Анексія Криму Російською імперією 1783 року: від визнаної незалежності до ліквідації ханства

Основна дата: 8 квітня за старим стилем, або 19 квітня 1783 року за новим.
Період: 1774–1792 роки.
Територія: Кримське ханство та пов’язані з ним території.
Основні документи: Кючук-Кайнарджійський договір 1774 року, маніфест Катерини II 1783 року, російсько-османський акт грудня 1783 року та Ясський мирний договір.

Російська теза: У 1783 році Крим нібито добровільно повернувся до Росії, яка мала на нього споконвічне право. Маніфест Катерини II та подальшу присягу населення представляють як доказ вільного об’єднання.

Імперське володіння використовують також для обґрунтування сучасних російських територіальних претензій.

1. Початковий правовий статус: незалежність, визнана 1774 року

Кючук-Кайнарджійський мирний договір передбачав незалежність визначених у ньому татарських політичних утворень під владою власного хана та невтручання Росії й Османської імперії в їхні внутрішні справи.

Окремо договір залишав Росії Керч та Єнікале з відповідними територіями. drevlit.ru

Отже, потрібно розрізняти два положення:

• конкретні територіальні набутки Росії;
• незалежний статус решти кримського політичного утворення, визначений договором.

Договір 1774 року не передавав Росії весь Крим.

2. Російський вплив на ханство

Формальне визнання незалежності не усунуло боротьби за вплив.

Шагін Ґерай спирався на російську підтримку. Його влада стикалася з опором, а російські війська втручалися у внутрішню ситуацію. Ці події відображені, зокрема, в добірці документів російських державних архівів.

Навіть маніфест Катерини II визнавав неодноразове введення російських військ та їхню участь у придушенні спротиву. sevkrimrus.narod.ru

Це дозволяє відокремити формальну міжнародну незалежність від фактичної спроможності ханства протистояти сильнішій сусідній державі.

Зростання російського контролю не означало автоматичного виникнення російського суверенітету над усім ханством. Для імперії наступним кроком стало його пряме поглинання.

3. Що проголосив маніфест Катерини II

8/19 квітня 1783 року Катерина II видала маніфест про прийняття Кримського півострова, Тамані та Кубанської сторони під російську владу.

Документ зберігається в російських архівних зібраннях; його картка та текст опубліковані Росархівом.

Імператриця обґрунтовувала рішення:

• безпекою імперії;
• конфліктами навколо ханства;
• витратами на військові втручання;
• претензіями до дій Османської імперії.

Оперативне рішення полягало в установленні російської влади над територією. Мешканцям обіцяли захист майна й віри та вимагали вірності як від нових підданих.

Маніфест повідомляв про рішення російської монархині. Він не фіксував результат вільного загального голосування населення Криму.

4. Чому це анексія

Анексія означає включення території під суверенітет іншої держави. Саме така зміна відбулася після ліквідації ханства.

До неї існувало окреме політичне утворення. Після неї верховну владу перебрала Російська імперія, а населення переводили в її підданство.

Назва імперського документа про прийняття під владу не змінює суті процесу.

Росія не просто встановила дипломатичний союз із ханством. Вона припинила його окреме існування та включила територію до власного державного устрою.

Термін анексія тут описує характер територіального набуття. Повну оцінку його законності за правом XVIII століття потрібно відокремлювати від сучасної заборони захоплення територій, установленої значно пізніше.

5. Чому присяга не доводить вільного вибору всього населення

Після рішення про включення території імперська влада організовувала приведення населення до присяги.

Дослідження формул присяги на основі законодавчих та архівних документів описує присягання представників кримської знаті, духовенства та інших груп населення.

Проте присяга монархові та референдум мають різний зміст.

Тому факт присяги підтверджує оформлення імперського підданства. Він сам собою не доводить, що все населення вільно обрало ліквідацію ханства.

Так само зречення або усунення правителя не можна автоматично ототожнювати з передачею ним державної території іншій монархії.

6. Подальше османське визнання

Російське набуття отримало подальше договірне оформлення.

28 грудня 1783 року за старим стилем було укладено російсько-османський акт щодо Криму, Тамані та кордону по Кубані. Його значення відображене в архівній добірці.

Ясський мирний договір, укладений 29 грудня 1791 року за старим стилем, або 9 січня 1792 року за новим, підтвердив попередні домовленості, зокрема акт 1783 року про визнання Османською імперією приєднання до Росії території колишнього Кримського ханства.

Отже, неправильно стверджувати, що османського визнання взагалі не було.

Але потрібно розмежовувати:

• одностороннє імперське рішення;
• установлення фактичного контролю;
• подальше міжнародне визнання його наслідків.

Визнання територіального набуття не змінює історичної послідовності подій і не робить попередню незалежність ханства вигадкою.

7. Адміністративне оформлення імперського володіння

1784 року було створено Таврійську область. Це стало етапом включення колишньої території ханства до імперської системи управління. krym.rusarchives.ru

Замість окремої ханської держави встановлювався територіальний устрій, визначений російською владою.

Це ще раз показує зміст події: відбулася заміна державної належності та системи верховної влади.

Імперські адміністративні акти документують новий порядок. Вони не доводять, що такий порядок існував завжди.

8. Чому 1783 рік не дає сучасній Росії права на Крим

Історичне володіння територією та сучасний територіальний титул є різними питаннями.

Після XVIII століття змінювалися держави, конституційні устрої, територіальні акти та міжнародні договори. Сучасні права не можна визначати, обравши одну зручну імперську дату й відкинувши всі наступні документи.

Стаття 2 Статуту ООН забороняє застосування сили проти територіальної цілісності та політичної незалежності держав. un.org

При цьому Росія сама погодила повагу до наявних кордонів у документах 1991 року та повторно підтвердила непорушність кордонів із Україною в договорі 1997 року. zakon.rada.gov.ua zakon.rada.gov.ua

Маніфест імператриці XVIII століття не скасовує цих міжнародних зобов’язань.

Хронологія

Наша позиція

1783 року Російська імперія анексувала територію ханства, незалежність якого раніше сама визнала. Маніфест Катерини II був одностороннім рішенням про встановлення імперської влади.

Присяги населення оформлювали підданство та не є доказом загального вільного вибору ліквідувати ханство. Подальше османське визнання потрібно враховувати як окремий етап міжнародного оформлення.

Ця історія спростовує тезу про незмінну російську належність Криму. Вона також не створює сучасній Росії права ігнорувати українські кордони та застосовувати силу.

Першоджерела

1. Кючук-Кайнарджійський мирний договір між Російською та Османською імперіями, 10 (21) липня 1774 року.
2. Росархів: розділ «Події російсько-турецької війни на території Криму. Кримське ханство і Росія».
3. Маніфест Катерини II про прийняття Кримського півострова, острова Тамані й Кубанської сторони під російську державу, 8 (19) квітня 1783 року.
4. Росархів: картка маніфесту Катерини II про приєднання Криму й Кубані, 1783 рік.
5. Дослідження формул присяги кримських татар Російській імперії 1783 року (сайт КФУ).
6. Росархів: російсько-османський акт про Крим, Тамань і кордон по Кубані, грудень 1783 року.
7. Велика російська енциклопедія: Ясський мир 1791 (1792) року.
8. Росархів: розділ «Приєднання Криму до Російської імперії».
9. Статут ООН.
10. Угода про створення СНД, 8 грудня 1991 року.
11. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, 31 травня 1997 року.