Проголошення ДНР 7 квітня 2014 року

Дата: 7 квітня 2014 року.
Місце: захоплена будівля Донецької обласної державної адміністрації.
Ключові джерела: тогочасний репортаж Радіо Свобода; перепублікації Акта про державну самостійність і Декларації про суверенітет; журналістські матеріали про перших керівників самопроголошеного утворення.

Російська теза: 7 квітня 2014 року представники населення Донецької області нібито законно проголосили власну республіку. Створену ними «народну раду» представляють як орган, уповноважений вирішувати долю всього регіону.

1. Від захоплення будівлі до власної «ради»

У ніч із 6 на 7 квітня учасники проросійських виступів утримували захоплену Донецьку облдержадміністрацію.

За тогочасним репортажем Радіо Свобода, спочатку вони вимагали, щоб депутати обласної ради зібралися на позачергову сесію. Але необхідного кворуму не було.

Після цього організатори зібрали власних делегатів, яких представляли як представників міст області. Вони створили «народну раду» та оголосили незалежність республіки. Про рішення повідомили присутнім біля будівлі. radiosvoboda.org

Ця послідовність принципова. Нездатність зібрати законну сесію не давала права замінити депутатський корпус іншими людьми.

Навіть участь окремих депутатів, якби її встановили, не перетворювала такі збори на повноважну сесію.

2. Що проголошував Акт про державну самостійність

У доступній перепублікації Акта від 7 квітня викладено політичне обґрунтування: твердження про переворот, невизнання центральної влади та звинувачення на її адресу.

Далі документ проголошував створення суверенної держави й претендував на територію в адміністративних межах області.

Останнє положення передбачало набрання Актом чинності після затвердження на загальнообласному референдумі. worldconstitutions.ru

Отже, потрібно розрізняти публічне проголошення 7 квітня та умову чинності, записану в самому Акті.

Джерело є неофіційною перепублікацією. Його можна використовувати для аналізу поширеного тексту, але не видавати за оригінал із перевіреними підписами та протоколом голосування.

3. Декларація про суверенітет була окремим документом

Декларація, датована 7 квітня, також проголошувала створення суверенної держави. Вона описувала верховенство власної влади, майбутню Конституцію, представницькі органи та зовнішні відносини.

На відміну від Акта, її заключне положення передбачало дію від моменту прийняття. rpw.ru

Тому не можна приписувати обом документам однаковий механізм набрання чинності.

Але їхня спільна правова проблема залишалася незмінною: автори заявили про власну владу, не показавши передбаченої українським правом підстави для її набуття.

4. Чому згадка «обласної ради» не доводить її участі

У поширеній редакції Акта автором проголошення названа обласна рада Донецької області. Водночас репортаж із місця подій описує відсутність депутатського кворуму та скликання власних делегатів. worldconstitutions.ru

Цю розбіжність не можна приховувати.

Для підтвердження рішення законної облради потрібні документи відповідної сесії: склад присутніх, кворум, порядок денний і результати голосування. Саме використання назви органу в тексті цього не замінює.

Не можна встановлювати повноваження автора лише за тим, як він назвав себе у власному документі.

5. Формування керівництва

Після проголошення почали оформлювати самопроголошені органи управління.

Однією з публічних фігур став Денис Пушилін. У репортажі «Української правди» від 15 квітня він уже представлений як керівник уряду самопроголошеної республіки. Матеріал описує його діяльність у захопленій адміністративній будівлі.

У цьому інтерв’ю Пушилін заявив, що був проти Януковича. Це його власна заява, тому його позицію не можна описувати як захист усунутого президента. Водночас його слова не можна поширювати на весь рух. pravda.com.ua

Однак документування посади в середині квітня не дозволяє автоматично приписати цій людині одноосібне авторство всіх рішень 7 квітня.

Так само пізніших керівників не слід переносити до початкового складу організаторів без окремих доказів.

6. Кого фактично представляли збори

Організатори заявляли про волю населення області. Але посилання на народ не є доказом отриманого мандата.

Для такого висновку потрібно встановити, хто й за якою процедурою обрав делегатів, які повноваження їм передали та як могли брати участь громадяни з іншими поглядами.

Наведені джерела підтверджують скликання делегатів організаторами, але не підтверджують загальнообласних виборів цього органу.

За статтею 5 Конституції України джерелом влади є народ України, а її здійснення відбувається в установлених конституційних формах.

Збори прихильників певного руху не отримують повноважень усіх жителів області через власну заяву про представництво.

Хронологія

Наша позиція

7 квітня відбулося самопроголошення альтернативної влади, а не законне перетворення Донецької області на державу.

Організатори не замінили відсутній кворум установленою процедурою. Вони скликали інший склад учасників і приписали йому повноваження вирішувати долю області.

Акт і Декларація фіксують їхні претензії, але самі собою не доводять законного представництва чи виникнення державності. Подальше створення власних посад також не усувало цієї первинної проблеми.

Першоджерела

1. Радіо Свобода: сепаратисти оголосили «незалежність Донецької республіки», 7 квітня 2014 року.
2. Акт про проголошення державної самостійності «ДНР» від 7 квітня 2014 року (неофіційна перепублікація).
3. Декларація про суверенітет «ДНР» від 7 квітня 2014 року (неофіційна перепублікація).
4. «Українська правда»: репортаж із захопленої Донецької ОДА, 15 квітня 2014 року.
5. Конституція України.