Поразка УНР і встановлення радянської влади: чому втрата території не означає відсутності державності

Частина 6. Від військової поразки до діяльності українських органів в еміграції

Період основних подій: 1919–1921 роки.
Основні місця: територія України, Польща, Рига.
Ключові документи: Конституція УСРР 1919 року, Ризький мирний договір, документи Армії та уряду УНР.

Російська теза: УНР нібито не була справжньою державою, оскільки не змогла втримати територію. Українці начебто самі обрали радянську владу, а поразка Центральної Ради та Директорії доводить, що незалежна Україна не мала підстав для існування.

1. Чому результат війни не визначає минуле держави

Потрібно розрізняти два питання:

• чи існувала держава з власними органами та міжнародними відносинами;
• чи змогла вона зберегти незалежність і контроль над територією.

Поразка в другому питанні не скасовує документів, які підтверджують перше.

УНР мала власні установчі акти, уряд, законодавство, збройні сили та договірні відносини з іншими державами.

Подальша втрата цих можливостей має значення для оцінки її стану після поразки. Але вона не перетворює попередню діяльність на неіснуючу.

2. Радянська влада була конкурентним державним проєктом

Більшовики створювали в Україні власні органи, які претендували на владу над тією самою територією.

У березні 1919 року було ухвалено Конституцію Української Соціалістичної Радянської Республіки.

Текст Конституції УСРР 1919 року.

Це був інший правопорядок, із власними органами та політичними засадами.

Його не можна подавати як звичайне перейменування установ УНР за рішенням Центральної Ради або Директорії. Радянські органи заперечували їхні повноваження та встановлювали власну систему.

Отже, питання полягало в боротьбі за державну владу, а не лише в адміністративній реорганізації.

3. Чому конфлікт не можна пояснити тільки внутрішньою боротьбою

В Україні існували місцеві більшовицькі організації, соціальні конфлікти й прихильники радянської влади.

Однак це не усуває зовнішньої участі радянської Росії.

Військові сили з Росії брали участь у встановленні радянської влади та наступі проти УНР. Їхню присутність також відображали міжнародні документи, зокрема зобов’язання Росії вивести свої сили з України за Берестейським договором 1918 року.

Стаття VI Берестейського договору Росії.

Для наступних етапів війни потрібно окремо встановлювати командування, склад військ та політичні рішення. Але пояснення всього процесу виключно місцевим повстанням приховує роль російського центру.

4. Державні органи УНР продовжували працювати під час відступів

Втрата столиці або тимчасове переміщення уряду не означають автоматичного припинення всієї державної діяльності.

Для оцінки потрібно встановлювати, чи залишалися органи управління, військове командування, законодавчі рішення та дипломатична діяльність.

УНР неодноразово змінювала місце перебування своїх установ і продовжувала боротьбу поза Києвом.

Водночас переміщення не гарантувало збереження ефективної влади. Скорочення території, ресурсів і військової спроможності поступово підривало можливості республіки.

5. Перший Зимовий похід зберіг військову організацію

Перший Зимовий похід тривав від 6 грудня 1919 року до 6 травня 1920 року.

Він дозволив зберегти частину Армії УНР у критичних умовах та продовжити збройну боротьбу.

Матеріали УІНП про завершальний період боротьби Армії УНР.

Отже, УНР не припинила військової діяльності після першої великої втрати території. Її поразка була процесом, а не однією миттєвою подією.

6. Союз із Польщею не забезпечив збереження УНР

У 1920 році українські сили воювали разом із Польщею проти більшовиків.

Участь українських підрозділів мала значення для перебігу кампанії. Проте польська сторона згодом перейшла до окремого врегулювання з радянськими республіками.

Матеріал УІНП про українську участь у війні 1920 року.

Це поставило український уряд у становище, коли подальша боротьба не мала попередньої союзницької військової опори.

Оцінка конкретних умов українсько-польських домовленостей потребує окремого матеріалу. Для завершального етапу визначальним було те, що польсько-радянське врегулювання не забезпечило повернення УНР під контроль її території.

7. Що відбулося в листопаді 1920 року

Під натиском більшовицьких військ Армія УНР відступила за Збруч на територію Польщі.

21 листопада 1920 року став ключовою датою втрати територіальної бази регулярною армією та урядом УНР.

Українських військових у Польщі роззброїли та інтернували.

Хронологія Директорії УНР.
Матеріали про відступ та інтернування.

Це означало військову поразку та втрату можливості здійснювати звичайне територіальне управління.

Але державні діячі й військові структури не зникли фізично. Частина з них продовжила діяльність за кордоном.

8. Хто підписав Ризький мир

18 березня 1921 року мирний договір у Ризі уклали Польща, з одного боку, та радянські Росія й Україна, з іншого.

Договір завершував польсько-радянську війну та визначав кордон і низку інших питань.

Архівні матеріали польського МЗС про договір.
Відомості МЗС Польщі про оригінал, ратифікацію та набрання чинності.

УНР не була стороною цього договору.

Тому згадка України серед його учасників потребує пояснення: йшлося про радянську республіку, а не уряд УНР.

9. Що означав Ризький договір для українського питання

Договір закріпив польсько-радянське врегулювання та територіальний поділ між сторонами.

Він істотно погіршив міжнародне становище УНР, оскільки польська сторона домовлялася вже з радянськими органами.

Але Ризький мир не був актом добровільної відмови уряду УНР від незалежності. Його представники не підписували такого рішення.

Водночас із цього не випливає, що договір не мав реальних юридичних наслідків для його сторін. Потрібно розрізняти зобов’язання підписантів, міжнародне становище УНР та позицію її уряду.

10. Другий Зимовий похід був спробою відновити боротьбу

Восени 1921 року сили УНР здійснили Другий Зимовий похід, розраховуючи поєднати рейд із повстанським рухом в Україні.

Операція завершилася поразкою. Волинська група була розбита, а полонених українських військових розстріляли біля Базару.

Матеріали УІНП про Другий Зимовий похід.

Ця поразка стала завершальним етапом організованих спроб Армії УНР відновити контроль над територією в межах Української революції.

Вона також показує, що після відступу 1920 року українська сторона не вважала боротьбу добровільно припиненою.

11. Радянський контроль не означав припинення всього опору

Після 1921 року антибільшовицькі повстання та підпільна діяльність тривали.

УІНП документує боротьбу повстанських організацій, їх переслідування та подальші виступи окремих загонів.

Матеріали про завершальний етап визвольних змагань.

Отже, встановлення більшовицької влади не було одномоментним загальнонародним погодженням нового режиму.

Водночас існування опору не означає, що все населення мало однакові погляди. Історична оцінка повинна враховувати різні політичні позиції та примус, а не замінювати їх твердженням про одностайність.

12. Що збереглося в еміграції

Після втрати території органи УНР продовжили діяльність за кордоном як Державний центр УНР в екзилі.

Вони зберігали політичну претензію на представництво незалежної України, підтримували державницьку традицію та здійснювали доступну їм зовнішню діяльність.

Архівні дослідження простежують роботу цих органів і представницьких структур української еміграції.

Дослідження за документами Центрального державного архіву зарубіжної україніки.

При цьому уряд в еміграції не мав тих самих практичних можливостей, що уряд із територіальним контролем.

Його існування доводить продовження інституційної та політичної діяльності. Питання безперервної міжнародної правосуб’єктності й обсягу іноземного визнання потребує окремого аналізу.

13. Яке значення мала передача повноважень у 1992 році

22 серпня 1992 року президент УНР в екзилі Микола Плав’юк склав повноваження Державного центру та передав українській владі відповідні документи й державні атрибути.

У заяві Державного центру незалежну Україну визначали продовжувачкою державницьких традицій та правонаступницею УНР.

Матеріал УІНП про подію 22 серпня 1992 року.

Це мало важливе значення для історичної та інституційної наступності.

Однак незалежність України не виникла внаслідок цієї церемонії. На той момент уже існували Акт 24 серпня 1991 року, результати референдуму та міжнародне визнання.

Так само церемонія сама собою не вирішувала всіх питань юридичного правонаступництва.

14. Чого військова поразка не доводить

Поразка УНР не доводить:

• що її державні органи ніколи не існували;
• що міжнародні договори були вигаданими;
• що населення одностайно підтримало більшовиків;
• що український уряд добровільно передав владу радянським органам;
• що подальший фактичний контроль автоматично спростував попередню українську державність.

Водночас поразка мала реальний наслідок: органи УНР втратили можливість здійснювати владу на власній території.

Ці висновки потрібно зберігати разом. Заперечення факту поразки так само спотворює історію, як і спроба через поразку викреслити існування республіки.

15. Правовий висновок

Установлення радянської влади відбулося через військово-політичну боротьбу, створення конкурентних державних органів, поразку сил УНР та подальше міжнародне врегулювання між переможцями й сусідніми державами.

Ризький договір укладався за участю радянської України. Він не був згодою уряду УНР на власну ліквідацію.

Після втрати території органи УНР продовжували діяльність в еміграції, але вже без можливості звичайного територіального управління.

Отже, потрібно розрізняти існування УНР у період її державної діяльності, подальшу військову поразку та статус її органів після виходу за кордон. Одне не можна підміняти іншим.

Хронологія

Наша позиція

УНР зазнала військової поразки та втратила територіальний контроль. Це потрібно визнавати прямо.

Але перемога противника не робить неіснуючими українські закони, уряд, військо та дипломатичні договори.

Установлення радянської влади не можна автоматично прирівнювати до добровільної згоди всього населення. Так само Ризький мир не був підписаною урядом УНР відмовою від незалежності.

Українські визвольні змагання завершилися поразкою тогочасної спроби втримати незалежність. Вони не завершилися доказом, що української державності ніколи не було.

Першоджерела

1. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, 10 березня 1919 року.
2. Берестейський мирний договір радянської Росії з державами Четверного союзу, 3 березня 1918 року.
3. МЗС Польщі: передання оригіналу Ризького мирного договору 1921 року та інших архівних документів.
4. УІНП: президент УНР в екзилі Микола Плав’юк склав повноваження Державного центру УНР, 22 серпня 1992 року.