Крим у 1917–1921 роках: національне державотворення, боротьба урядів і встановлення радянської влади

Період: 1917–1921 роки.
Територія: Кримський півострів.
Основні події: Перший Курултай, більшовицьке захоплення влади, Кримський похід армії УНР, крайові уряди, переговори з Українською Державою, білогвардійський період та створення радянської автономії.
Основні джерела: документи Центральної Ради, матеріали Курултаю, дослідження державних утворень Криму та декрет від 18 жовтня 1921 року.

Російська теза: Крим нібито безперервно залишався російською територією, а революційні події лише тимчасово порушили роботу російської адміністрації. Кримськотатарське державотворення та українську участь представляють випадковими епізодами без політичного значення.

1. Після революції єдиного незмінного центру влади не існувало

Революція 1917 року відкрила питання про майбутній устрій територій колишньої імперії. У Криму діяли представницькі збори, ради, військові організації та національні політичні сили.

Наприкінці року паралельно існували Рада народних представників, кримськотатарська Директорія та більшовицькі структури, що спиралися насамперед на Севастополь. Цю множинність центрів влади докладно розглядає дослідження Тетяни Бикової, видане Інститутом історії України НАН України.

Тому описувати весь період як звичайну роботу єдиної російської адміністрації неправильно.

Походження території з імперської губернії не означало, що питання її нового політичного устрою вже було остаточно вирішене.

2. Курултай і кримськотатарське самовизначення

Навесні 1917 року сформувався Мусульманський виконавчий комітет на чолі з Номаном Челебіджіханом. Він став важливим представницьким органом кримських татар.

9 грудня за новим стилем, або 26 листопада за старим, у Бахчисараї розпочав роботу Перший Курултай. До його складу обрали 76 делегатів, серед яких були чотири жінки. uinp.gov.ua

Курултай розглядав питання державного устрою, представництва та відносин із населенням інших національностей. Наприкінці грудня було ухвалено конституційні положення й сформовано національні органи влади. Український інститут національної пам’яті описує ці події як проголошення Кримської Народної Республіки. uinp.gov.ua

Це був організований державотворчий процес. Водночас існування національних установ не означало їхнього безспірного контролю над усім півостровом: поруч діяли інші центри влади.

3. Більшовицьке встановлення влади відбувалося збройним шляхом

Наприкінці 1917 та на початку 1918 року більшовицькі сили розгорнули боротьбу проти інших політичних органів Криму.

Дослідження архівних матеріалів показує роль збройних загонів, роззброєння опонентів і позасудових убивств. Самі більшовицькі діячі описували радянізацію півострова як завдання збройної боротьби. history.org.ua

УІНП визначає наслідком цих подій переривання кримськотатарського національного державотворення. uinp.gov.ua

Отже, встановлення більшовицької влади не можна автоматично прирівнювати до загального вільного рішення населення про державну належність.

Військова перемога та народне самовизначення є різними підставами політичної влади.

4. Центральна Рада спочатку не включала Крим до території УНР

Третій Універсал Центральної Ради визначав серед територій УНР Таврію без Криму.

Це важливий документ, який не слід приховувати або переінакшувати.

Він підтверджує конкретне територіальне рішення Центральної Ради в листопаді 1917 року. Однак із нього не випливає довічна відмова всіх наступних українських урядів від переговорів про статус півострова.

Упродовж 1918 року політична ситуація та українська державна політика змінювалися. Тому кожний етап потрібно оцінювати за відповідними документами й фактичними діями.

5. Кримський похід Петра Болбочана

У квітні 1918 року Кримська група армії УНР під командуванням Петра Болбочана провела операцію проти більшовицьких сил на півострові.

Українські війська прорвали оборону та просунулися до ключових міст. Перебіг операції досліджено у виданні, представленому УІНП.

Проте українське просування не перетворилося на тривале управління Кримом. Німецьке командування змусило українські частини залишити півострів. encyclopediaofukraine.com

Похід підтверджує реальну військову й політичну участь України. Але сам факт зайняття міст не можна подавати як завершене та стабільне включення всього Криму до УНР.

6. Крайовий уряд Сулькевича та переговори з Україною

За німецької військової присутності 1918 року сформувався крайовий уряд на чолі із Сулейманом Сулькевичем.

Відносини з Українською Державою Павла Скоропадського були напруженими. Українська сторона прагнула врегулювати статус півострова, використовуючи також економічний тиск.

Восени відбувалися переговори про входження Криму до України на автономних засадах. Енциклопедія України описує попередні домовленості щодо окремих кримських представницьких та адміністративних установ.

Однак політичні зміни наприкінці 1918 року завадили остаточному й сталому втіленню цього проєкту.

Автономний Крим у складі України був предметом реальної урядової політики та переговорів. Називати це завершеним багаторічним українським управлінням було б неточно.

7. Уряди 1918–1920 років: зміна проєктів і військового контролю

Після уряду Сулькевича діяв другий крайовий уряд на чолі із Соломоном Кримом. Надалі півострів знову переходив під більшовицький, а потім білогвардійський контроль.

У 1920 році Крим став головною базою сил Петра Врангеля. Цю послідовність державних і військових утворень розглянуто в академічному дослідженні створення Кримської АСРР.

Ці режими не були тотожними за програмами, джерелами повноважень чи зовнішньою підтримкою.

Тому для кожного потрібно розрізняти:

Послідовна зміна урядів не є доказом безперервної влади однієї держави в незмінному вигляді.

8. Радянське завоювання та репресії

У листопаді 1920 року Червона армія розгромила сили Врангеля, після чого більшовицький контроль над півостровом став тривалим.

Встановлення нового режиму супроводжувалося масовими репресіями. Архівні матеріали, наведені в дослідженні Інституту історії України, документують розстріли, ув’язнення та переслідування родин репресованих. history.org.ua

Оцінки загальної кількості жертв відрізняються. Для висновку про характер установлення влади не потрібно обирати найбільшу з них: наявність масових репресій підтверджують самі документи.

Військове утвердження більшовиків створило передумови для подальшого адміністративного оформлення Криму.

9. Автономію у складі РСФРР створили окремим декретом

18 жовтня 1921 року ВЦВК і Раднарком РСФРР ухвалили декрет про Автономну Кримську Соціалістичну Радянську Республіку.

Він прямо передбачав утворення автономної республіки як частини РСФРР та визначав основи її організації. istmat.org

Юридично це конкретний акт конкретної влади. Він пояснює, як у радянській системі оформили кримську автономію після встановлення більшовицького контролю.

Декрет 1921 року не доводить, що Крим завжди мав однаковий статус або що всі попередні політичні проєкти були неіснуючими.

Так само він не робив територіальний устрій незмінним на всі наступні часи.

Хронологія

Наша позиція

Крим у 1917–1921 роках мав кілька конкурентних політичних майбутніх. Кримськотатарське державотворення, українська військова участь, переговори про автономію та крайові уряди були реальними складовими його історії.

Сталого українського управління тоді не встановили. Проте більшовицька перемога також не була доказом одвічної та безперервної російської державної належності.

Радянську автономію створили окремим актом після військового встановлення влади. Саме таку послідовність підтверджують документи.

Першоджерела

1. Тетяна Бикова. Створення Кримської АСРР (1917–1921 рр.). Київ: Інститут історії України НАН України, 2011.
2. УІНП: Перший Курултай кримськотатарського народу.
3. Третій Універсал Української Центральної Ради, 7 (20) листопада 1917 року.
4. УІНП: електронне видання «Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 року».
5. Енциклопедія України: Крим.
6. Декрет ВЦВК і РНК РСФРР «Про Автономну Кримську Соціалістичну Радянську Республіку», 18 жовтня 1921 року.