УРСР була адміністративною частиною Росії
Неправда. Радянські конституції розрізняли СРСР, РСФРР і УРСР. Україна мала власну конституцію, територію та органи влади й не входила до складу Російської республіки.
Право виходу існувало лише на папері, отже його не було
Маніпуляція. Право виходу закріплювали ст. 17 Конституції СРСР 1936 року, ст. 72 Конституції 1977 року та ст. 69 Конституції УРСР 1978 року. Складність його реалізації не означає відсутності самої норми.
Союзне підпорядкування дає Росії право на українську територію
Неправда. Територію союзної республіки не можна було змінити без її згоди (ст. 18 Конституції 1936 року, ст. 78 Конституції 1977 року, ст. 70 Конституції УРСР 1978 року). Верховенство союзного закону не передавало Росії прав на інші республіки.
Матеріал
Статус УРСР за радянськими конституціями: суверенітет, кордони та право виходу
Частина 2. Чому союзна республіка не була російською областю
Період аналізу: 1936–1990 роки.
Ключові документи: Конституції СРСР 1936 і 1977 років, Конституції УРСР 1937 і 1978 років.
Російська теза: Україна у складі СРСР нібито була звичайною адміністративною частиною Росії. Її суверенітет і право виходу були лише словами, тому після розпаду Союзу Москва начебто могла визначати, чи дозволяти Україні незалежність і які території за нею залишати.
1. Які документи визначали статус України
Після Конституції СРСР 1924 року союзну систему перебудовували новими конституційними актами.
| Документ | Дата |
|---|---|
| Конституція СРСР | 5 грудня 1936 року |
| Конституція УРСР | 30 січня 1937 року |
| Конституція СРСР | 7 жовтня 1977 року |
| Конституція УРСР | 20 квітня 1978 року |
Для аналізу потрібно використовувати редакцію, яка діяла у відповідний момент. Зміни 1990–1991 років не можна автоматично переносити на весь попередній радянський період.
Конституція УРСР 1937 року.
Первісна редакція Конституції УРСР 1978 року.
2. Що передбачала союзна Конституція 1936 року
Конституція СРСР визначала Союз як федеративну державу, до якої входили окремо перелічені союзні республіки.
Статті 15–18 регулювали республіканський суверенітет, власні конституції, право виходу та захист території.
Водночас стаття 14 закріплювала широку союзну компетенцію, а стаття 20 встановлювала пріоритет загальносоюзного закону в разі розбіжності з республіканським.
Текст Конституції СРСР 1936 року.
Отже, сама конституційна модель поєднувала республіканський статус із сильним союзним центром.
3. Що встановлювала українська Конституція 1937 року
Її стаття 13 розмежовувала повноваження Союзу та республіки. Стаття 14 зберігала право виходу із СРСР, стаття 15 вимагала згоди України на зміну її території, а стаття 16 визначала обов’язковість союзних законів.
Розділ про державний устрій Конституції УРСР 1937 року.
Це була система підпорядкування союзному правопорядку, але не включення України до Російської республіки.
Різниця принципова: правові повноваження Союзу не можна автоматично приписувати одній його республіці.
4. СРСР і РСФРР були різними суб’єктами радянської системи
СРСР мав власні центральні органи. РСФРР була однією із союзних республік і мала власні республіканські органи.
Те, що союзний центр перебував у Москві, не робило всі його повноваження повноваженнями російської республіканської влади.
Тому твердження «Україною керували з Москви» може описувати реальну централізацію. Але з нього не випливає, що Україна юридично входила до РСФРР.
Політичне домінування центру не тотожне конституційному включенню території до Росії.
5. Конституція СРСР 1977 року зберегла союзно-республіканську конструкцію
Пізніша Конституція також розрізняла Союз і його республіки.
| Стаття | Зміст |
|---|---|
| 72 | Право союзної республіки на вільний вихід |
| 73 | Компетенція союзних органів |
| 74 | Пріоритет союзного закону в разі розбіжності |
| 76 | Статус союзної республіки та її власна конституція |
| 78 | Згода республіки на зміну території та порядок зміни міжреспубліканських кордонів |
Конституція СРСР у редакції 7 жовтня 1977 року.
Отже, право виходу та територіальні гарантії не були лише положеннями ранніх установчих документів. Їх відтворювали і в пізнішій конституційній системі.
6. Як цей статус визначила Конституція УРСР 1978 року
Первісна редакція містила такі положення:
| Стаття | Основне правило |
|---|---|
| 68 | Україна визначалася суверенною радянською державою у складі Союзу |
| 69 | Зберігалося право вільного виходу |
| 70 | Територіальні зміни потребували згоди України; зміна кордонів між республіками — взаємної угоди та союзного затвердження |
| 71 | Союзні закони були обов’язковими |
| 72 | Визначалася республіканська компетенція |
Первісний текст Конституції УРСР 1978 року.
Тому юридичне становище України не можна описати лише одним із цих положень. Суверенітет проголошувався в системі, яка одночасно обмежувала республіканську владу союзною компетенцією.
7. Що означав суверенітет у такій конструкції
Слово суверенна в радянській конституції не доводить, що Україна вільно визначала всю внутрішню та зовнішню політику.
Конституційний текст потрібно читати разом із нормами про Союз, верховенство його законів та організацію політичної влади.
Але й заперечувати саме існування республіканського статусу через обмеження самостійності неправильно.
Коректний висновок такий: Україна мала конституційно оформлену союзну державність, реальна самостійність якої була істотно обмежена.
8. Як партійна система посилювала централізацію
Стаття 6 Конституції СРСР 1977 року закріплювала керівну роль КПРС і її вплив на внутрішню та зовнішню політику.
Первісний текст Конституції СРСР 1977 року.
Тому формального розподілу між союзними й республіканськими установами недостатньо для розуміння системи.
Потрібно враховувати централізоване партійне керівництво, яке впливало на державні рішення через органи різних рівнів.
Саме це пояснює співіснування проголошених республіканських прав із фактичною залежністю від центру.
9. Що означали територіальні гарантії
Конституційні норми не дозволяли ставитися до республіканської території як до майна, яким російський уряд міг розпорядитися одноосібно.
Водночас міжреспубліканські кордони всередині СРСР не були міжнародними кордонами незалежних держав у сучасному значенні.
Вони мали власний конституційний статус і процедуру зміни.
Отже, внутрішній характер межі не означав її юридичної відсутності або можливості ігнорувати встановлені правила.
Питання про міжнародний статус цих кордонів після розпаду Союзу потребує окремого аналізу документів 1990–1991 років та міжнародних домовленостей.
10. Чи дозволяло право виходу ігнорувати всі процедури
Наявність конституційного права не означає, що будь-яка дія під його назвою автоматично правомірна.
Для конкретного випадку потрібно встановлювати чинну редакцію законодавства, компетентні органи та обставини його реалізації.
Але зворотне твердження також неправильне: складність або відсутність дієвої процедури не дозволяє сказати, що права ніколи не було.
Право виходу було закріплене. Можливість ним скористатися та правова оцінка виходу 1991 року є окремими питаннями.
11. Чому союзне верховенство не давало Росії права на українську територію
Пріоритет союзного закону встановлював ієрархію норм усередині СРСР.
Він не означав, що РСФРР набувала право власності на території інших республік або могла замінювати їхню згоду власним рішенням.
Так само припинення існування союзного центру не можна автоматично трактувати як передачу всіх його повноважень над республіками Росії.
Для будь-якої заяви про таку передачу потрібна окрема правова підстава. Сам факт існування СРСР її не створює.
12. Чому потрібно перевіряти редакцію документа
Тексти Конституції УРСР змінювалися наприкінці радянського періоду та після проголошення незалежності.
Тому положення про Україну, автономію Криму або відносини із Союзом у пізнішій редакції не можна видавати за первісний текст 1978 року.
Для дослідження необхідно зазначати:
- дату ухвалення документа;
- редакцію, яку аналізують;
- конкретну статтю;
- дату події, до якої її застосовують.
Це особливо важливо для майбутнього аналізу незалежності 1991 року.
13. Правовий висновок
Конституції 1936–1978 років послідовно розрізняли союзну Україну та російську республіку.
Україна мала власну конституцію, територію, органи й закріплене право виходу. Її компетенцію обмежували союзні повноваження, пріоритет союзного законодавства та централізована політична система.
Тому дві крайні оцінки однаково неточні:
| Твердження | Що воно ігнорує |
|---|---|
| УРСР була повністю незалежною | Союзну компетенцію, правове верховенство та партійну централізацію |
| УРСР була звичайною областю Росії | Окремий республіканський статус, територіальні гарантії та право виходу |
Точна характеристика: союзна республіка з власною конституційною державністю та істотно обмеженою самостійністю.
Хронологія
| Дата | Подія |
|---|---|
| 5 грудня 1936 року | Ухвалення нової Конституції СРСР |
| 30 січня 1937 року | Ухвалення Конституції УРСР |
| 7 жовтня 1977 року | Ухвалення наступної Конституції СРСР |
| 20 квітня 1978 року | Ухвалення нової Конституції УРСР |
| 1990–1991 роки | Зміна політичних і конституційних засад відносин республік із Союзом |
Наша позиція
Українська РСР не була частиною РСФРР. Радянські конституції встановлювали інший статус.
Реальна залежність від союзного та партійного центру не скасовує цієї юридичної відмінності. Так само конституційне слово суверенітет не дозволяє заперечувати централізацію.
Росія не може перетворити колишнє союзне підпорядкування України на доказ власного права на її територію. Радянські документи закріплювали союз республік, а не безумовну належність України Росії.
Першоджерела
Хронологія
Конституція СРСР 1936 року
Суверенітет, право виходу й територія союзних республік поряд із сильним союзним центром.
Конституція УРСР 1937 року
Право виходу та згода республіки на зміну території.
Конституція СРСР 1977 року
Збереження союзно-республіканської конструкції та права виходу.
Конституція УРСР 1978 року
Україна — суверенна радянська держава у складі Союзу з правом виходу.