Перебудова та державний суверенітет України (1985–1991)

Період: 1985 рік – перша половина 1991 року.
Територія: Українська РСР.
Ключові документи: Закон про мови 1989 року; Декларація про державний суверенітет України; Закон про економічну самостійність УРСР; постанова щодо вимог студентів; конституційні зміни від 24 жовтня 1990 року; рішення про республіканське опитування 17 березня 1991 року.

Російська теза: Рух України до самостійності часто представляють як раптовий результат дій націоналістів, політичної змови або розпоряджень керівників. За цією версією, населення нібито не мало власних причин вимагати змін, а український суверенітет виник лише через ослаблення Москви.

Таке пояснення ігнорує багаторічну громадську активність, екологічні й соціальні протести, вибори та рішення самої Верховної Ради УРСР.

1. Що намагалися змінити перебудовою

У березні 1985 року керівником КПРС став Михайло Горбачов. Нове керівництво прагнуло подолати економічні та управлінські проблеми, підвищити ефективність системи й зберегти міжнародну вагу СРСР.

Перебудова не починалася як програма незалежності союзних республік. Її ініціатори розраховували оновити соціалізм і зберегти союзну державу.

Поступово реформи охопили господарське управління, інформаційну політику та політичні інституції. Вони послабили частину обмежень, але водночас загострили суперечності, які попередня система приховувала або придушувала. Характер цих змін розглянуто в Енциклопедії сучасної України.

Для України принципове значення мало питання: хто має визначати її політику, розпоряджатися ресурсами та відповідати перед населенням за наслідки рішень?

2. Чорнобиль: криза довіри до держави

26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській АЕС.

Катастрофа поставила під сумнів здатність радянської системи своєчасно повідомляти людям правду й захищати їхнє здоров’я. Керівні органи отримували службову інформацію про аварію та радіаційний стан, тоді як доступ населення до повних відомостей залишався обмеженим.

Архівні документи КДБ містять повідомлення від 26 квітня та наступних днів. Вони дозволяють встановлювати, яку інформацію мали державні органи.

Окремо збереглися документи про засекречування відомостей щодо аварії та її наслідків. Їх описано в архівному огляді джерел про Чорнобиль.

Чорнобиль показав практичний зміст політичної залежності: рішення, що впливали на життя людей, ухвалювали в закритій системі, а громадськість не мала достатніх можливостей їх контролювати.

Екологічна безпека дедалі тісніше пов’язувалася з вимогами відкритості та відповідальності влади.

3. Від окремих осередків до масової громадської діяльності

Наприкінці 1980-х років культурні, правозахисні, екологічні та історико-просвітницькі ініціативи отримали ширші можливості для публічної роботи.

Відновлювали пам’ять про репресованих, обговорювали становище української мови, вимагали релігійних свобод і відкриття правди про минуле.

Ці напрями не були ізольованими. Питання мови вело до питання державної політики, екологічна проблема до контролю над підприємствами, а вимога історичної правди до відповідальності карального апарату.

Одним із головних об’єднавчих середовищ став Народний рух України за перебудову. Його формування спиралося на українську інтелігенцію, правозахисників і численні громадські ініціативи. comin.gov.ua

4. Народний рух України: політична самоорганізація суспільства

8–10 вересня 1989 року в Києві відбувся установчий з’їзд Народного руху України за перебудову.

Початкова назва відображала тодішні політичні умови. Організація виникла в період реформ, але поступово стала важливим середовищем боротьби за самостійність України.

Рух організовував публічні заходи, поширював інформацію та підтримував кандидатів на виборах. Його діяльність перебувала під наглядом КДБ. Історію створення організації висвітлено в матеріалах УІНП.

Не всі учасники від початку однаково уявляли майбутнє республіки. Частина вимагала демократизації та розширення її прав, інші послідовно відстоювали незалежність.

Це була еволюція політичних позицій у відкритішому суспільстві. Її не можна зводити до одного наказу або одноразової змови.

5. Робітничі страйки: криза виходила за межі культурного питання

Улітку 1989 року Україну охопив масштабний шахтарський страйковий рух.

Причини включали умови праці, оплату, соціальне забезпечення та проблеми господарського управління. Перебіг і наслідки страйку досліджено в науковій публікації Донецького національного університету.

Страйки показали розрив між офіційним проголошенням влади трудящих і реальними можливостями працівників впливати на рішення.

Робітничі вимоги не слід автоматично називати вимогами незалежності вже з першого дня. Проте самоорганізація трудових колективів послаблювала монополію партійного апарату на представництво суспільних інтересів.

Громадська активність розвивалася в різних регіонах і соціальних середовищах. Українські зміни не обмежувалися західними областями чи колом письменників.

6. Закон про мови 1989 року: державний статус української

28 жовтня 1989 року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон про мови в Українській РСР.

Закон закріплював українську як державну мову та регулював використання мов у діяльності установ, освіті й інших сферах. Він також передбачав гарантії для мов інших національностей. zakon.rada.gov.ua

Державний статус української був юридичним кроком до зміни становища, сформованого попередньою мовною політикою.

Водночас ухвалення закону не означало миттєвого переходу всього управління та суспільного життя на українську. Для реалізації потрібні були організаційні рішення, кадри й час.

Захист української мови та гарантії прав інших мовних спільнот у самому законодавчому підході не виключали одне одного.

7. Живий ланцюг 1990 року: повернення пам’яті про соборність

21 січня 1990 року відбулася масова акція, присвячена річниці Акта Злуки УНР і ЗУНР.

Учасники утворили живий ланцюг, який поєднав Івано-Франківськ, Львів і Київ. Акція демонструвала суспільну підтримку ідеї єдності українських земель та повертала в публічний простір історію української державності. uinp.gov.ua

Це мало важливий політичний зміст. Українську державність дедалі частіше пояснювали через власну історичну традицію, а не лише через рішення більшовицького керівництва.

Масова участь у такій акції не була юридичним проголошенням незалежності. Вона засвідчувала наявність суспільного середовища, здатного організовано висувати державницькі вимоги.

8. Вибори 1990 року: опозиція отримала парламентське представництво

У березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР на альтернативній основі.

Комуністичне середовище зберегло більшість. Водночас у парламенті сформувалася демократична опозиція, об’єднана в Народну Раду. Політична боротьба стала частиною відкритої парламентської роботи. zakon.rada.gov.ua

Ці вибори відрізнялися від попередньої практики безальтернативного затвердження кандидатів. Однак вони ще відбувалися в умовах нерівних можливостей та значного впливу партійного апарату.

Результат мав вирішальне інституційне значення: вимоги громадського руху отримали представництво в органі, який міг ухвалювати закони та змінювати Конституцію.

9. Декларація 16 липня 1990 року: зміст суверенітету

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

За документ проголосували 355 депутатів, проти четверо, один утримався. Результат зафіксований у парламентській стенограмі.

Декларація проголошувала верховенство та самостійність республіканської влади, територіальну цілісність, економічну самостійність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

Народ України визначався як громадяни республіки всіх національностей. Документ передбачав гарантії національно-культурного розвитку та рівності перед законом. spfu.gov.ua

Отже, суверенітет формулювали як право політичної спільноти управляти власною державою. Його не обмежували правами лише однієї етнічної групи.

10. Чому Декларація ще не була завершеним виходом із СРСР

Декларація закладала засади нової Конституції та законодавства. Її заключні положення також передбачали використання проголошених принципів при укладанні союзного договору.

Це означає, що в липні 1990 року зберігалася можливість перебудови відносин із республіками в межах нового договірного об’єднання. zakon.rada.gov.ua

Документ не можна применшувати до звичайної політичної заяви: він визначив напрям законодавчих змін. Проте його також не слід ототожнювати з Актом незалежності 1991 року.

Проголошення суверенітету, практичне утвердження власних повноважень і припинення перебування у складі союзної держави були пов’язаними, але окремими юридичними процесами.

11. Економічна самостійність: суверенітет отримує законодавче продовження

3 серпня 1990 року ухвалили Закон про економічну самостійність Української РСР.

Він визначав засади управління економікою, власності, бюджетної, кредитної та грошової систем. Текст закону опублікував також Фонд державного майна України.

Юридичне значення полягало в переході від загального проголошення до конкретизації державних повноважень.

Фактична економічна залежність від союзного господарського комплексу при цьому не зникла. Але республіка вже законодавчо визначала власні інтереси та механізми управління.

12. Революція на граніті: громадський тиск на парламент

2 жовтня 1990 року в Києві розпочалося студентське голодування, відоме як Революція на граніті.

Протестувальники висували політичні вимоги, зокрема щодо уряду, військової служби, партійного майна та нового союзного договору.

17 жовтня Верховна Рада ухвалила постанову про розгляд вимог студентів. Вона містила рішення та доручення щодо порушених питань, а укладення союзного договору до створення необхідних засад суверенної держави визнавала передчасним.

Не всі вимоги були реалізовані повністю. Проте протест показав, що суспільна мобілізація вже могла змушувати державні органи ухвалювати публічні рішення.

13. Конституційні зміни жовтня 1990 року

24 жовтня 1990 року Верховна Рада ухвалила Закон № 404-XII про зміни до Конституції УРСР.

Він:

• виключав статтю 6 про керівну роль КПРС;
• закріплював участь політичних партій і громадських рухів у політичному житті;
• змінював положення про право на об’єднання;
• установлював верховенство законів республіки на її території.

Повний текст доступний у відтворенні закону.

Це були зміни самого конституційного устрою. Деклараційний курс на суверенітет отримував нормативне закріплення.

Водночас нові республіканські положення загострювали суперечності із союзною системою. Утвердження суверенітету відбувалося через перерозподіл влади, який союзний центр не завжди приймав.

14. Березень 1991 року: питання стояло про умови майбутнього Союзу

17 березня 1991 року одночасно із загальносоюзним референдумом в Україні провели республіканське опитування.

Постанова Верховної Ради № 788-XII прямо визначала його метою з’ясування думки громадян про зміст майбутнього Союзу.

Український бюлетень пов’язував участь у Союзі радянських суверенних держав із засадами Декларації про державний суверенітет. zakon.rada.gov.ua

Тому некоректно переказувати політичний зміст березневого голосування як безумовну згоду на збереження всіх попередніх порядків.

Водночас воно ще не було голосуванням за повну незалежність. На той момент частина суспільства й політичних діячів розглядала можливість іншого, договірного Союзу.

Хронологія

Наша позиція

Рух до суверенітету України мав суспільні, політичні та юридичні передумови. Він розвивався через громадську самоорганізацію, робітничі протести, культурне відродження, вибори й парламентські рішення.

Перебудова відкрила можливості для змін, але їхній український зміст визначали люди, які вимагали правди, захисту своєї культури та контролю над власним майбутнім.

Декларація 1990 року та подальші закони засвідчили перехід від формальної республіканської державності до практичного утвердження власних повноважень. Незалежність ще потребувала окремого рішення, однак її політичні та правові передумови вже були створені.

Український суверенітет не був подарунком союзного центру. Його утвердження стало результатом суспільної боротьби та послідовних рішень українських державних органів.

Першоджерела

1. Державна архівна служба України: документи КДБ про аварію на Чорнобильській АЕС.
2. Державна архівна служба України: огляд архівних джерел про Чорнобильську катастрофу.
3. Закон УРСР № 8312-XI «Про мови в Українській РСР», 28 жовтня 1989 року (первісна редакція).
4. Стенограма пленарного засідання Верховної Ради УРСР 16 липня 1990 року.
5. Декларація про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року.
6. Закон УРСР № 142-XII «Про економічну самостійність Української РСР», 3 серпня 1990 року (первісна редакція).
7. Постанова Верховної Ради УРСР № 402-XII про розгляд вимог студентів, 17 жовтня 1990 року.
8. Закон УРСР № 404-XII про зміни і доповнення до Конституції УРСР, 24 жовтня 1990 року.
9. Постанова Верховної Ради УРСР № 788-XII про проведення республіканського опитування 17 березня 1991 року.