«Російських військ на Донбасі не було»: що говорять документи про війну з 2014 року

Твердження про відсутність російських військ на Донбасі до 2022 року — неправда. Європейський суд з прав людини встановив, що російські військові діяли там із квітня 2014 року, а щонайпізніше в серпні Росія розгорнула війська у великому масштабі. Це записано в пункті 611 рішення у справі «Україна та Нідерланди проти Росії».

Російська влада публічно заперечувала свою військову присутність. 16 квітня 2015 року Путін заявив, що російських військ в Україні немає. Його слова збереглися у тогочасній трансляції «Ведомостей». На той час уже були оприлюднені повідомлення про захоплених російських десантників, супутникові знімки бойової техніки та матеріали про обстріли українських позицій із території Росії.

Визнання керівників: що вони самі розповіли про війну до 2022 року

Про російську участь говорили не лише захоплені солдати. Публічні заяви залишили керівники окупаційних формувань, російські депутати, генерал і засновник «Вагнера». Одні прямо називали чинних військових, інші описували перекидання підкріплень, командування й накази на вбивство.

Червень 2014 року: Ходаковський про бійців із Росії, Бородай — про гроші з Москви

1 червня 2014 року Reuters опублікувало інтерв'ю з Олександром Ходаковським, командиром батальйону «Восток» і колишнім керівником донецької «Альфи». Він підтвердив, що у його формуванні перебували чеченці, які потім повернулися до Росії з пораненими. Він називав їх добровольцями та заперечував, що це гвардія Кадирова. У тому самому матеріалі росіянин Олександр Бородай, тодішній керівник «уряду ДНР», повідомив про фінансування з боку політиків із Москви. Тогочасний виклад інтерв'ю Reuters у NEWSru.com.

Серпень 2014 року: Захарченко про підкріплення, навчання в Росії та чинних військових

15 серпня 2014 року Олександр Захарченко, який очолював «уряд ДНР», повідомив про резерви: 1200 бійців, які чотири місяці навчалися в Росії, та 150 одиниць бойової техніки, зокрема близько 30 танків. Його виступ наступного дня описали «Коммерсантъ» та «Інтерфакс-Україна». Це його заявлені цифри, а не незалежний підрахунок складу підкріплення.

28 серпня Захарченко в ефірі державного телеканалу «Россия 24» прямо визнав, що на їхньому боці воюють і чинні російські військові:

«Воюют и нынешние военные, которые предпочли провести отпуск не на морских пляжах, а среди нас».

Цю заяву зберіг російський РБК. Окремо Захарченко назвав 3–4 тисячі добровольців із Росії, серед яких були колишні кадрові військові. Цю цифру він не подавав як кількість чинних військовослужбовців.

Листопад 2014 року: Гіркін про перехід кордону та початок війни

20 листопада 2014 року Ігор Гіркін, російський громадянин, колишній співробітник ФСБ і колишній «міністр оборони ДНР», дав інтерв'ю Олександру Проханову для газети «Завтра». Він сказав:

«Но спусковой крючок войны всё-таки нажал я».

Гіркін пояснив, що саме його загін перейшов кордон і запустив війну; без цього переходу, за його словами, події закінчилися б інакше. Він також визнав свою особисту відповідальність за те, що відбувалося на Донбасі. Оригінальний текст інтерв'ю.

Серпень 2015 року: Бородай про десятки тисяч росіян, які пройшли Донбас

27 серпня 2015 року Олександр Бородай на пресконференції про створення «Союзу добровольців Донбасу» оцінив кількість росіян, які пройшли війну на Донбасі, у 30–50 тисяч осіб. Він також сказав, що добровольці продовжують там перебувати й повертатися до Росії. Це оцінка самого організатора, яка стосується людей, що пройшли Донбас за певний час, а не одночасної чисельності регулярної армії. Повідомлення «Української правди» з посиланням на ТАСС.

Грудень 2015 року: Путін про людей із військовими завданнями

17 грудня 2015 року Путін на пресконференції визнав присутність на Донбасі людей, які вирішували питання у військовій сфері. При цьому він продовжив заперечувати регулярні російські війська. Це часткове визнання збережене разом із запереченням у повідомленні «Інтерфаксу».

Травень 2020 року: Гіркін про наказ убити українців

18 травня 2020 року в інтерв'ю Дмитру Гордону Гіркін визнав, що Юрія Поправку та Юрія Дяковського вбили за його наказом:

«Да, эти люди были расстреляны по моему приказу».

Щодо загибелі депутата Горлівської міськради Володимира Рибака Гіркін визнав частку своєї відповідальності. Його опис способу вбивства не збігається з повідомленням МВС України про катування й утоплення потерпілих. Публікація редакції, яка проводила інтерв'ю, повний відеозапис від 18 травня 2020 року.

Червень 2022 року: депутати Держдуми визнають участь росіян із 2014 року

9 червня 2022 року телеканал Держдуми повідомив про законопроєкт Олександра Бородая та Олексія Журавльова щодо статусу ветеранів для учасників боїв із 2014 року. На той час Бородай був заступником голови комітету у справах СНД, а Журавльов — першим заступником голови комітету з оборони. Автори прямо зазначали, що з 2 травня 2014 року у добровольчих загонах і батальйонах діяли, зокрема, росіяни. Повідомлення «Дума ТВ».

Ця ініціатива стосується добровольчих формувань. Вона документує визнання їхньої участі депутатами, але сама по собі не визначає склад регулярних частин РФ.

Вересень 2022 року: Пригожин визнає створення «Вагнера» для війни 2014 року

26 вересня 2022 року Євген Пригожин через пресслужбу своєї компанії «Конкорд» визнав, що створив групу, яка стала «Вагнером», 1 травня 2014 року. Він описав особисту участь у підготовці зброї, спорядження та доборі фахівців. Пригожин також приписав своїм найманцям захоплення Луганського аеропорту й інших територій Донбасу. Раніше він заперечував свою причетність до цього формування. Публікація заяви з посиланням на пресслужбу «Конкорду».

Червень 2023 року: Гурульов про особисте керівництво «Вагнером» у 2014 році

Андрій Гурульов — генерал-лейтенант запасу, колишній командувач 58-ї армії та колишній заступник командувача Південного військового округу РФ. У 2023 році він був депутатом Держдуми й членом її комітету з оборони. Його військові посади та заяву про «Вагнер» також описав РБК.

26 червня 2023 року російське «Радио 1» опублікувало його визнання: перші бойові дії «Вагнера» у 2014 році відбувалися в зоні його відповідальності, зокрема під його керівництвом. Ключові слова генерала:

«в том числе и под моим руководством».

Повідомлення російського «Радио 1» з прямою мовою Гурульова. У наведеній цитаті він не називає місця кожної операції; його визнання стосується власного командування бойовим застосуванням формування у 2014 році.

Квітень 2026 року: Губарєв про введення регулярних російських військ

9 квітня 2026 року Павло Губарєв, один із керівників проросійського руху 2014 року, який називав себе «народним губернатором» Донеччини, дав інтерв'ю Юрію Дудю. Він підтвердив, що без введення російської армії окупаційні формування зазнали б поразки у 2014 році. Йшлося про введення російських військ у серпні 2014 року під чужим прапором. Оригінальне інтерв'ю — розділ «Армия России на Донбассе», від 3:18:11, повідомлення «ОстроВ» про це визнання.

Червень 2026 року: Гурульов про обстріл церкви та загибель жінки й дитини

10 червня 2026 року українські видання опублікували відеофрагмент заяви Гурульова, поширений Ксенією Собчак. Генерал розповів про події дванадцятирічної давнини, тобто 2014 року, на території, яку назвав «сопредельной».

За його розповіддю, священник повідомив йому, що в обстріляній церкві загинули жінка й дитина. Гурульов переказав свою відповідь:

«Слушай, вот это сделал я».

Генерал сказав, що віддав наказ начальнику артилерії бити по танках біля церкви, знав про людей усередині й визнав влучання снаряда в будівлю. Він виправдовував це необхідністю зберегти своїх бійців. Його твердження про українські танки та обставини перебування людей — його власна версія подій. Назви населеного пункту й точної дати епізоду наведені публікації не встановлюють. Розгорнутий виклад заяви журналіста Євгена Журавльова в «Деловой столице», публікація відеофрагмента на «Цензор.НЕТ».

Квітень 2014 року: російські військові та командири на Донбасі

У рішенні, ухваленому 30 листопада 2022 року й оприлюдненому 25 січня 2023 року, ЄСПЛ встановив поза розумним сумнівом, що на Донбасі перебували російські військові, які виконували службові завдання. Суд вказав, що вони воювали у складі збройних формувань, а представники російського військового керівництва від початку обіймали командні посади.

У пункті 695 Суд також встановив ефективний контроль Росії над територіями, які перебували в руках сепаратистів, із 11 травня 2014 року. Суд врахував військову присутність Росії та її військову, політичну й економічну підтримку цих утворень. Повний текст рішення ЄСПЛ, пункти 611 і 695.

Літо 2014 року: обстріли з Росії та російський «Бук»

У лютому 2015 року Bellingcat опублікував дослідження артилерійських ударів по українських позиціях за період 14 липня — 8 серпня 2014 року. Дослідники зіставили супутникові знімки, розташування вирв і вогневі позиції та визначили місця обстрілів із російського боку кордону. Розслідування Bellingcat.

17 липня 2014 року над Донеччиною було збито пасажирський літак рейсу MH17. Міжнародна слідча група JIT встановила, що використана для цього установка «Бук» походила з 53-ї зенітної ракетної бригади Збройних сил РФ у Курську. Слідчі порівняли індивідуальні ознаки установки на фотографіях і відео з Росії та України. Цей висновок вони оприлюднили 24 травня 2018 року. Офіційна презентація JIT.

17 листопада 2022 року Окружний суд Гааги встановив, що MH17 збили з «Бука», доставленого з Росії, та що Росія здійснювала загальний контроль над «ДНР» із середини травня 2014 року принаймні до катастрофи. Ігоря Гіркіна, Сергія Дубінського та Леоніда Харченка засудили; Олега Пулатова виправдали. Офіційний виклад вироку, текст судового рішення.

Серпень 2014 року: захоплені десантники й війська під Іловайськом

26 серпня 2014 року стало відомо, що Міноборони Росії підтвердило перебування десяти захоплених російських десантників на території України. Російське відомство пояснило це тим, що військові нібито випадково перетнули кордон під час патрулювання. Повідомлення The Moscow Times.

28 серпня НАТО оприлюднило супутникові знімки, на яких, за оцінкою Альянсу, видно російські бойові сили всередині України. Зокрема, знімки показували самохідну артилерію поблизу Краснодона на Луганщині. Публікація НАТО.

Участь конкретних російських частин досліджували й за відкритими матеріалами. Bellingcat опублікував розслідування про 6-ту танкову бригаду РФ під Іловайськом: документи військовослужбовця, пошкоджений танк Т-72Б3, зображення машин та відомості про загиблих. Розслідування від 22 вересня 2015 року.

Окремий матеріал Bellingcat присвячений 200-й мотострілецькій бригаді РФ на Донбасі. У ньому дослідники зіставляли фотографії, профілі військових і місця зйомки. Розслідування від 16 січня 2016 року.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини також зібрало свідчення учасників подій під Іловайськом. Українські військові розповідали про захоплення російськими військовими, називали ознаки їхньої форми й озброєння та повідомляли, що ті представлялися бійцями конкретних російських частин. Ці свідчення наведені у звіті OHCHR про Іловайськ, зокрема в пункті 78.

2014–2015 роки: техніка, яку простежили в Росії та Україні

Bellingcat зіставив ту саму самохідну гаубицю «Мста-С» на відео з Ростова-на-Дону в липні 2014 року та з Новоазовська у вересні. Місця зйомки визначали за будівлями, дорожніми знаками та іншими деталями місцевості. Дослідження від 29 травня 2015 року.

Інше розслідування визначило місця зйомки «Панцирів-С1» у Луганську та Макіївці на кадрах, оприлюднених у січні–лютому 2015 року. Дослідження від 28 травня 2015 року.

Травень 2015 року: що захоплені військові розповіли ОБСЄ

20 травня 2015 року спостерігачі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ відвідали двох поранених чоловіків у київському військовому госпіталі. Розмова відбувалася без присутності українських органів влади.

Обидва сказали, що служать у підрозділі Збройних сил Російської Федерації та виконували розвідувальне завдання. Вони повідомили, що були поранені й захоплені 16 травня біля Щастя на Луганщині. Один розповів, що отримав наказ своєї частини їхати в Україну та мав повернутися після тримісячної ротації. Обидва також сказали, що раніше вже їздили в Україну на завдання.

Місія записала й те, що один зі співрозмовників заперечував участь російських військ у боях. Самі заяви про службу, наказ і розвідувальне завдання збережені в прямому звіті ОБСЄ за 20 травня 2015 року.

Вересень 2015 року: ОБСЄ фіксує ТОС-1

25 вересня 2015 року спостерігачі ОБСЄ побачили важку термобаричну систему ТОС-1 «Буратіно» на полігоні поблизу Круглика, на території Луганщини під контролем «ЛНР». Спостереження включено до звіту місії за 27 вересня.

2017 рік: оцінка Офісу прокурора МКС

У звіті про попереднє вивчення ситуації в Україні Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду повторив оцінку 2016 року: інформація про прямі зіткнення між збройними силами Росії та України вказувала на існування міжнародного збройного конфлікту на сході України щонайпізніше з 14 липня 2014 року. Цю оцінку прокуратури наведено в пункті 94 звіту 2017 року.

Липень–серпень 2018 року: системи РЕБ і нічні колони через кордон

28 липня 2018 року безпілотник ОБСЄ зафіксував поблизу Чорнухиного чотири системи: «Леєр-3», «Красуха-2», «Биліна» та Repellent-1. Їхні назви та місце спостереження зазначені у звіті місії за 10 серпня.

У ніч із 7 на 8 серпня інший безпілотник місії простежив колони вантажівок, які в'їжджали в Україну з боку Росії та виїжджали назад. Машини рухалися ґрунтовою дорогою біля Манича, де не було пункту пропуску. Місія описала час, маршрут, типи машин і подальший рух колони до Хрустального. Вміст закритих кузовів у звіті не встановлено. Звіт ОБСЄ за 8 серпня 2018 року.

Ростовський вирок: постачання частинам ЗС РФ у «ДНР» і «ЛНР»

10 листопада 2021 року Кіровський районний суд Ростова-на-Дону виніс вирок у справі № 1-82/2021 щодо В'ячеслава Забалуєва, якого судили за посередництво у хабарництві.

У тексті вироку викладено його показання про постачання продовольства. Там прямо зазначено, що продукти призначалися:

«для отправки в воинские части Вооруженных Сил РФ, дислоцирующихся на территории ДНР и ЛНР».

У тому самому уривку описано відправлення продуктів раз на два тижні та згадано російських військовослужбовців на бойовому чергуванні у «ДНР» і «ЛНР».

Уривки вироку збережені на сторінках 3–4 документа A/76/649–S/2022/11 в офіційній базі ООН. Це лист постійного представника України з доданими матеріалами російського суду. Документ ООН із текстом уривків.

Після розголосу пресслужба суду заявила, що відомості про війська містилися в показаннях підсудного, а їхня дислокація не була предметом судового розгляду. Цю відповідь опублікував РБК 16 грудня 2021 року. Сам текст про постачання російським військовим залишився у збережених матеріалах вироку.

Рішення 2025 року про події, які Росія заперечувала

12 травня 2025 року Рада Міжнародної організації цивільної авіації визнала обґрунтованими вимоги Австралії та Нідерландів щодо порушення Росією міжнародного авіаційного права у зв'язку зі збиттям MH17. Офіційне повідомлення ІКАО. У вересні 2025 року Росія подала оскарження цього рішення до Міжнародного суду ООН. Повідомлення AP про оскарження.

9 липня 2025 року ЄСПЛ виніс рішення по суті у справі «Україна та Нідерланди проти Росії». Суд визнав Росію відповідальною за численні порушення прав людини у конфлікті з 2014 року, включно зі збиттям MH17. Офіційне повідомлення ЄСПЛ.

Судовий висновок про початок російської військової присутності залишається конкретним: квітень 2014 року; масштабне розгортання військ — щонайпізніше серпень 2014 року. Саме ці дати встановив ЄСПЛ у пункті 611 свого рішення.