Утворення СРСР: чому радянська Україна була союзною республікою, а не частиною Росії

Частина 1. Заснування Союзу та початковий статус УСРР

Основний період: 1920–1924 роки.
Ключова дата: 30 грудня 1922 року.
Ключові документи: Декларація та Договір про утворення СРСР, Конституція СРСР 1924 року.

Російська теза: СРСР нібито був тією самою Росією під іншою назвою. Україна залишалася її внутрішньою територією, а союзна республіка була лише адміністративною одиницею. Ленін начебто створив Україну та передав їй російські землі.

1. Українська державність не почалася з утворення СРСР

До появи Союзу вже існували УНР, Українська Держава та ЗУНР. Вони мали власні установчі документи, органи влади й міжнародні відносини.

Радянська Україна була іншим політичним і правовим проєктом, який утверджувався в боротьбі проти незалежних українських урядів.

Тому необхідно розрізняти:

• українську державність як ширший історичний процес;
• створення української радянської республіки;
• утворення СРСР;
• подальші зміни території та компетенції союзних республік.

Об’єднання цих процесів у формулу «Ленін створив Україну» приховує вже наявні українські державні інституції та боротьбу за владу над Україною.

2. Чому в документах 1922 року йдеться про УСРР

На початку союзного періоду офіційною українською назвою була Українська Соціалістична Радянська Республіка, УСРР.

Назва Українська Радянська Соціалістична Республіка, УРСР, належить до пізнішого періоду.

У цьому матеріалі скорочення УСРР використовується для початкової союзної доби. Російськомовне скорочення УССР не відтворює цієї різниці в порядку українських слів.

Республіканська конституція існувала ще з 1919 року, тобто до створення загальносоюзної держави.

Конституція УСРР 1919 року.

3. Централізація почалася раніше за створення Союзу

До грудня 1922 року радянські республіки вже були пов’язані військовими, господарськими та управлінськими механізмами.

28 грудня 1920 року радянські Росія й Україна уклали союзний робітничо-селянський договір.

Він формально виходив із окремого статусу сторін, але передбачав об’єднання важливих сфер управління.

Інститут історії України розглядає цей договір як етап посилення централізації за збереження формального республіканського статусу.

Матеріал про українську радянську державу та договір 1920 року.

Отже, СРСР виник не як об’єднання повністю ізольованих державних систем. Йому передувало фактичне зближення та підпорядкування ключових управлінських функцій спільному центру.

4. Хто утворював СРСР

Засновниками союзної конструкції виступали чотири республіки:

30 грудня 1922 року Перший з’їзд рад СРСР розглянув Декларацію та Договір про утворення Союзу.

Оцифрована публікація установчих документів 1922 року.
Документальна колекція про утворення СРСР.

Сам перелік учасників показує юридичну конструкцію: Російська республіка була однією зі сторін створення Союзу, а не тотожною всьому Союзу державою.

5. Чому 30 грудня 1922 року не вичерпує всього процесу

30 грудня є загальноприйнятою датою утворення СРСР. Однак оформлення його конституційної системи тривало далі.

Декларацію та Договір затвердили «в основному», після чого їх доопрацьовували. Наступним етапом стала розробка союзної Конституції.

Цю процедурну особливість відзначає Інститут історії України.

Дослідження процесу утворення СРСР.

Тому не слід подавати історію так, ніби 30 грудня остаточно й без подальших змін ухвалили весь правопорядок Союзу.

Але й незавершеність окремих процедур не означає, що Союз надалі не існував. Його органи почали діяти, а наступні акти розгорнули конституційну систему.

6. Конституційне оформлення завершували у 1923–1924 роках

6 липня 1923 року союзний Центральний виконавчий комітет затвердив Конституцію, а 31 січня 1924 року її остаточно схвалив Другий з’їзд рад СРСР.

Вона складалася з Декларації та розгорнутого Договору про утворення Союзу.

Матеріал про ухвалення Конституції.
Оцифроване видання Конституції.

Для визначення початкової союзної компетенції важливий саме цей конституційний текст, а не лише коротке посилання на подію грудня 1922 року.

7. Україна ввійшла до СРСР, а не до Росії

Установчі документи передбачали створення спільної союзної держави.

УСРР не була включена до переліку автономних одиниць РСФРР. Вона залишалася окремою союзною республікою зі своїми органами та конституцією.

Тому вислів «Україна перебувала у складі Росії до 1991 року» не відповідає формальній радянській конституційній конструкції.

Правильно говорити про перебування України у складі СРСР.

Це не заперечує домінування московського центру. Але місце перебування центральних органів і юридична належність республіки до РСФРР є різними питаннями.

8. Які права формально зберігали республіки

Конституція СРСР 1924 року містила окрему главу про суверенні права союзних республік.

Текст первісної редакції Конституції 1924 року.

Ці положення не робили республіки повністю незалежними державами в усіх сферах.

Проте вони прямо суперечать твердженню, що Україна мала лише статус звичайної російської області.

9. Які повноваження передали союзному центру

До союзної компетенції належали ключові питання зовнішньої політики, війни та миру, оборони, зовнішньої торгівлі, транспорту, фінансів та загального господарського керівництва.

Створювалися власні союзні органи: з’їзд рад, Центральний виконавчий комітет, Рада народних комісарів та інші установи.

Текст Конституції 1924 року з переліком союзних повноважень.

Отже, республіканська самостійність обмежувалася вже самими установчими нормами.

Це була федеративна державна конструкція, а не просто дипломатичний союз із повністю окремими урядами, арміями та зовнішньою політикою.

10. Чому юридична рівноправність не означала фактичної незалежності

Конституційний текст потрібно зіставляти з політичною системою.

Централізована партійна організація, кадрове підпорядкування та спільне керівництво ключовими сферами суттєво обмежували можливість республік діяти всупереч союзному центру.

Тому одночасно правильні два висновки:

Україна мала окремий союзно-республіканський статус. Реальна політична самостійність її органів була значно вужчою за проголошені права.

Заперечувати перше через друге означає ігнорувати конституційні документи. Заперечувати друге через перше означає повторювати офіційне радянське пояснення без аналізу практики.

11. Чи доводять рішення з’їздів вільну згоду всього населення

Документи представляли Союз як добровільне об’єднання.

Але юридичне рішення радянського з’їзду не можна автоматично прирівнювати до вільного загальнонародного голосування з можливістю обрати між незалежністю та входженням до Союзу.

Радянська влада в Україні утвердилася після війни та поразки незалежних українських урядів. На момент союзного оформлення політичні конкуренти не мали рівної можливості визначати його результат.

Тому потрібно окремо оцінювати:

• що проголошували установчі акти;
• які органи їх ухвалювали;
• за яких умов ці органи здійснювали владу;
• чи існувала реальна політична альтернатива.

Саме слово добровільний у документі не замінює такого дослідження.

12. Право виходу існувало в тексті, але його здійснення було окремим питанням

Конституція 1924 року прямо зберігала право виходу союзної республіки.

Проте наявність права в тексті не означала існування доступної та ефективної процедури його реалізації в умовах партійної централізації.

Статті 4 і 6 Конституції 1924 року.

Отже, не можна стверджувати ані що такого права взагалі не існувало, ані що республіки могли безперешкодно скористатися ним у будь-який момент.

Його подальший розвиток у конституціях і застосування наприкінці існування СРСР потребують окремої статті.

13. Чому заснування Союзу не було передачею Україні всієї її території

УСРР існувала до грудня 1922 року й брала участь у створенні Союзу як окрема республіка.

Сам акт заснування СРСР не можна ототожнювати з одним рішенням про дарування Україні всіх земель.

Для кожної територіальної зміни потрібно встановлювати конкретний акт, дату, компетентні органи та тодішній статус території.

Тому твердження про подаровану Україну підміняє кілька різних процесів: попередню історію українських земель, установлення радянського контролю, формування республіканських меж та пізніші адміністративно-територіальні зміни.

14. Правовий висновок

СРСР утворювався як окрема союзна держава, до якої входили радянська Росія, Україна та інші республіки.

УСРР не стала частиною РСФРР. Вона отримала статус союзної республіки, власні органи та конституційно визначені права.

Одночасно значні повноваження перейшли до союзного центру, а централізована політична система обмежувала реальну самостійність.

Отже, юридично некоректно ототожнювати:

Хронологія

Наша позиція

Радянський Союз не був юридично тотожним Російській республіці. Україна входила до нього як окрема союзна республіка, а не російська область.

Цей статус не означав повної фактичної незалежності. Централізована партійна влада та союзна компетенція істотно обмежували українські органи.

Але реальна підпорядкованість центру не дозволяє викреслити республіканський статус, територіальні гарантії та закріплене право виходу.

Навіть установчі документи СРСР не описували Україну як територію, що назавжди належить Росії. Вони закріплювали іншу конструкцію: окремі союзні республіки у спільній державі.

Першоджерела

1. Президентська бібліотека: Декларація та Договір про утворення СРСР, 1922 рік.
2. Конституція (Основний закон) СРСР 1924 року, первісна редакція.
3. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, 10 березня 1919 року.