Україну створив Ленін

Період: українське державотворення 1917–1921 років, утворення СРСР і відновлення незалежності України.
Предмет розбору: походження української державності, роль більшовиків та підміна історії України історією радянської республіки.

Російська теза: Україну створили Ленін і більшовики, які нібито виділили їй території Росії. Тому українська державність начебто є штучною, а сучасна Росія може переглядати її існування та кордони.

1. Що саме стверджує російське керівництво

У зверненні від 21 лютого 2022 року Путін пов’язав створення сучасної України з більшовицькою Росією та особисто з Леніним. Цю тезу він використав у викладі власного бачення української історії та радянського державного устрою. Цю частину звернення переказував і Телеграф.

Для перевірки потрібно розділити щонайменше чотири питання:

Підміна відбувається тоді, коли участь Леніна в радянському державному будівництві подають як створення України взагалі.

2. Український представницький орган виник до більшовицького перевороту

У березні 1917 року в Києві утворилася Українська Центральна Рада. Вона об’єднувала представників українських політичних, громадських та інших організацій. У квітні Всеукраїнський національний конгрес обрав заступниками її голови Сергія Єфремова та Володимира Винниченка. Офіційний портал Верховної Ради України

Це відбувалося після падіння монархії, коли в Росії діяв Тимчасовий уряд. Більшовики ще не очолювали центральну державну владу.

На цьому етапі Центральна Рада домагалася автономії України. Її програму не потрібно заднім числом описувати як уже завершене проголошення незалежності.

Але так само немає підстав вважати, що український рух очікував, доки Ленін створить йому політичне представництво. Воно вже існувало й формувало власну програму.

3. Перший Універсал: автономія з української ініціативи

23 червня 1917 року, або 10 червня за тодішнім юліанським календарем, Центральна Рада ухвалила Перший Універсал. Він проголошував курс на автономний устрій України. Текст Першого Універсалу

Саме через різні календарі в документах можна зустріти дві дати однієї події. В архівних описах також потрібно розрізняти ухвалення документа та його подальше публічне оголошення.

Перший Універсал не проголошував УНР і не встановлював повної незалежності. Його значення полягало в іншому: український представницький орган заявив про необхідність самостійно впорядковувати життя України.

Текст Першого Універсалу в базі нормативних документів дозволяє перевірити його зміст. Це акт українського політичного руху, а не рішення більшовицької влади.

4. Власний виконавчий орган також з’явився раніше

28 червня 1917 року, або 15 червня за старим стилем, Центральна Рада створила Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком.

У його складі були секретарі внутрішніх, фінансових, земельних, продовольчих, міжнаціональних та інших справ. Енциклопедія Сучасної України описує створення, склад і подальше визначення повноважень Генерального секретаріату.

Отже, до більшовицького захоплення влади вже існували український представницький центр і створений ним виконавчий орган.

Водночас наявність цих установ не дає підстав механічно оголосити Україну червня 1917 року повністю сформованою незалежною державою. На той час тривав процес розбудови автономії та боротьби за обсяг її повноважень.

Для спростування міфу достатньо встановленого факту: українські владні інституції виникали до радянського уряду Леніна і без його установчого рішення.

5. УНР проголосила Центральна Рада

20 листопада 1917 року, або 7 листопада за старим стилем, Центральна Рада ухвалила Третій Універсал, яким проголосила Українську Народну Республіку. Український інститут національної пам’яті

Текст Третього Універсалу доступний у базі нормативних документів. Його публікація містить проголошення УНР, положення про владу Центральної Ради та Генерального секретаріату, територію і права громадян.

Це дозволяє перевірити не лише пізніше історичне пояснення, а й тогочасний документ.

Універсал визначав територіальні претензії республіки, засади влади та програму перетворень. Серед проголошених гарантій були свобода слова, друку, віросповідання, зібрань, недоторканність особи та житла.

УНР не була більшовицьким проєктом. Її проголосив український орган, який мав власну політичну програму та власний виконавчий апарат.

6. Чому проголошення УНР і незалежності мають різні дати

Третій Універсал ще зберігав орієнтацію на федеративний зв’язок із Росією. Тому дата проголошення республіки не є датою проголошення її повної незалежності.

22 січня 1918 року, або 9 січня за старим стилем, Четвертий Універсал проголосив УНР самостійною та суверенною державою. Його текст доступний у базі нормативних документів.

Послідовність була такою:

Це процес українського державотворення. Він проходив через зміну політичних цілей, розбудову установ і конфлікти щодо повноважень. Описувати його як одноразовий подарунок Леніна означає ігнорувати документи.

7. Чому зовнішнє визнання не є актом створення держави

Потрібно розрізняти утворення держави та її визнання іншими державами.

Визнання може підтверджувати готовність встановлювати міжнародні відносини. Воно не означає, що іноземний уряд створив населення, представницькі органи, уряд чи установчі акти відповідної країни.

У випадку УНР існує документальна послідовність власних українських рішень. Тому навіть подальше визнання української державності з боку більшовицької Росії не могло зробити Леніна автором цих попередніх рішень.

Так само сучасні критерії державності не слід використовувати як механічний тест, який нібито встановлює одну безспірну дату завершення державотворення в революційних умовах. Тут головний доказ конкретний: українська республіка та її установи існували окремо від більшовицького проєкту влади в Україні.

Далі — як самі більшовики ставилися до цієї республіки, що писали в документах і навіщо створювали конкуруючі радянські органи.

8. Сам Ленін писав про Україну до встановлення більшовицької влади

Теза про створення України Леніним суперечить і його власним текстам.

У статті «Україна», опублікованій у червні 1917 року, Ленін обговорював уже ухвалений Центральною Радою Універсал. Він визнавав, що українці вимагають автономії, та обстоював їхнє право на відокремлення.

Це текст політичного діяча, який реагував на український рух і його рішення. Він не є установчим актом України.

Звідси випливає простий висновок: Ленін не міг створити своїм пізнішим рішенням український політичний рух, представницький орган і програму автономії, які вже описував у червні 1917 року.

9. Грудневий ультиматум визнавав уже проголошену республіку

17 грудня 1917 року, або 4 грудня за старим стилем, Центральна Рада отримала від більшовицького Раднаркому Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами. Текст було написано 3 (16) грудня.

У документі містилося формулювання:

«признаем народную Украинскую республику, ее право совершенно отделиться от России»

Текст оприлюднений у документальному проєкті російських архівів. Дату отримання документа відтворюють наведені нижче матеріали УІНП.

Юридично й історично тут важливе саме дієслово визнаємо. Документ звертається до вже проголошеної республіки. Він не повідомляє про її заснування Раднаркомом.

Водночас це визнання супроводжувалося вимогами до української влади: відмовитися від дезорганізації фронту, не пропускати без згоди більшовицького командування військові частини, сприяти більшовицьким військам і припинити роззброєння радянських полків. На відповідь давали 48 годин, інакше Раду оголошували б у стані відкритої війни з радянською владою.

Отже, в одному документі поєднувалися декларація права України на самовизначення та спроба нав’язати її уряду конкретну поведінку.

Визнання республіки не означало визнання за Центральною Радою безумовного права проводити політику, незалежну від більшовицького центру.

10. У Харкові створили конкуруючий центр влади

У грудні 1917 року більшовикам не вдалося перебрати контроль над Всеукраїнським з’їздом рад у Києві. Їхні представники переїхали до Харкова, який перебував під контролем радянських військ.

24–25 грудня там провели альтернативний з’їзд. Він проголосив радянську владу в Україні та сформував її центральні органи. Цю послідовність відтворюють матеріали Українського інституту національної пам’яті.

Тому потрібно розрізняти два процеси:

Це була боротьба за владу в Україні та за її державний устрій. Виникнення конкуруючих радянських органів не є доказом того, що до них України не існувало.

11. Установлення радянської влади відбувалося через війну

Наприкінці грудня 1917 року почалися бойові дії, які переросли у війну між УНР і більшовицькою Росією. У січні 1918 року більшовицькі сили наступали на українські міста; українські частини чинили опір, зокрема під Бахмачем і Крутами. Український інститут національної пам’яті

У протистоянні брали участь також місцеві більшовики та інші сили. Це не усуває ролі зовнішнього більшовицького уряду, його військ і командування.

Для перевірки міфу визначальна обставина така: радянську владу встановлювали в боротьбі проти вже наявних українських органів і військових формувань.

Зміна уряду або політичного режиму не означає створення країни з нуля. Тим більше цього не доводить воєнна перемога над попередньою владою.

12. Берестейські договори також фіксували окрему Україну

9 лютого 1918 року УНР уклала мирний договір із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією. Дату й склад сторін підтверджує Енциклопедія Сучасної України.

Це був міжнародний договір, у якому УНР виступала окремою стороною. Його не слід плутати з іншим Берестейським договором, укладеним більшовицькою Росією 3 березня.

У статті VI договору від 3 березня 1918 року Росія зобов’язувалася укласти мир з Українською Народною Республікою, визнати її договір із державами Четверного союзу та вивести з української території російські війська й Червону гвардію. Текст доступний у збірці документів Державного департаменту США (FRUS).

Ці положення відображають конкретну міжнародну ситуацію 1918 року. Вони не встановлюють сучасних кордонів України, але спростовують твердження про відсутність української республіки до радянського державного будівництва.

13. Радянська Україна та УНР були різними політичними утвореннями

Більшовицькі органи претендували на представництво України, усуваючи її попередню владу. Згодом їхній державний проєкт був оформлений як Українська Соціалістична Радянська Республіка.

У березні 1919 року ухвалили її Конституцію. Доступний текст документа зазначає затвердження Всеукраїнським з’їздом рад 10 березня та прийняття остаточної редакції ВУЦВК 14 березня.

Тут і міститься головна підміна російського наративу:

Створення радянських установ в Україні подають як створення самої України.

Насправді радянська республіка постала після Центральної Ради, Генерального секретаріату, проголошення УНР та її незалежності.

Визнання цього факту не вимагає заперечувати подальшу історію радянської України. Вона була окремим етапом, який вплинув на державні установи, територіальний устрій та обставини здобуття незалежності 1991 року.

14. Договір 1920 року формально визнавав окрему радянську республіку

28 грудня 1920 року РСФРР та УСРР уклали Союзний робітничо-селянський договір. Повний текст доступний у неофіційній публікації бази Технорма.

Преамбула виходила із взаємного визнання незалежності та суверенності договірних сторін. Водночас статті III–VI передбачали об’єднання ключових відомств, їх включення до Раднаркому РСФРР та керівництво через всеросійські органи. Це показує централізацію управління, закладену в самому договорі.

Отже, потрібно розрізняти формальний правовий статус і реальні механізми контролю. Задекларована незалежність радянської республіки не означає її фактичної свободи від більшовицького партійного центру.

Але й залежність її керівництва не перетворює УСРР на звичайну російську губернію за текстом відповідних актів.

15. Союзний устрій не означав тотожності СРСР і Росії

Під час утворення СРСР українська радянська республіка стала однією із союзних республік. Конституція СРСР 1924 року закріплювала союзну конструкцію, а її стаття 4 передбачала право кожної союзної республіки на вільний вихід.

З цього не випливає, що радянська система забезпечувала реальну демократію чи вільний вихід на практиці. Однак це показує, як сама система юридично описувала свій склад.

РСФРР була союзною республікою у складі СРСР. Українська республіка також була союзною республікою. СРСР не можна автоматично ототожнювати з РСФРР.

Тому формула, ніби Ленін просто відрізав частину Росії та створив із неї Україну, приховує і попереднє українське державотворення, і відмінність між радянськими республіками, і союзною державою загалом.

16. Що документи дозволяють стверджувати про роль Леніна

Ленін відігравав провідну роль у більшовицькій політиці, боротьбі проти Центральної Ради та формуванні радянської системи. Заперечувати це немає підстав.

Але наведені документи показують іншу послідовність, ніж російський міф:

1. Український рух створив власні представницькі та виконавчі органи.
2. Центральна Рада проголосила УНР.
3. Більшовицький уряд визнав республіку в тексті ультиматуму, одночасно висуваючи їй вимоги.
4. Більшовики створили конкуруючий центр влади та воювали проти УНР.
5. Надалі Україну включили до радянської системи як окрему союзну республіку.

Це історія боротьби за підпорядкування України та зміну її державного устрою. Вона не підтверджує, що Ленін створив Україну.

17. Незалежність 1991 року спиралася на рішення України та волевиявлення її громадян

24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України. У ньому проголошувалася незалежність і створення самостійної держави України, а її територія визначалася як неподільна й недоторканна.

1 грудня громадяни відповіли на запитання, чи підтверджують вони цей Акт. Підтримку висловили 28 804 071 особа, або 90,32% учасників голосування. Саме учасників голосування, а не всього населення чи всіх зареєстрованих виборців. Український інститут національної пам’яті

Отже, сучасна незалежність України має власні установчі підстави: парламентський акт і його підтвердження на всеукраїнському референдумі.

Історія радянської республіки пояснює частину інституційної та територіальної спадщини України. Але рішення 1991 року не було виконанням особистої волі Леніна. Його ухвалили українські органи та підтвердили громадяни через десятиліття після його смерті.

18. Росія сама визнала територіальну цілісність України

Російське визнання української державності та кордонів закріплювалося в документах після припинення існування СРСР.

В Угоді про створення СНД від 8 грудня 1991 року Україна, Білорусь і Росія виступали окремими сторонами. Стаття 5 передбачала взаємне визнання та повагу до територіальної цілісності й недоторканності існуючих кордонів.

Згодом це підтвердив Договір про дружбу, співробітництво і партнерство від 31 травня 1997 року:

• стаття 2 закріплювала повагу до територіальної цілісності та непорушність існуючих кордонів;
• стаття 3 передбачала суверенну рівність, незастосування сили, невтручання та мирне врегулювання спорів.

Договір 1997 року припинив дію 2019 року. Проте це не скасовує факту попереднього визнання та не створює дозволу захоплювати територію іншої держави.

Російська Федерація не лише знала про існування незалежної України. Вона укладала з нею міжнародні договори та брала на себе відповідні зобов’язання.

19. Договір про державний кордон підписав Путін

28 січня 2003 року Україна й Росія уклали Договір про українсько-російський державний кордон. Документ підписали президенти Леонід Кучма та Володимир Путін, про що того дня повідомила Українська правда.

Договір визначав проходження державного кордону за описом і картами, які становили його невід’ємні частини. Його зареєстровано в Секретаріаті ООН за № 54132. Реєстраційні відомості доступні в Договірній базі ООН.

Важливо правильно визначати межі цього документа: він стосується проходження сухопутного кордону. Його не слід подавати як договір, що самостійно розмежував усі морські простори або окремо вирішив питання Криму.

Для спростування міфу він має конкретне значення: російська влада після розпаду СРСР погоджувала кордон із суверенною Україною міжнародним договором.

Реєстрація в ООН забезпечує офіційний облік та оприлюднення договору. Вона не є окремим судовим рішенням про кордон і не замінює згоди його сторін.

20. Чому історія формування кордонів не дає права змінювати їх силою

Кордони багатьох держав формувалися через війни, договори, розпад імперій, адміністративні перетворення та рішення попередніх режимів.

Міжнародне право не встановлює правила, за яким держава втрачає територію через політичне засудження діяча, пов’язаного з її минулим.

Стаття 2 Статуту ООН закріплює суверенну рівність держав, мирне вирішення спорів і заборону погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності держави.

Тому навіть обґрунтована історична суперечка не створює права на вторгнення.

Додатковий захист стабільності кордонів містить Віденська конвенція про право міжнародних договорів. За статтею 62 § 2(a) докорінну зміну обставин не можна використовувати як підставу припинення договору або виходу з нього, якщо він установлює кордон.

Ця норма не вирішує автоматично кожну можливу суперечку про договір. Вона демонструє принциповий підхід: кордони захищені від довільного перегляду через зміну політичної ситуації.

21. Декомунізація не означає відмови від території

Із тези про створення України більшовиками іноді виводять вимогу: якщо Україна засуджує комуністичний режим, вона нібито повинна відмовитися від територій, отриманих за цього режиму. Перевірмо саме логіку такого висновку.

Такий висновок не має правової підстави.

Пам’ятник, назва вулиці, оцінка політика та державний кордон належать до різних правових питань. Демонтаж пам’ятника Леніну не є міжнародним договором про передачу території та не змінює зобов’язань Росії.

Це випливає з наведених норм і документів: правовий статус території визначається відповідними актами та міжнародним правом. Ставлення суспільства до колишнього правителя не є умовою збереження державності.

Україна не повинна зберігати культ Леніна, щоб користуватися правами незалежної держави.

22. Міжнародне підтвердження стосується України, а не ленінської спадщини

27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 68/262 про територіальну цілісність України.

Вона підтвердила підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності та територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

Резолюція не створила Україну й не встановила її кордони вперше. Вона відобразила позицію Генеральної Асамблеї щодо вже існуючої держави та порушення її територіальної цілісності.

Правова заборона захоплення території силою також не виникла лише після цього голосування. Вона вже існувала в міжнародному праві.

Хронологія

Дати 1917–1918 років у таблиці наведено за новим стилем.

Наша позиція

Ленін не створив Україну. Він очолював більшовицьку владу, яка боролася проти вже проголошеної УНР та встановлювала в Україні радянський режим.

Центральна Рада, Генеральний секретаріат і програма української автономії виникли до більшовицького захоплення влади. УНР проголосили українським установчим актом. Більшовицькі документи визнавали її існування, одночасно висуваючи вимоги та підтримуючи конкуруючі органи влади.

Радянський період є частиною історії України, але не початком її існування. Участь Леніна у формуванні радянської системи не робить його засновником усього українського державотворення.

Сучасна незалежність спирається на рішення 1991 року, волевиявлення громадян і міжнародно-правове оформлення відносин. Росія сама визнавала територіальну цілісність України та укладала з нею договори.

Твердження про Леніна не спростовує цих документів і не створює для Росії права на українську територію.

Першоджерела

1. Звернення Путіна 21 лютого 2022 року: визнання «ДНР» і «ЛНР».
2. Перший Універсал Української Центральної Ради, 10 (23) червня 1917 року.
3. Третій Універсал Української Центральної Ради, 7 (20) листопада 1917 року.
4. Четвертий Універсал Української Центральної Ради, 9 (22) січня 1918 року.
5. Маніфест Раднаркому до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради, 3 (16) грудня 1917 року.
6. Берестейський мирний договір радянської Росії з державами Четверного союзу, 3 березня 1918 року.
7. Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки, 10 березня 1919 року.
8. Конституція (Основний закон) СРСР 1924 року, первісна редакція.
9. Акт проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року.
10. Угода про створення СНД, 8 грудня 1991 року.
11. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, 31 травня 1997 року.
12. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, 28 січня 2003 року.
13. Реєстр договорів ООН: Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, № 54132.
14. Статут ООН: заборона застосування сили і право на самооборону.
15. Віденська конвенція про право міжнародних договорів, 1969.
16. Резолюція ГА ООН 68/262 «Територіальна цілісність України», 27 березня 2014 року.
17. Володимир Ленін: «Україна», 15 (28) червня 1917 року, англійський переклад.
18. Союзний робітничо-селянський договір між РСФРР та УСРР, 28 грудня 1920 року.

Публікації, матеріали та інші джерела

1. Верховна Рада України: «17 березня 1917 року утворено Українську Центральну Раду», 17 березня 2023 року.
2. Енциклопедія Сучасної України: «Генеральний секретаріат».
3. Енциклопедія Сучасної України: «Брестський (Берестейський) мирний договір».
4. Український інститут національної пам’яті: «1917 - проголошення Української Народної Республіки».
5. Український інститут національної пам’яті: «Збройний опір УНР проти російської агресії».
6. Український інститут національної пам’яті: «1991 - Всеукраїнський референдум та вибори Президента України».
7. Телеграф: «Путін розповів, як Ленін «створював Україну»», 21 лютого 2022 року.
8. Українська правда: «У Росії й Україні тепер будуть спільні кордони, дипломи і ЗМІ», 28 січня 2003 року.