Передумови Євромайдану (2010–2013)

Період: 2010 рік – 21 листопада 2013 року, з оглядом попереднього формування європейського курсу.
Територія: Україна.
Ключові питання: концентрація влади, вибіркове правосуддя, політична конкуренція, європейська інтеграція, заяви про Митний союз і російський тиск.

Російська теза: Євромайдан був організованою Заходом операцією проти законно обраного президента. Європейський курс Україні нібито нав’язали опозиція та іноземні держави, а внутрішніх причин для протестів не існувало.

1. Європейський курс існував задовго до Януковича

Початок документального закріплення: 1993–1994 роки

2 липня 1993 року, за президентства Леоніда Кравчука, Верховна Рада ухвалила постанову № 3360-XII «Про Основні напрями зовнішньої політики України».

Документ визначав перспективною метою членство України в Європейських Співтовариствах. Отже, європейський напрям був зафіксований парламентом уже на початку незалежності. zakon.rada.gov.ua

14 червня 1994 року було підписано Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами і їхніми державами-членами. Верховна Рада ратифікувала її 10 листопада 1994 року. Угода створила договірну основу партнерства, хоча ще не була Угодою про асоціацію і не гарантувала членства. zakon.rada.gov.ua

За Кучми: стратегія та програма інтеграції

11 червня 1998 року Леонід Кучма затвердив Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, указ № 615/98.

14 вересня 2000 року указом № 1072/2000 була схвалена Програма інтеграції України до ЄС. Таким чином, європейський напрям отримав окреме стратегічне та програмне оформлення. zakon.rada.gov.ua

За Ющенка: переговори про майбутню асоціацію

У березні 2007 року, за президентства Віктора Ющенка, почалися переговори про нову посилену угоду, яка мала замінити Угоду про партнерство і співробітництво.

У вересні 2008 року на саміті Україна–ЄС сторони погодили, що новий документ матиме назву Угоди про асоціацію. Саме цей переговорний процес згодом продовжила адміністрація Януковича. www.kmu.gov.ua

Отже, європейська інтеграція була тривалою державною політикою, сформованою парламентом, президентами, урядами та дипломатами різних періодів. Приписувати її започаткування Януковичу неправильно.

2. Що успадкувала влада Януковича

У 2010 році Янукович отримав уже визначений європейський напрям і розпочаті переговори про асоціацію.

1 липня 2010 року Верховна Рада ухвалила Закон № 2411-VI «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», який Янукович підписав. Стаття 11 передбачала інтеграцію України в європейський політичний, економічний і правовий простір із метою набуття членства в ЄС. www.president.gov.ua

Цей закон підтвердив наступність курсу.

У грудні 2011 року сторони оголосили про завершення переговорів щодо асоціації. 30 березня 2012 року відбулося парафування угоди на рівні керівників переговорних делегацій, а 19 липня 2012 року було парафовано її торговельну частину. www.kmu.gov.ua

Парафування засвідчувало погодження тексту на відповідному рівні, але не замінювало підписання та ратифікації.

Тому восени 2013 року йшлося про завершення чергового етапу багаторічного процесу. Асоціація також не означала завершення всього шляху до членства в ЄС.

3. Посилення президентської влади після виборів

Янукович був обраний за конституційної моделі, сформованої змінами 2004 року.

30 вересня 2010 року Конституційний Суд визнав закон про ці зміни неконституційним через порушення процедури його розгляду та прийняття. Наслідком стало повернення до попередньої моделі розподілу повноважень, яка посилювала позиції президента у відносинах із виконавчою владою.

Цю ситуацію розглянула Венеційська комісія у висновку CDL-AD(2010)044. www.venice.coe.int

Політично важливим було те, що обсяг президентських повноважень змінився вже після виборів. Це загострювало питання стримувань і противаг та парламентського контролю.

4. Проблеми правосуддя були зафіксовані до Майдану

У звіті Єврокомісії та Європейської служби зовнішніх справ про виконання Європейської політики сусідства в Україні за 2011 рік ішлося про вибіркове правосуддя щодо провідних представників опозиції, зокрема Юлії Тимошенко, та непрозорі судові процеси. eur-lex.europa.eu

30 квітня 2013 року ЄСПЛ у справі «Тимошенко проти України» встановив свавільність і незаконність її досудового тримання під вартою. Рішення стосувалося конкретних порушень Конвенції, а не було загальним виправдувальним вироком за всіма обвинуваченнями. hudoc.echr.coe.int

Отже, питання використання правоохоронної та судової систем у політичній боротьбі виникло не після зміни влади. Воно вже було предметом міжнародної оцінки до листопада 2013 року.

5. Вибори 2012 року загострили питання політичної конкуренції

Міжнародні спостерігачі за парламентськими виборами 28 жовтня 2012 року відзначили нерівні умови змагання.

Серед причин називали зловживання адміністративним ресурсом, недостатню прозорість фінансування кампаній і партій та незбалансоване висвітлення в медіа. www.oscepa.org

Це не означало повної відсутності політичної конкуренції. Проте суперечка стосувалася вже не лише окремих рішень керівництва, а й умов, за яких громадяни могли впливати на владу через вибори.

6. Паралельні заяви про Митний союз

На тлі підготовки асоціації Янукович і Азаров публічно обговорювали зближення з Митним союзом Росії, Білорусі та Казахстану.

5 грудня 2012 року Янукович висловився за приєднання України до окремих положень і правил Митного союзу. Йшлося про вибіркову участь, а не про вже ухвалене рішення щодо повного вступу. www.pravda.com.ua

У вересні 2013 року Азаров повідомив про погоджений план розгляду урядом угод ТС, до яких могла приєднатися Україна. Влада представляла це як можливість поєднати різні напрями економічної співпраці. ukurier.gov.ua

5 жовтня 2013 року Азаров допускав майбутній вступ до Митного союзу через референдум, стверджуючи, що асоціація з ЄС цього не виключає. fakty.com.ua

Ці заяви важливі для розуміння передумов: керівництво одночасно підтверджувало європейський курс і обговорювало альтернативне інтеграційне об’єднання.

Аналітичний висновок: така подвійність створювала підстави вимагати від влади пояснень, які саме зобов’язання вона готується взяти і чи відповідають вони чинному закону.

7. Непідписання угоди і зміна державного курсу є різними питаннями

Президент мав конституційні повноваження вести переговори та укладати міжнародні договори. Закон про європейський курс не встановлював безумовного обов’язку підписати конкретну Угоду про асоціацію у визначений день. Саме непідписання ще не доводило порушення закону. zakon.rada.gov.ua

Однак ці повноваження не давали свободи ігнорувати законодавчо визначені засади зовнішньої політики.

Президент і уряд не могли власними рішеннями замінити європейський курс несумісним із ним курсом на вступ до Митного союзу. Для такої зміни було потрібне законодавче оформлення.

Водночас будь-яку співпрацю з ТС не можна автоматично називати порушенням. Переговори, торгівля та участь в окремих сумісних угодах відрізняються від прийняття зобов’язань, які унеможливлюють виконання встановленого курсу. Юридична оцінка потребує аналізу конкретного рішення.

8. Російський тиск передував протестам

28 серпня 2013 року депутати комітету Європарламенту із закордонних справ критикували російські торговельні обмеження щодо України напередодні можливого укладення асоціації. www.europarl.europa.eu

12 вересня 2013 року Європарламент ухвалив резолюцію про тиск Росії на держави Східного партнерства. Документ згадував обмеження українського експорту та спроби схилити країни до відмови від угод із ЄС на користь Митного союзу.

Європарламент закликав Росію поважати їхнє суверенне право самостійно визначати політичний курс. eur-lex.europa.eu

Тобто російський тиск був зафіксований ще до Євромайдану. Його не можна пояснювати лише як реакцію на подальші протести.

9. Рішення 21 листопада стало безпосереднім поштовхом

21 листопада 2013 року уряд зупинив підготовку до укладення Угоди про асоціацію. Розпорядження також зупинило дію попереднього рішення від 18 вересня щодо підготовки до підписання. www.radiosvoboda.org

Це рішення наклалося на накопичені політичні та правові суперечності.

Для громадян ішлося про відступ від багаторічного напряму, який послідовно оформлювала українська держава. Саме тому передумови протестів не зводяться до особистого конфлікту опозиції з Януковичем.

10. Мирний протест не потребував попереднього визнання дій влади незаконними

Стаття 39 Конституції гарантувала право на мирні збори, мітинги та демонстрації.

Громадяни могли протестувати проти політичного рішення навіть тоді, коли суд не визнавав його незаконним. Мирний протест є способом висловлення незгоди, а не судовим покаранням посадовця. zakon.rada.gov.ua

Тому законне обрання президента не позбавляло суспільство права вимагати зміни його політики між виборами.

Хронологія

Наша позиція

Євромайдан мав внутрішні передумови, а європейський курс України мав багаторічну державну історію. Його не започаткував Янукович і не принесли протестувальники.

За його президентства влада отримала можливість завершити переговорний етап асоціації, підготовлений роботою попередніх адміністрацій. Натомість суперечливі сигнали щодо Митного союзу та зупинення підготовки посилили конфлікт навколо майбутнього держави.

Громадяни мали право вимагати послідовної політики, дотримання закону та пояснення рішень, які впливали на цей курс.

Першоджерела

1. Постанова ВР № 3360-XII «Про Основні напрями зовнішньої політики України», 2 липня 1993 року.
2. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами, 14 червня 1994 року.
3. Указ Президента України № 615/98 «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», 11 червня 1998 року.
4. Указ Президента України № 1072/2000: Програма інтеграції України до Європейського Союзу, 14 вересня 2000 року.
5. Кабінет Міністрів України: історія Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
6. Закон України № 2411-VI «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», 1 липня 2010 року.
7. Венеційська комісія: висновок щодо конституційної ситуації в Україні, CDL-AD(2010)044.
8. ПА ОБСЄ: заява міжнародних спостерігачів про парламентські вибори в Україні, 29 жовтня 2012 року.
9. ЄСПЛ: рішення у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), 30 квітня 2013 року.
10. Єврокомісія та ЄСЗД: виконання Європейської політики сусідства в Україні, прогрес у 2011 році, SWD(2012) 124.
11. Європарламент: «Україна: євродепутати критикують тиск Росії напередодні можливої угоди з ЄС», 28 серпня 2013 року.
12. Резолюція Європарламенту від 12 вересня 2013 року про тиск Росії на країни Східного партнерства, P7_TA(2013)0383.
13. Розпорядження КМУ № 905-р від 21 листопада 2013 року «Питання укладання Угоди про асоціацію…».
14. Конституція України.

Публікації, матеріали та інші джерела

1. Українська правда: «Янукович хоче дещо від митного союзу», 5 грудня 2012 року.
2. Урядовий кур’єр: «Микола Азаров: Наша держава зміниться докорінно», 19 вересня 2013 року.
3. Факти ICTV: «Азаров: В Митний союз можна і після Асоціації з ЄС», 5 жовтня 2013 року.
4. Радіо Свобода: «Кабмін вирішив зупинити процес підготовки до підписання угоди з ЄС», 21 листопада 2013 року.