Кримське ханство та Османська імперія: державність Криму до російського завоювання

Період: середина XV століття – 1783 рік.
Територія: Кримський півострів і пов’язані з ханством причорноморські та приазовські степові території.
Основні питання: виникнення ханства, його державний устрій, залежність від Османської імперії та міжнародне визнання незалежності 1774 року.
Ключовий документ: Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774 року.

Російська теза: Крим нібито споконвіку був російським, а встановлення російської влади наприкінці XVIII століття стало поверненням природно належної Росії території.

Кримське ханство в такому викладі або замовчують, або представляють звичайною османською провінцією, яка не мала власної державності.

1. Кримська державність виникла до російського панування

Кримське ханство сформувалося в середині XV століття в умовах розпаду Золотої Орди. Його правителями стала династія Ґераїв.

Енциклопедія України Канадського інституту українських студій визначає ханство як татарську державу на Кримському півострові, що межувала зі степом півдня України та з Кубанню.

Тому історію політичної організації півострова не можна починати з Катерини II.

Російська імперія встановила владу над територією з попередньою історією державності. Її завоювання не було створенням політичного життя Криму з нуля.

2. Ханство мало власні інституції

Правляча династія та ханська влада були основою політичного устрою. Поруч із ханом діяли посадовці та органи, пов’язані з управлінням, військом і судочинством.

Наприклад, Енциклопедія історії України описує посаду нуреддина з роду Ґераїв, який виконував військові, судові та представницькі функції й мав власний диван.

Інституції ханства не потрібно оцінювати за вимогою відповідності сучасній парламентській республіці. Держави тієї доби мали династичні, станові та релігійні форми влади.

Відмінність від сучасного устрою не означає відсутності державності.

3. Османська залежність: чому важливо розрізняти 1475 та 1478 роки

Османська експансія 1475 року змінила політичну ситуацію на півострові. Османи встановили безпосереднє управління частиною прибережних територій. Визнання ханством османської зверхності пов’язують із 1478 роком. encyclopediaofukraine.com

Тому коротка формула, що весь Крим просто став османською провінцією, неточна.

Потрібно розмежовувати:

Це не означає, що залежність ханства була суто символічною. Османський вплив був важливою частиною його політичного становища.

Однак залежність державного утворення та його повна адміністративна ліквідація є різними речами.

4. Чому османська залежність не створювала російського права на Крим

Навіть значне обмеження самостійності ханства на користь султана не перетворювало його на російську територію.

Тут російська аргументація часто підміняє питання. З твердження, що ханство залежало від Османської імперії, не випливає належність Криму Росії.

Так само ослаблення османського впливу саме собою не означало переходу всього півострова під російський суверенітет.

Для встановлення конкретного правового статусу потрібно звертатися до документів. Вирішальним джерелом для 1774 року є мирний договір між двома імперіями.

5. Що Росія визнала Кючук-Кайнарджійським договором

Кючук-Кайнарджійський мирний договір уклали 10 липня за старим стилем, або 21 липня 1774 року за новим.

Стаття 3 передбачала визнання визначених у ній татарських народів вільними та незалежними від сторонньої влади. Вони мали перебувати під владою власного хана, а Росія та Османська імперія погоджувалися не втручатися в їхні внутрішні справи. Водночас договір зберігав релігійний зв’язок із султаном як халіфом. drevlit.ru

Отже, припинення османської політичної зверхності було оформлене як незалежність, а не як передача всього Криму Росії.

Це особливо сильний документальний аргумент: відповідний статус визнавала сама Російська імперія.

6. Виняток щодо Керчі та Єнікале

Той самий договір передбачав збереження за Росією Керчі та Єнікале з відповідними територіями й пристанями. drevlit.ru

Цю обставину не можна замовчувати. Після 1774 року правовий режим усіх частин півострова не був однаковим.

Але саме наявність окремо визначеного винятку показує, чому неправильно говорити про передачу Росії всього Криму. Територіальні набуття, прямо зазначені в договорі, не дорівнюють суверенітету над усім півостровом.

Подальше встановлення російської влади 1783 року потребує окремого аналізу: воно відбулося вже після договору, який визнавав інший політичний статус.

7. Історія ханства та сучасні територіальні права

Існування ханства спростовує тезу про незмінну російську належність Криму. Проте сучасні кордони України не потрібно виводити безпосередньо з володінь середньовічних правителів.

Це різні питання:

• історія пояснює, які політичні утворення існували на півострові;
• документи відповідної доби встановлюють їхній тодішній статус;
• сучасне міжнародне право визначає територіальні права та обов’язки держав сьогодні.

Статут ООН закріплює суверенну рівність і забороняє застосування сили проти територіальної цілісності держав. Історичне володіння не є винятком із цієї заборони. un.org

Колишнє імперське панування не створює безстрокового права повернути територію силою.

Хронологія

Наша позиція

До російського завоювання Крим мав власну державну історію. Кримське ханство не було російською адміністративною одиницею, а його залежність від Османської імперії не створювала російських територіальних прав.

Договір 1774 року особливо чітко спростовує міф про споконвічну належність: Росія сама погодила незалежний політичний статус ханства, окремо визначивши власні територіальні набутки.

Анексію 1783 року слід розглядати як наступну зміну влади, а не як підтвердження того, що Крим завжди належав Росії.

Першоджерела

1. Енциклопедія України: Кримське ханство.
2. Енциклопедія України: Крим.
3. Кючук-Кайнарджійський мирний договір між Російською та Османською імперіями, 10 (21) липня 1774 року.
4. Статут ООН.