«ООН або ОБСЄ визнали геноцид на Донбасі»: як Росія перекручує міжнародні звіти

Вердикт: маніпуляція. Ні ООН, ні ОБСЄ не визнавали, що Україна вчинила геноцид населення Донбасу. Спостерігачі ОБСЄ фіксували порушення режиму припинення вогню та пошкодження, ООН — загиблих, поранених і порушення прав людини. Але встановлення факту обстрілу чи загибелі людини не дорівнює юридичному встановленню геноциду, а Міжнародний суд ООН не отримав доказів російських звинувачень.

1. Що саме стверджує Росія?

Російська пропаганда поширює кілька варіантів одного твердження:

• ОБСЄ нібито зафіксувала геноцид населення Донбасу.
• ООН нібито підтвердила, що Україна вбила 14 тисяч мирних жителів.
• Міжнародні спостерігачі нібито вісім років документували злочини Києва.
• У звітах ОБСЄ нібито написано, що Україна обстрілювала мирне населення.
• Захід нібито знав про геноцид, але приховував його.

У цих твердженнях змішано три різні питання: чи відбувалися обстріли, чи були порушення міжнародного права і чи встановлено геноцид.

Перші два питання можуть мати документальні підтвердження щодо конкретних подій. Третє потребує доказів спеціального наміру знищити захищену групу.

Головний висновок: якщо Росія стверджує, що міжнародна організація «визнала геноцид», вона має показати конкретний документ і пункт із таким висновком. Посилання на загальний звіт про обстріли таким доказом не є.

2. Чим ООН відрізняється від ОБСЄ?

ООН і ОБСЄ — різні міжнародні організації з різними функціями.

Організація Об'єднаних Націй займається міжнародним миром і безпекою, правами людини та гуманітарними питаннями.

ОБСЄ — регіональна організація з безпеки. До її компетенції належать запобігання конфліктам, моніторинг, права людини та сприяння діалогу.

У 2014–2022 роках в Україні працювала Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Окремо діяла Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.

Наша позиція: коли російський пропагандист каже «міжнародні спостерігачі підтвердили», потрібно уточнити, про яку саме організацію, місію та документ ідеться.

3. Для чого створили Спеціальну моніторингову місію ОБСЄ?

21 березня 2014 року Постійна рада ОБСЄ ухвалила рішення № 1117 про створення Спеціальної моніторингової місії в Україні.

Місія почала роботу на запит уряду України за консенсусним рішенням усіх 57 держав-учасниць ОБСЄ. Вона була неозброєною цивільною місією.

У довідці ОБСЄ про мандат місії її завдання описано так:

«Gather information and report on the security situation in the area of operation; <…> Establish and report facts in response to specific incidents and reports of incidents <…> Monitor and support respect for human rights and fundamental freedoms <…> Facilitate the dialogue on the ground in order to reduce tensions and promote normalization of the situation».

Тобто: «Збирати інформацію та звітувати про ситуацію з безпекою в районі діяльності; <…> встановлювати факти та звітувати про них у відповідь на конкретні інциденти й повідомлення про інциденти <…> стежити за дотриманням прав людини й основоположних свобод і сприяти їм <…> сприяти діалогу на місцях, щоб знизити напруженість і нормалізувати ситуацію».

Місія припинила діяльність 31 березня 2022 року.

Наша позиція: ОБСЄ направила спостерігачів для незалежного моніторингу подій, а не для підтвердження російських політичних звинувачень.

4. Що насправді фіксували спостерігачі ОБСЄ?

Звіти СММ ОБСЄ містили інформацію про:

• вибухи та постріли;
• рух снарядів;
• пошкодження будівель;
• військову техніку;
• порушення режиму припинення вогню;
• обмеження доступу спостерігачів.

Наприклад, у щоденному звіті 94/2021 від 24 квітня 2021 року сказано:

«In Donetsk region, the SMM recorded 374 ceasefire violations, including 133 explosions».

Тобто: «У Донецькій області СММ зафіксувала 374 порушення режиму припинення вогню, зокрема 133 вибухи».

Це не означає, що 374 рази українська армія атакувала цивільних. Це кількість зафіксованих порушень режиму припинення вогню, а не кількість воєнних злочинів чи загиблих.

Наша позиція: Росія підміняє поняття «зафіксоване порушення режиму припинення вогню» поняттям «доведений злочин української армії».

5. Чи означає зафіксований вибух, що ОБСЄ встановила винуватця?

Ні.

Спостерігачі могли чути вибух, бачити спалах або фіксувати рух снаряда камерами й безпілотниками. Але щоб установити відповідальність, потрібно визначити, хто саме застосував зброю.

Місія здебільшого описувала напрямок і відстань, а не того, хто стріляв. Навіть напрямок руху снаряда не завжди вказує на конкретний підрозділ.

У звіті за 3 серпня 2017 року спостерігачі описали рух снарядів у районі Широкиного в різних напрямках:

«82 rocket-assisted projectiles in flight (11 west to east, 20 east to west, and fifty-one north to south)».

Тобто: «82 реактивні снаряди в польоті (11 — із заходу на схід, 20 — зі сходу на захід і п'ятдесят один — з півночі на південь)».

Це показує, чому не можна автоматично приписувати всі зафіксовані порушення одній стороні.

Наша позиція: повідомлення ОБСЄ про вибух не можна без додаткових доказів перетворювати на звинувачення України у воєнному злочині, тим більше в геноциді.

6. Чи документувала ОБСЄ пошкодження цивільних об'єктів?

Так.

Місія повідомляла про пошкодження житлових будинків, цивільної інфраструктури, систем водопостачання та інших об'єктів.

Наприклад, у звіті за 27 лютого 2018 року спостерігачі описали свіжі вирви в Зайцевому та Золотому-5 і пошкоджений уламками нафтовий резервуар. У тому самому звіті сказано:

«The SMM observed weapons in violation of withdrawal lines on both sides of the contact line».

Тобто: «СММ спостерігала озброєння, розміщене з порушенням ліній відведення, по обидва боки лінії зіткнення».

Це важлива інформація для оцінки поведінки сторін конфлікту. Але пошкодження цивільного об'єкта саме по собі не встановлює геноцид: для юридичної оцінки потрібно з'ясувати обставини конкретного нападу.

Наша позиція: Україна не повинна заперечувати реальні цивільні втрати чи порушення. Але Росія не може використовувати сам факт пошкодження будівлі як автоматичний доказ геноциду.

7. Чи могла ОБСЄ встановлювати факти порушення прав людини?

Так. Мандат СММ передбачав установлення фактів щодо конкретних інцидентів, зокрема пов'язаних із правами людини.

Але встановлення фактичних обставин і судове визначення індивідуальної кримінальної відповідальності — різні функції.

Місія не була міжнародним кримінальним судом. Її звіти могли бути джерелом інформації для розслідувань, але самі по собі не були вироками за злочин геноциду.

Наша позиція: Росія намагається надати моніторинговим звітам статус судових рішень, якого вони не мають.

8. Чи мала ОБСЄ необмежений доступ до окупованих територій?

Ні.

ОБСЄ неодноразово повідомляла про обмеження пересування своїх спостерігачів, зокрема на територіях, які не контролював уряд України.

У щоденному звіті 283/2021 від 2 грудня 2021 року сказано:

«Members of the armed formations denied the SMM passage towards non-government-controlled areas near Zolote and Molodizhne».

Тобто: «Члени збройних формувань не пропустили СММ у напрямку непідконтрольних уряду районів поблизу Золотого та Молодіжного».

У тому самому звіті місія повідомила про втручання в роботу своїх безпілотників:

«Its UAVs encountered instances of GPS signal interference, assessed as caused by probable jamming and jamming».

Тобто: «Її безпілотники зазнавали перешкод сигналу GPS, які, за оцінкою, були спричинені ймовірним і встановленим глушінням».

Це обмежувало можливість повного моніторингу.

Наша позиція: якщо Росія посилається на ОБСЄ як на незалежного спостерігача, вона повинна враховувати й ті звіти, у яких зафіксовано перешкоди для місії з боку підконтрольних Росії збройних формувань.

9. Що документувала Моніторингова місія ООН?

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні збирала інформацію про наслідки конфлікту для цивільного населення, зокрема про:

• загиблих і поранених;
• незаконні затримання;
• катування та жорстоке поводження;
• насильницькі зникнення;
• обмеження основних прав і свобод.

ООН оцінювала порушення з погляду міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права. Її завданням було встановлювати й висвітлювати факти, а не підтверджувати політичні заяви однієї зі сторін.

Наша позиція: правозахисний звіт ООН не можна використовувати як доказ геноциду, якщо сам документ такого висновку не містить.

10. Чи підтвердила ООН загибель 14 тисяч мирних жителів від дій України?

Ні.

У звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини від 27 січня 2022 року сказано, що за 2014–2021 роки загинули:

«14,200-14,400 killed (at least 3,404 civilians, estimated 4,400 Ukrainian forces <…> and estimated 6,500 members of armed groups)».

Тобто: «14 200–14 400 загиблих (щонайменше 3 404 цивільні, приблизно 4 400 військовослужбовців українських сил <…> і приблизно 6 500 членів збройних груп)».

Отже, теза про «14 тисяч мирних жителів, убитих Україною» неправильно передає зміст документа. ООН не називала всіх загиблих цивільними і не встановлювала, що всі вони загинули від дій українських військових.

До цивільних жертв ООН зарахувала й 298 людей на борту рейсу MH17, який 17 липня 2014 року збили над Донбасом. Рада ICAO встановила, що в цій справі Росія порушила міжнародне авіаційне право.

Наша позиція: Росія використовує авторитет ООН, але змінює значення наведеної нею статистики.

11. Що показує статистика цивільних жертв у 2020–2021 роках?

За даними ООН, у 2020 році загинули 26 цивільних, у 2021 році — 25. Ще 85 цивільних у 2021 році дістали поранення. На сторінці ООН сказано:

«The total number of civilian casualties recorded by OHCHR in 2021 has totaled 110».

Тобто: «Загальна кількість цивільних жертв, зафіксованих УВКПЛ у 2021 році, становила 110».

ООН назвала це найнижчим показником за весь час конфлікту:

«the lowest annual civilian casualties for the entire conflict period».

Тобто: «найменша річна кількість цивільних жертв за весь період конфлікту».

Ці дані не заперечують страждань населення Донбасу. Але вони не підтверджують російську картину безперервного масового винищення цивільних напередодні вторгнення.

Наша позиція: замість емоційного гасла «вісім років геноциду» потрібно аналізувати фактичні дані за кожен рік.

12. Чи означає документування порушень прав людини визнання геноциду?

Ні.

Міжнародне право розрізняє:

1. порушення прав людини;
2. порушення міжнародного гуманітарного права;
3. воєнні злочини;
4. злочини проти людяності;
5. геноцид.

Ці поняття можуть перетинатися, але не є тотожними.

Незаконне затримання може бути порушенням прав людини. Умисний напад на цивільних за певних обставин може бути воєнним злочином. А для геноциду потрібно довести спеціальний намір знищити повністю або частково захищену групу як таку.

Наша позиція: Росія навмисно використовує найтяжче юридичне звинувачення, не доводячи його обов'язкових ознак.

13. Що насправді сказав Міжнародний суд ООН?

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН розглянув прохання України про тимчасові заходи у справі щодо російських звинувачень у геноциді. У пункті 59 наказу сказано:

«the Court is not in possession of evidence substantiating the allegation of the Russian Federation that genocide has been committed on Ukrainian territory».

Тобто: «суд не має доказів, які підтверджували б твердження Російської Федерації про те, що на території України було вчинено геноцид».

Це не остаточне рішення по суті справи. Але воно прямо суперечить спробам Росії подати звинувачення в геноциді як уже доведений міжнародний факт.

Тринадцятьма голосами проти двох суд також постановив:

«The Russian Federation shall immediately suspend the military operations that it commenced on 24 February 2022 in the territory of Ukraine».

Тобто: «Російська Федерація має негайно зупинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України».

Наша позиція: якщо Росія заявляє, що міжнародні організації підтвердили геноцид, їй потрібно пояснити, чому Міжнародний суд ООН не мав доказів цього звинувачення.

14. Чи засуджувала ОБСЄ російські дії проти України?

Так.

21 лютого 2022 року Росія оголосила про визнання так званих «ДНР» і «ЛНР». Того ж дня чинний голова ОБСЄ Збігнєв Рау, генеральна секретарка ОБСЄ Гельґа Марія Шмід, президентка Парламентської асамблеї ОБСЄ Маргарета Седерфельт і генеральний секретар асамблеї Роберто Монтелла виступили зі спільною заявою:

«This step is a breach of international law and fundamental OSCE principles and runs counter to the Minsk agreements».

Тобто: «Цей крок є порушенням міжнародного права й основоположних принципів ОБСЄ та суперечить Мінським домовленостям».

«We call on Russia to immediately rescind this decision».

Тобто: «Ми закликаємо Росію негайно скасувати це рішення».

Наша позиція: російська пропаганда вибірково посилається на звіти ОБСЄ про обстріли, але ігнорує офіційні заяви організації, які суперечать російській політиці щодо українських територій.

15. Чи визнає ОБСЄ російську анексію українських територій?

Ні.

6 жовтня 2022 року директор Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ Маттео Мекаччі та представниця ОБСЄ з питань свободи медіа Тереза Рібейру засудили спробу Росії анексувати Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області. У заяві сказано, що анексія:

«clearly runs contrary to the peremptory norm of international law prohibiting the acquisition of territory by force».

Тобто: «явно суперечить імперативній нормі міжнародного права, яка забороняє набуття території силою».

Наша позиція: ОБСЄ не визнавала російську владу над Донбасом законною і не підтверджувала необхідності російського вторгнення.

16. Як працює маніпуляція з міжнародними звітами?

Посилання на ООН або ОБСЄ надає політичному твердженню видимість незалежного підтвердження. Людина може не читати оригінальний документ, але довіряти авторитету міжнародної організації.

Тому маніпуляція працює в кілька етапів:

1. Береться справжній звіт міжнародної організації.
2. Із нього вибирається інформація про загиблих, обстріли або порушення.
3. Прибираються обмеження, уточнення та методологія.
4. Додається політичний висновок, якого в документі немає.
5. Уся конструкція подається як офіційна позиція ООН або ОБСЄ.

Це не спростування міжнародних звітів, а перекручування їхнього змісту.

Наша позиція: ми не заперечуємо документи ООН та ОБСЄ. Навпаки, саме їхній оригінальний зміст дає змогу викрити російську маніпуляцію.

17. Як перевірити російське посилання на ООН або ОБСЄ?

Достатньо поставити кілька конкретних запитань:

1. Яка саме організація зробила висновок? ООН, ОБСЄ, їхня моніторингова місія, окрема держава чи політик, який виступав на міжнародному засіданні, — це різні суб'єкти.
2. Який документ підтверджує твердження? Потрібні назва, дата, номер і посилання на оригінал.
3. Де саме написано слово «геноцид»? Якщо документ говорить про обстріли або загиблих, він ще не встановлює геноцид.
4. Чи є висновок про спеціальний намір знищити захищену групу? Без такого наміру кваліфікація геноциду не доведена.
5. Чи це висновок організації, а не заява представника окремої держави? Виступ російського дипломата на засіданні ОБСЄ не стає позицією самої ОБСЄ.

Наша позиція: вимога показати оригінальний документ і конкретний пункт — найпростіший спосіб відокремити справжні міжнародні висновки від російських політичних заяв.

18. Порівняння поширених тверджень

19. Остаточний висновок

Вердикт: російське твердження, що ООН або ОБСЄ офіційно визнали геноцид населення Донбасу з боку України, є маніпуляцією.

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ документувала порушення режиму припинення вогню, обстріли, пошкодження цивільної інфраструктури та обмеження роботи спостерігачів.

Моніторингова місія ООН документувала загибель і поранення цивільних, незаконні затримання, катування та інші порушення прав людини.

Ці факти важливі й не повинні замовчуватися. Однак вони не є автоматичним доказом геноциду.

Росія використовує справжні міжнародні звіти, але приписує їм власний висновок про нібито цілеспрямоване винищення населення Донбасу українською державою. Міжнародний суд ООН у березні 2022 року не мав доказів на підтвердження цього звинувачення.

Головна маніпуляція полягає в тому, що Росія видає документування наслідків збройного конфлікту за міжнародне визнання геноциду. Між цими твердженнями немає ні юридичної, ні доказової тотожності.

20. Першоджерела

1. ОБСЄ — Спеціальна моніторингова місія в Україні. Створення місії, запит уряду України, консенсус 57 держав, завершення діяльності.
2. ОБСЄ — довідка про мандат СММ (рішення Постійної ради № 1117). Завдання спостерігачів.
3. СММ ОБСЄ — звіт за 3 серпня 2017 року. Рух снарядів у різних напрямках біля Широкиного.
4. СММ ОБСЄ — звіт за 27 лютого 2018 року. Пошкодження в Зайцевому та Золотому-5, порушення ліній відведення з обох боків.
5. СММ ОБСЄ — щоденний звіт 94/2021 від 24 квітня 2021 року. 374 порушення режиму припинення вогню в Донецькій області.
6. СММ ОБСЄ — щоденний звіт 283/2021 від 2 грудня 2021 року. Обмеження доступу спостерігачів і глушіння безпілотників.
7. УВКПЛ ООН — Conflict-related civilian casualties in Ukraine, 27 січня 2022 року. 14 200–14 400 загиблих за 2014–2021 роки, розподіл за категоріями та 110 цивільних жертв у 2021 році.
8. Міжнародний суд ООН — наказ про тимчасові заходи від 16 березня 2022 року. Пункт 59 щодо доказів російського звинувачення в геноциді.
9. ОБСЄ — спільна заява керівництва про визнання Росією «ДНР» і «ЛНР», 21 лютого 2022 року. Визнання є порушенням міжнародного права й Мінських домовленостей.
10. БДІПЛ ОБСЄ та Представниця ОБСЄ з питань свободи медіа — заява від 6 жовтня 2022 року. Засудження спроби анексії українських територій.
11. ICAO — рішення Ради у справі MH17. Порушення Росією міжнародного авіаційного права.