Масові протести (грудень 2013 року)

Період: грудень 2013 року.
Територія: Київ та інші міста України.
Предмет розбору: розширення Євромайдану після побиття 30 листопада, вимоги протестувальників, події на Банковій, судові обмеження та дії влади.

Російська теза: Масові протести в грудні були організованим заколотом проти законно обраної влади. Учасники Майдану від початку прагнули силового захоплення державних установ, а міліція лише відновлювала порядок.

1. Чому після 30 листопада протест змінився

Початковим безпосереднім приводом Євромайдану було призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Побиття учасників зібрання додало інше питання: чи може влада застосовувати насильство до мирних громадян і залишатися без відповідальності.

Частина людей, які врятувалися від розгону, знайшла прихисток у Михайлівському монастирі. Біля нього почалося нове зібрання, а 1 грудня звідси вирушила мирна хода до Майдану. Цю послідовність відтворює Музей Революції Гідності.

Причини участі не обмежувалися партійними закликами. У дослідженні КМІС і «Демократичних ініціатив» респонденти називали:

• побиття демонстрантів і репресії: 69,6%;
• відмову від підписання Угоди про асоціацію: 53,5%;
• прагнення змінити життя в Україні: 49,9%;
• заклики лідерів опозиції: 5,4%.

Можна було обрати не більше трьох головних причин. Опитування описує учасників Майдану в зазначені дні, а не населення України загалом. Воно також не встановлює мотив кожної людини, яка протестувала протягом грудня. kiis.com.ua

Ці дані суперечать поясненню, ніби люди масово вийшли виключно за командою опозиційних політиків.

2. Перше грудня: масова акція та різні події в центрі Києва

1 грудня у Києві відбулися багатолюдні протестні заходи. Загальний збір було оголошено опівдні в парку Тараса Шевченка, звідки колона рушила до Майдану. УНІАН

Протягом дня протестувальники повернулися на Майдан. Кілька десятків учасників зайняли перші поверхи будівлі Київської міської державної адміністрації; зайнято було й Будинок профспілок, де того ж дня створили штаб національного спротиву. УНІАН Музей Революції Гідності

Однак цілу добу не можна юридично описати одним словом, наприклад мітинг або заворушення. Відбувалися різні дії:

Участь у ході не доводить участі в нападі. Перебування на Майдані не доводить захоплення будівлі. Для відповідальності потрібні докази конкретних дій.

3. Банкова: чому насильство потрібно називати прямо

На Банковій 1 грудня відбувалися насильницькі дії проти силовиків. Це не потрібно приховувати або автоматично оголошувати діями провокаторів.

Human Rights Watch у звіті від 3 грудня 2013 року прямо розрізняла насильство частини протестувальників і наступні дії міліції. За повідомленнями, на які посилалася організація, частина активістів захопила бульдозер, намагалася прорвати кордон біля Адміністрації президента та кидала бруківку. Водночас правозахисники встановили, що силовики били також людей, які не діяли насильницьки або намагалися втекти, зокрема завдавали ударів по голові.

Звідси випливають два окремі висновки.

Напад на правоохоронців може бути підставою для припинення нападу та притягнення його учасників до відповідальності.

Такий напад не дозволяє бити будь-яку людину поблизу або оголосити весь громадянський протест насильницьким.

Такого ж підходу дотримувався ЄСПЛ у майданівських справах. Посилання на окремі випадки насильства протестувальників не змінили його висновку: мета й підхід протестувальників, «які були обструктивні, але мирні», не змінилися, а доказів, що самі заявники мали намір вдатися до насильства чи чинили опір, не було. ЄСПЛ, пресреліз ECHR 027 (2021)

Так само насильство 1 грудня не може виправдати побиття на світанку 30 листопада. Пізніша подія не створює правової підстави для попередньої.

4. Чи мали громадяни право вимагати відставки влади

Законне обрання президента або парламенту не забороняє громадянам виступати проти їхньої політики.

Конституція України гарантує свободу висловлення поглядів, право брати участь в управлінні державними справами та право на мирні зібрання. З цих гарантій випливає можливість публічно вимагати політичних змін, зокрема відставки уряду.

Водночас вимога не припиняє повноважень посадовця сама собою. Відставка, призначення виборів і зміна складу органів влади потребують установлених правових рішень.

Тому потрібно розрізняти:

• вимагати відставки уряду через мітинги, звернення та політичну кампанію;
• самовільно перебрати його повноваження або силою нав’язати власний орган влади.

Сам факт вимоги відставки не доводить другого.

5. Третього грудня питання відставки уряду розглядали в парламенті

3 грудня Верховна Рада розглянула питання відповідальності Кабінету Міністрів Миколи Азарова.

За резолюцію недовіри проголосували 186 народних депутатів; фракції Партії регіонів і КПУ участі в голосуванні не брали. Необхідної кількості голосів не було, і проєкт постанови відхилили. Результат зафіксований в офіційному повідомленні Верховної Ради.

Цей епізод показує, що вимога відставки уряду мала конкретний парламентський шлях реалізації. Її винесли на голосування, але підтримки забракло.

Невдале голосування не зобов’язувало громадян припинити політичну критику. Водночас продовження протесту саме собою не звільняло їх від відповідальності за конкретні протиправні дії.

Подальший розбір потребує відповіді на інше питання: як діяла судова заборона зібрань із 1 грудня, чи були її підстави достатніми та які межі вона встановлювала для протестувальників і силовиків.

6. Яка судова заборона діяла у грудні

30 листопада 2013 року Окружний адміністративний суд Києва ухвалив постанову у справі № 826/19020/13-а. Вона забороняла мирні зібрання на Банковій, Грушевського, Богомольця, Європейській площі, Майдані Незалежності та в парку «Хрещатий» у період із 1 грудня 2013 року до 7 січня 2014 року (кінцеву дату суд установив ухвалою від 2 грудня, виправивши «описку»).

Це вже була широка заборона проведення заходів, а не лише встановлення наметів. Її зміст і подальшу оцінку відтворено в постанові Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року.

Сам факт незгоди із судовою постановою не зупиняв її виконання. Тому пояснювати продовження протесту тим, що учасники просто вважали заборону неправильною, юридично недостатньо.

Водночас чинність постанови не давала відповіді на всі інші питання: чи було обмеження обґрунтованим, кого можна затримувати та яку силу дозволено застосовувати.

7. Чому заборону згодом скасували

17 квітня 2014 року ВАСУ скасував постанову ОАСК та рішення апеляційного суду, ухваливши нове рішення про відмову КМДА в позові.

Суд установив, що міська адміністрація не довела належними доказами необхідності таких обмежень. Зокрема, долучені матеріали не підтверджували насильницьких намірів відповідних учасників зібрань. Заборону будь-яким суб’єктам проводити мирні зібрання впродовж більш як місяця суд визнав непропорційною. Постанова ВАСУ від 17.04.2014

Отже, юридична проблема полягала не в тому, що протестувальникам не сподобалося рішення. Суд вищої інстанції перевірив його та встановив необґрунтованість обмеження.

Це не означає, що кожен учасник міг наперед оголосити постанову нечинною. Але й посилання на сам факт її існування не доводить, що влада правомірно заборонила всі відповідні зібрання.

8. Чому мирні учасники зберігали свої права

Порушення національного обмеження та насильницька поведінка є різними обставинами.

ЄСПЛ неодноразово наголошував: незаконна ситуація, наприклад проведення демонстрації без попереднього повідомлення чи дозволу, сама собою не виправдовує втручання у свободу зібрань. Якщо учасники не вдаються до насильства, влада має виявляти певну терпимість до мирних зібрань, інакше свобода зібрань утратить свій зміст. Так Суд підсумував власну практику, зокрема рішення Oya Ataman v. Turkey, у справі Ibrahimov and Others v. Azerbaijan (2016, § 79).

Для грудневих подій це означає:

• судову заборону належало оцінювати за її змістом і межами;
• поведінку конкретного учасника потрібно було встановлювати окремо;
• затримання вимагало передбачених законом підстав;
• застосування сили потребувало обґрунтування необхідності та пропорційності.

Мирна людина не ставала небезпечною лише тому, що залишилася на площі після вимоги розійтися.

За відповідних обставин закон допускав затримання або необхідний фізичний примус. Але удари як покарання за непослух не були законним способом виконання судового рішення.

9. Як Майдан став постійним осередком протесту

У грудні Майдан перетворився на місце тривалого перебування людей. Це потребувало харчування, медичної допомоги, теплого одягу, місць для відпочинку та координації.

Одним із головних осередків став Будинок профспілок. За матеріалами Музею Революції Гідності, там розміщувалися штаб, кухня, головний шпиталь, продуктові, господарські й медичні склади, пункт збору та роздавання теплого одягу, координаційний та інформаційний центри.

Ця організація допомагала підтримувати тривалий протест. Самі по собі кухня, медпункт, чергування або штаб координації не доводять підготовки захоплення державної влади.

Водночас суспільна користь цих служб не вирішує автоматично питання правомірності користування конкретним приміщенням. Для цього потрібно досліджувати обставини входу, рішення власника чи уповноважених осіб і подальше використання будівлі.

Так само назва Самооборона не визначає юридичної оцінки всіх дій її учасників. Охорона людей, напад, перекриття проходу й допомога потерпілому мають різний зміст і потребують окремої оцінки.

10. Восьме грудня: Марш мільйона

8 грудня відбулося одне з найбільших грудневих віч, відоме як Марш мільйона.

Ця назва не є точним підрахунком учасників. Музей Революції Гідності наводить різні тогочасні оцінки: близько 100 тисяч за даними МВС та від 500 тисяч до мільйона за даними опозиції. Без незалежного точного підрахунку коректно говорити про багатолюдну акцію, зазначаючи походження цифр. Музей Революції Гідності

Того дня оголосили про намір блокувати урядові будівлі та встановлювати наметові містечка в урядовому кварталі. Біля Кабінету Міністрів почали споруджувати барикаду. Близько 18:00 на бульварі Тараса Шевченка повалили пам’ятник Леніну. Музей Революції Гідності

Ці події не потрібно зливати в одну юридичну характеристику. Участь у вічі не доводить участі в поваленні пам’ятника. Пікетування державної установи не тотожне її захопленню.

Окремо потрібно встановлювати, чи блокування фактично перешкоджало роботі установи, хто його здійснював і якими засобами. Політична вимога не звільняє від відповідальності за конкретне правопорушення, але й правопорушення окремих осіб не робить винними всіх присутніх.

11. Дев’яте грудня: ще одне судове провадження

Окрім постанови про заборону зібрань, існувала справа № 826/19488/13-а за позовом киянина Євгена Гриненка, який стверджував, що барикади на Майдані перешкоджали йому вільно пересуватися.

9 грудня суддя ОАСК Євген Аблов ухвалив у цій справі два окремі документи. Перший — ухвала про забезпечення позову, звернена до негайного виконання. Другий — постанова по суті, яка, за описом журналістів-розслідувачів, зобов’язувала низку державних органів розчистити центр Києва. Обставини провадження викладено у висновку Громадської ради доброчесності щодо судді Аблова та в розслідуванні «Слідства.Інфо».

Цю справу не можна змішувати з постановою від 30 листопада. Це різні провадження, з різними вимогами та процесуальними рішеннями.

Так само формулювання про усунення перешкод не можна переказувати як необмежений дозвіл на силове очищення Майдану. Для оцінки виконання потрібно встановлювати конкретний припис, його адресатів і дозволені законом способи дії.

12. Ніч на 11 грудня: спроба витіснити протестувальників

У ніч із 10 на 11 грудня силовики почали штурм барикад Майдану з боку Будинку профспілок та Інститутської. За хронологією Музею Революції Гідності, після другої ночі «Беркут» прорвався до наметового містечка, а близько третьої оточив сцену. Музей Революції Гідності

Протестувальники закликали киян прийти на допомогу. Михайлівський Золотоверхий монастир кілька годин безперервно бив у дзвони. Люди прибували до центру, зокрема завдяки таксистам, які підвозили їх безкоштовно.

До ранку повністю витіснити протестувальників не вдалося. Відбулася також спроба штурму будівлі КМДА. Люди всередині застосували пожежні брандспойти. Близько десятої ранку автобуси силовиків залишили Хрещатик, а учасники протесту почали відновлювати барикади й намети. Музей Революції Гідності

Послідовність подій показує: нічна операція не припинила протест. На Майдан прибули нові люди, а його інфраструктуру відновили.

13. Чому слова про відновлення порядку недостатньо

Відновлення громадського порядку може бути законною метою. Проте мета не виправдовує будь-який спосіб її досягнення.

У повідомленні від 12 грудня 2013 року Human Rights Watch закликала міліцію поважати право на мирний протест, а протестувальників — відмовитися від насильства. Свідки розповідали правозахисникам, що силовики били й мирних протестувальників, відтісняли людей щитами та застосовували сльозогінний газ.

Для юридичного розбору нічної операції потрібно відповісти на конкретні питання: що саме мали виконати силовики, чому обрали відповідний спосіб, чи попередили людей, чи дозволили їм залишити територію та чим обґрунтували силу щодо кожного потерпілого.

Судове рішення могло встановлювати обов’язок. Закон визначав межі його виконання. Жоден із цих елементів не можна підмінити загальною фразою про наведення порядку.

14. Переговори 13 грудня: політичний вихід залишався можливим

13 грудня 2013 року у Палаці «Україна» відбувся загальнонаціональний круглий стіл за участю Віктора Януковича, трьох попередніх президентів, прем’єр-міністра Миколи Азарова та лідерів парламентських фракцій, зокрема опозиційних. Інтерфакс-Україна

Зустріч не забезпечила врегулювання кризи. За оцінкою «Главкому», Янукович «не поступився ані міліметром» і не дав натяку на можливість компромісу. Главком

Цей епізод важливий для оцінки характеру протистояння. Опозиційні лідери брали участь у переговорах із президентом, а питання відставки уряду раніше виносили на парламентське голосування. Політичні та конституційні способи розв’язання конфлікту продовжували використовувати.

Сам факт переговорів не доводить правомірності кожної дії протестувальників. Проте він суперечить спрощеному опису грудня як суцільної операції із силового захоплення влади.

15. Домовленості з Росією 17 грудня

17 грудня Янукович і Путін оголосили пакет економічної та фінансової підтримки України з боку Росії. Росія мала придбати українські державні боргові папери на 15 мільярдів доларів.

Цей факт відображений, зокрема, у рішенні Верховного суду Великої Британії у справі The Law Debenture Trust Corporation plc v Ukraine.

Водночас оголошений обсяг не дорівнював фактично отриманим коштам. 24 грудня 2013 року Україна випустила єврооблігації на 3 мільярди доларів; їх утримував російський Фонд національного добробуту. Це підтверджує офіційне повідомлення МВФ № 15/570, а рішення британського суду фіксує надходження 3 млрд доларів того ж дня.

Також було погоджене зниження ціни російського газу приблизно на третину — до 268,5 долара за тисячу кубометрів. Про це 17 грудня повідомляло Reuters. Reuters / Yahoo Finance

Ці домовленості не були актом вступу України до Митного союзу. Придбання облігацій, газова домовленість і членство в міждержавному інтеграційному об’єднанні є різними юридичними діями.

Водночас вони мали політичне значення: на тлі призупиненої підготовки до підписання Угоди про асоціацію влада домовлялася про фінансову підтримку з Росією. Це давало громадянам підстави обговорювати зовнішньополітичний курс, умови запозичення та наслідки залежності від такого кредитора.

Економічні домовленості також не розв’язували питань, через які люди протестували після 30 листопада: відповідальності за насильство та захисту учасників зібрань.

16. Тиск на потерпілих як окремий чинник продовження протесту

У грудні питання полягало не лише в тому, чи розпочала прокуратура розслідування побиття. Важливо було, чи могли потерпілі безпечно давати свідчення та домагатися належного документування травм.

У повідомленні від 22 грудня Human Rights Watch описала скарги на тиск і залякування людей, які заявляли про міліцейське насильство. Правозахисники також повідомляли, що слідчі не відповідали на клопотання про визнання потерпілими, а двом скаржникам не дали направлення на судово-медичне обстеження.

Це висновки правозахисного документування, а не обвинувальний вирок кожному згаданому працівнику правоохоронних органів. Але вони пояснюють, чому самого повідомлення про відкриття провадження було недостатньо для відновлення довіри.

Розслідування має забезпечувати встановлення обставин і відповідальних, а не обмежуватися реєстрацією заяви.

17. Створення об’єднання Майдан

22 грудня віче на Майдані ухвалило резолюцію про створення Народного об’єднання «Майдан». За повідомленням Радіо Свобода, вступити до нього могли політичні партії, громадські організації та громадяни. До ради, за даними Gazeta.ua, увійшли 37 осіб; серед співголів були Віталій Кличко, Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, Юрій Луценко, Сергій Квіт і Руслана Лижичко. Радіо Свобода Gazeta.ua

Створення органу координації громадянського руху саме собою не є утворенням альтернативного уряду.

Потрібно розрізняти організацію мітингів, узгодження вимог, збирання допомоги та ухвалення рішень, які претендують на обов’язкову силу державних актів. Назва рада або штаб без дослідження реальних повноважень і дій нічого не доводить.

Так само політичний вплив руху не дорівнює юридичному перебранню повноважень президента, парламенту чи уряду.

18. Напад на Тетяну Чорновол

У ніч на 25 грудня було жорстоко побито журналістку й учасницю протестного руху Тетяну Чорновол. За даними Комітету захисту журналістів, троє чоловіків переслідували її автомобіль за межами Києва та напали на неї; її госпіталізували з численними травмами голови. Committee to Protect Journalists

Того ж дня активісти зібралися біля Міністерства внутрішніх справ, вимагаючи справедливого розслідування та відставки міністра Віталія Захарченка. RFE/RL

Для цієї статті важливі підтверджений факт нападу та суспільна реакція. Питання організаторів, мотивів і персональної вини потребує окремого дослідження матеріалів провадження. Самого політичного контексту недостатньо, щоб установити замовника.

19. Кінець грудня: протест не припинився

29 грудня учасники Євромайдану й Автомайдану приїхали з пікетами до резиденції Віктора Януковича в Межигір’ї, а також до маєтків Миколи Азарова, Володимира Рибака та Віктора Медведчука. Це зафіксував фотощоденник Радіо Свобода. radiosvoboda.org

31 грудня люди залишалися на Майдані та зустрічали там Новий рік. За повідомленням Gazeta.ua, у новорічну ніч на майдані Незалежності зібралося понад 100 тисяч людей. Gazeta.ua

Це засвідчує тривалість мобілізації. Проте кількість людей на конкретному вічі чи святкуванні не можна автоматично вважати кількістю постійних мешканців табору. Так само масовість сама собою не вирішує питання законності кожної форми протесту.

20. Правовий висновок: чому грудневий Майдан не можна цілком оголосити заколотом

Масовий протест, вимога відставки та незаконне захоплення влади є різними правовими явищами.

Для кваліфікації конкретних дій потрібно встановлювати їхній зміст, мету, спосіб, учасників і докази. Гасло про зміну влади саме собою не доводить наміру змінити конституційний лад насильницьким шляхом. Вимога дострокових виборів не тотожна самовільному призначенню президента.

Водночас участь у громадянському протесті не виправдовує нападів, заподіяння травм або інших доведених правопорушень. Оцінювати їх потрібно щодо конкретних осіб.

Цей самий принцип діє щодо держави. Насильство частини учасників не дозволяє застосовувати невибіркову силу до мирних людей. Human Rights Watch у тогочасному звіті прямо розмежувала необхідність припиняти напади та неприпустимість побиття людей, які не становили загрози. Human Rights Watch

Судова заборона зібрань також не закриває питання. Її належало виконувати в установлених межах, але необхідність самої заборони та правомірність способів виконання підлягали судовій перевірці. У квітні 2014 року ВАСУ скасував широку заборону зібрань із 1 грудня, визнавши її необґрунтованою та непропорційною. Постанова ВАСУ від 17.04.2014

Юридично обґрунтована оцінка грудня потребує розрізнення мирних зібрань, політичного тиску, конкретних правопорушень і державного насильства. Оголошення всього цього одним заколотом підміняє дослідження подій політичним ярликом.

Хронологія

Події місяця документують офіційне повідомлення Верховної Ради, тогочасні звіти Human Rights Watch, хронологія Музею Революції Гідності та тогочасні медіа. rada.gov.ua

Наша позиція

Грудневий Майдан був масовим громадянським протестом із різними учасниками, мотивами та формами дії. Його розширення після 30 листопада пов’язане з обуренням побиттям і вимогами відповідальності за насильство.

Дії конкретних учасників, які порушували закон, потрібно оцінювати та доводити окремо. Вони не створюють колективної вини всіх протестувальників.

Влада зберігала обов’язок охороняти громадський порядок, захищати мирних людей і розслідувати зловживання власних силовиків. Законне обрання посадовця не робить його дії недоторканними для критики, протесту та судового контролю.

Першоджерела

1. Верховна Рада України: «Пленарне засідання 3 грудня 2013 року».
2. Постанова ВАСУ від 17.04.2014 у справі № 826/19020/13-а про заборону мирних зібрань.
3. ЄСПЛ: пресреліз ECHR 027 (2021) «Численні порушення прав під час протестів Майдану в Україні», 21 січня 2021 року.
4. ЄСПЛ: рішення у справі «Ібрагімов та інші проти Азербайджану» (заяви № 69234/11, 69252/11, 69335/11), 11 лютого 2016 року.
5. Конституція України.
6. Верховний суд Великої Британії: The Law Debenture Trust Corporation plc v Ukraine [2023] UKSC 11, 15 березня 2023 року.
7. МВФ: повідомлення № 15/570 про статус єврооблігацій України, які утримує Російська Федерація, 16 грудня 2015 року.

Публікації, матеріали та інші джерела

1. Громадська рада доброчесності: висновок щодо судді Є. Аблова.
2. КМІС і Фонд «Демократичні ініціативи»: опитування учасників Майдану 7–8 грудня 2013 року.
3. Human Rights Watch: «Ukraine: Excessive Force Against Protesters», 3 грудня 2013 року.
4. Human Rights Watch: «Ukraine: Restraint Needed by Both Sides», 12 грудня 2013 року.
5. Human Rights Watch: «Ukraine: Stop Intimidating Police Victims», 22 грудня 2013 року.
6. Комітет захисту журналістів: «Attacks on the Press in 2013: Ukraine».
7. Музей Революції Гідності: «Михайлівська площа».
8. Музей Революції Гідності: Будинок профспілок.
9. Музей Революції Гідності: «Календар Майдану», 8 грудня 2013 року.
10. Музей Революції Гідності: «Календар Майдану», 11 грудня 2013 року.
11. УНІАН: «Новый Евромайдан: от мирного митинга до провокаций», 2 грудня 2013 року.
12. Слідство.Інфо: «Як суддя ОАСК та два прокурори допомагали розігнати Майдан», 19 липня 2021 року.
13. Інтерфакс-Україна: «Кравчук вимагає звільнити всіх, хто заважав транслювати круглий стіл у п'ятницю», 14 грудня 2013 року.
14. Главком: «Паралельний світ Януковича: між Межигір’ям і Майданом», 14 грудня 2013 року.
15. Reuters: «Russia to buy $15 bln worth of Ukrainian eurobonds-Finmin», 17 грудня 2013 року.
16. Радіо Свобода: «Учасники віча ухвалили резолюцію про Народне об’єднання «Майдан»», 22 грудня 2013 року.
17. Gazeta.ua: «"Не спеши ты нас хоронить" – Майдан відстояв місяць», 22 грудня 2013 року.
18. RFE/RL: «Ukrainian Activists Rally In Support Of Beaten Journalist», 25 грудня 2013 року.
19. Радіо Свобода: «Фотощоденник Радіо Свобода», запис за 29 грудня 2013 року.
20. Gazeta.ua: «У Захарченка не побачили Євромайдану в новорічну ніч», 1 січня 2014 року.