9 березня 2014 — 25 квітня 2014

Захоплення установ у Луганську, Донецьку й Слов’янську, проголошення «ДНР» і загибель співробітника СБУ відбулися до рішення РНБО від 13 квітня 2014 року. АТО була відповіддю на вже наявні захоплення, а не їхньою причиною.

Україна першою застосувала силу проти мирного Донбасу

Неправда. 6 квітня збройні групи захопили СБУ в Луганську та ОДА в Донецьку, 7 квітня проголосили «ДНР», а 12 квітня група Гіркіна захопила будівлі в Слов’янську — до рішення РНБО від 13 квітня.

Захоплення установ були мирними протестами

Неправда. Стаття 39 Конституції гарантує право збиратися мирно, без зброї. ОБСЄ 13 квітня бачила в Слов’янську блокпости й важко озброєних людей у масках, а 25 квітня — захоплення військових спостерігачів.

Озброєні формування виникли у відповідь на АТО

Неправда. 13 квітня, у день рішення РНБО, у засідці під Слов’янськом загинув капітан СБУ Геннадій Біліченко. Указ № 405/2014 ухвалено 14 квітня.

Матеріал

Від мітингів до захоплень: березень — квітень 2014 року

Період: березень — квітень 2014 року.
Територія: Донецька та Луганська області, з особливою увагою до Донецька, Луганська та Слов’янська.
Ключові документи: тогочасні репортажі; повідомлення місії ОБСЄ; Закон України «Про боротьбу з тероризмом»; указ від 14 квітня 2014 року № 405/2014; матеріали СБУ; документи ЄСПЛ.

Російська теза: Українська влада нібито першою застосувала силу проти мирного Донбасу, а озброєні формування виникли вже після цього як відповідь на напад.

Захоплення установ у такому викладі називають мирними протестами, самопроголошених керівників представляють законними представниками населення, а початок АТО подають як вихідну причину війни.

1. Мирне зібрання та захоплення установи є різними діями

Стаття 39 Конституції України гарантує право збиратися мирно, без зброї.

Це право охоплює висловлення незгоди з владою, проведення мітингів та висування політичних вимог. Воно не передбачає права захоплювати державні установи, заволодівати зброєю або силою підпорядковувати собі посадовців.

Тому події потрібно оцінювати за конкретними діями.

Учасник мирного мітингу та людина, яка зі зброєю контролює поліцейську будівлю, не перебувають в однаковому правовому становищі. Політичні гасла не усувають цієї різниці.

Назва протест не перетворює будь-які дії його учасників на законні.

2. Березень: силові дії почалися до АТО

9 березня учасники проросійського мітингу вдерлися до Луганської облдержадміністрації та встановили російський прапор.

Це зафіксовано в репортажі від 10 березня. Він також описує тиск на журналістів біля установи.

13 березня в Донецьку під час нападу на акцію за єдність України смертельно поранили Дмитра Чернявського. Матеріали Національного музею Революції Гідності документують його загибель.

Отже, ще в березні існували дві важливі обставини: силові дії проти державних установ і смертельне насильство проти прихильників України.

Це не дозволяє починати хронологію насильства лише з квітневого рішення про АТО.

3. 6–7 квітня: захоплення установ і проголошення власної влади

6 квітня в Луганську захопили обласне управління СБУ. У Донецьку захопили будівлю обласної державної адміністрації.

7 квітня в захопленій донецькій адміністрації проголосили так звану Донецьку народну республіку.

Цю послідовність викладено, зокрема, в документі ЄСПЛ у справі «Україна та Нідерланди проти Росії».

Захоплена будівля використовувалася для проголошення альтернативної влади. Це вже виходило за межі вимоги змінити політику уряду.

Присутні в установі не отримали повноважень представляти всю область. Саме зайняття приміщення також не створювало законного права здійснювати державну владу.

Проголошення ДНР передувало квітневому рішенню РНБО про подолання терористичної загрози.

4. Слов’янськ: захоплення будівель групою Гіркіна

12 квітня 2014 року група озброєних людей на чолі з громадянином Росії Ігорем Гіркіним захопила громадські будівлі в Слов’янську.

Цю обставину наведено в рішенні Великої палати ЄСПЛ у справі «Україна та Нідерланди проти Росії».

Для встановлення фактичного становища в місті особливо важливе тогочасне спостереження ОБСЄ.

У повідомленні від 14 квітня, заснованому на спостереженнях 13 квітня, місія описала численні блокпости на під’їздах до Слов’янська. В’їзд спостерігачам дозволили важко озброєні люди в масках.

Місія також зафіксувала захоплену будівлю міліції та барикади навколо неї. osce.org

Отже, до формального введення в дію рішення РНБО в місті вже діяла озброєна сила, яка контролювала доступ і державну установу.

5. 13 квітня: загибель співробітника СБУ

13 квітня група співробітників СБУ, яка прямувала на завдання щодо звільнення захоплених будівель у Слов’янську, потрапила в засідку.

Капітан Геннадій Біліченко отримав смертельні поранення. Ці обставини наведено в офіційному матеріалі СБУ.

Це ще одна конкретна подія, яку не можна вилучати з причинно-наслідкової послідовності.

Державні органи зіткнулися зі збройним опором під час спроби відновити контроль над установами. Ситуація вже не зводилася до мітингу чи політичної дискусії.

6. Коли ухвалили рішення про АТО

Рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» датоване 13 квітня 2014 року.

Його ввели в дію указом № 405/2014 від 14 квітня. Текст указу оприлюднений також на сайті РНБО.

У відкритому тексті зазначено, що додане рішення РНБО є таємним. Тому не можна приписувати йому неперевірені оперативні положення.

Однак дати та предмет рішення встановлені безпосередньо оприлюдненим актом.

На цей момент уже відбулися захоплення установ 6 квітня, проголошення ДНР 7 квітня та встановлення озброєного контролю в Слов’янську.

7. Держава мала правові механізми реагування

Закон України «Про боротьбу з тероризмом» № 638-IV існував із 2003 року.

Він визначав систему органів боротьби з тероризмом і правові засади проведення антитерористичних операцій. Отже, сама можливість такої операції не була вигадана навесні 2014 року спеціально для Донбасу. zakon.rada.gov.ua

Конституція також покладає на державу завдання захищати суверенітет і територіальну цілісність.

Наявність політичних вимог у збройної групи не позбавляє державу права припиняти захоплення установ та захищати людей.

Водночас законність підстав для реагування й законність кожної конкретної дії силовиків є окремими питаннями. Повноваження проводити операцію не скасовують обов’язку дотримуватися прав людини та правил застосування сили.

Це не змінює встановленої послідовності: держава реагувала на вже наявні захоплення та збройні дії.

8. Міжнародна заява вимагала роззброєння та звільнення будівель

17 квітня Україна, Росія, США та Європейський Союз погодили Женевську заяву.

Вона прямо передбачала роззброєння незаконних збройних груп і повернення незаконно захоплених будівель законним власникам. Офіційно опублікований текст.

Це важливо для оцінки статусу захоплень: міжнародний документ не легалізував їх як спосіб здійснення влади.

Політичний діалог мав відбуватися разом із припиненням насильства та звільненням установ. Збройний контроль не визнавався необхідною умовою представництва місцевих жителів.

9. Озброєний контроль продовжував поширюватися

У звіті ОБСЄ за 20 квітня зазначено, що Слов’янськ перебував під контролем озброєних груп. Місія також повідомляла про продовження захоплення будівлі СБУ в Луганську та адміністративних установ у Донецькій області.

25 квітня місія підтвердила захоплення учасників військової верифікаційної групи, яка працювала в межах Віденського документа ОБСЄ. Це були окремі військові спостерігачі, а не цивільні співробітники Спеціальної моніторингової місії. Повідомлення ОБСЄ.

Такі дії не є формою мирного зібрання. Вони демонструють здатність озброєних груп примусово обмежувати пересування та свободу людей.

Хронологія

Дата	Подія	Значення
9 березня 2014 року	Вторгнення до Луганської ОДА	Силові дії проти державної установи до квітневого рішення про АТО
13 березня	Смертельне поранення Дмитра Чернявського в Донецьку	Насильство проти проукраїнської акції
6 квітня	Захоплення управління СБУ в Луганську та ОДА в Донецьку	Втрата державою контролю над установами
7 квітня	Проголошення ДНР	Претензія на альтернативну владу із захопленої будівлі
12 квітня	Захоплення будівель у Слов’янську групою Гіркіна	Розгортання нового осередку збройного захоплення
13 квітня	ОБСЄ фіксує блокпости та озброєних людей у Слов’янську	Незалежне підтвердження збройного контролю
13 квітня	Загибель Геннадія Біліченка в засідці	Збройний напад на співробітників СБУ
13–14 квітня	Рішення РНБО та указ № 405/2014	Оформлення державної відповіді на терористичну загрозу
17 квітня	Женевська заява	Вимоги роззброєння та звільнення захоплених установ
20 квітня	Звіт ОБСЄ про Слов’янськ	Фіксація контролю міста озброєними групами
25 квітня	Захоплення військових спостерігачів	Подальший примус із боку збройних формувань

Наша позиція

Версія про те, що збройні формування виникли лише у відповідь на АТО, суперечить хронології.

До рішення РНБО вже захоплювали державні будівлі, проголосили ДНР, установили озброєний контроль у Слов’янську та здійснили смертельний напад на співробітників СБУ.

Протести й політичні вимоги не надавали права перебирати владні повноваження силою. Наявність місцевих прихильників не перетворювала захоплену установу на законний орган державної влади.

АТО була відповіддю на вже сформовану загрозу. Питання оцінки окремих дій під час операції не дозволяє переносити її початок назад у часі та робити причиною попередніх захоплень.

Послідовність документованих подій така: силові захоплення та збройний контроль передували квітневому рішенню про широкомасштабну державну операцію. Російський виклад змінює цю послідовність, щоб представити наслідок причиною.