті 14 Конституції (Основного Закону) РРФСР» (Вікітека).
4. Конституція РРФСР 1937 року в редакції від 2 червня 1954 року (Вікітека).
5. Закон УРСР від 17 червня 1954 року «Про внесення змін і доповнень в статтю 18 Конституції (Основного Закону) Української РСР» (Вікіджерела).

Публікації, матеріали та інші джерела

1. Газета «Труд», № 130, 3 червня 1954 року: закони РРФСР про державний бюджет на 1954 рік і про зміни до статті 14 Конституції.