Роль Росії та реакція на проголошення

Період: весна 2014 року; подальші судові висновки та формальне визнання Росією у 2022 році.
Територія: Донецька та Луганська області України.
Ключові документи: звернення української влади від 7 квітня; Женевська заява; санкційні рішення ЄС; рішення ЄСПЛ; російські акти про визнання.

Російська теза: ДНР і ЛНР нібито виникли виключно завдяки місцевому населенню. Росія начебто не керувала цими утвореннями, а лише співчувала їхнім прихильникам і допомагала вести переговори.

Відсутність російського визнання у 2014 році іноді подають як доказ відсутності російського контролю.

1. Як Україна відреагувала на квітневі захоплення

7 квітня, у день проголошення ДНР, Олександр Турчинов оприлюднив звернення щодо подій у східних областях.

Він назвав захоплення частиною російської операції, спрямованої на дестабілізацію України, зрив виборів та поділ держави. Також повідомив про направлення представників центральної влади до Харкова, Донецька й Луганська для координації реагування. rada.gov.ua

Це джерело підтверджує позицію українського керівництва на той момент. Воно саме собою не є судовим доказом усіх названих обставин.

Водночас воно показує: центральна влада не визнавала захоплення місцевим способом законного формування нових органів.

2. Росія мала власну програму зміни України

Російська позиція не обмежувалася закликом вислухати місцевих жителів.

У заяві МЗС Росії від 17 березня пропонували нову федеративну Конституцію України, російську як другу державну мову та нейтральний військово-політичний статус.

Це зафіксовано в перепублікації заяви з посиланням на офіційне джерело.

Отже, Москва мала власний проєкт перебудови української держави ще до проголошення ДНР і ЛНР.

Сам збіг місцевих вимог із російськими пропозиціями не доводить отримання кожним організатором конкретного наказу. Але він спростовує образ Росії як стороннього учасника без власної політичної мети.

3. Що встановив ЄСПЛ щодо контролю

У рішенні щодо прийнятності, оприлюдненому 25 січня 2023 року, ЄСПЛ установив, що території під владою сепаратистів перебували під ефективним контролем Росії з 11 травня 2014 року. Офіційний виклад рішення.

У рішенні по суті 2025 року Велика палата послалася на цей висновок як на вже встановлений. hudoc.echr.coe.int

Цей часовий поріг не означає відсутності російської участі до 11 травня. За інформаційним матеріалом ЄСПЛ, у рішенні щодо прийнятності Суд послався на присутність на сході України російських військовослужбовців уже з квітня 2014 року. echr.coe.int

Водночас ці висновки не дозволяють без окремих доказів приписати Росії авторство кожного речення квітневих декларацій або кожну дію місцевого учасника. Державний контроль і персональна роль конкретної особи потребують різного доказування.

4. Судовий розгляд не завершився рішенням про прийнятність

9 липня 2025 року Велика палата ЄСПЛ ухвалила рішення по суті у справі «Україна та Нідерланди проти Росії».

За офіційним повідомленням Суду, Росію визнано відповідальною за численні тяжкі порушення прав людини, пов’язані з конфліктом від 2014 року. Серед них незаконні позбавлення волі, катування, вбивства та переслідування.

Отже, російська участь є предметом установлених судом обставин, а не лише взаємних політичних звинувачень.

Проте рішення ЄСПЛ визначає відповідальність держави за Конвенцією. Воно не є кримінальним вироком кожному керівникові чи учаснику угруповань.

5. Женевська заява не легалізувала самопроголошені органи

17 квітня Україна, Росія, США та Європейський Союз погодили Женевську заяву.

Вона вимагала роззброєння незаконних груп, повернення захоплених будівель та проведення широкого конституційного діалогу. kmu.gov.ua

Участь Росії в погодженні заяви не означала міжнародного визнання ДНР або ЛНР. Сам текст не наділяв ці утворення державним статусом.

Контакти з людьми, які фактично утримують будівлі або заручників, також можуть бути необхідними для припинення насильства. Такі контакти самі собою не визнають законності їхньої влади.

6. Реакція Європейського Союзу

Рішення Ради ЄС від 28 квітня передбачало санкції щодо осіб, яких пов’язували з діями проти територіальної цілісності України. Серед них був Валерій Болотов, описаний як один із керівників групи, що захопила управління СБУ на Луганщині. Документ ЄС.

12 травня ЄС заявив, що не визнає незаконних голосувань, проведених самопроголошеними структурами. Офіційні матеріали Ради ЄС.

Санкції не замінюють кримінального вироку. Проте вони чітко фіксують міжнародну реакцію: відповідні дії розглядали як загрозу територіальній цілісності України, а не як законне утворення нових органів влади.

7. Чому відсутність визнання не означала відсутності контролю

Росія формально визнала ДНР і ЛНР лише 21 лютого 2022 року. Зокрема, указ № 71 оголосив визнання ДНР суверенною та незалежною державою.

Але дипломатичне визнання не є необхідною умовою фактичного контролю.

Пізніше визнання не спростовує раніше встановленого контролю. Воно також не легалізує заднім числом захоплення українських установ.

Хронологія

Наша позиція

Російська участь не обмежувалася посередництвом. Москва висувала власний план зміни України, а її подальша підтримка та контроль отримали судову оцінку.

Ні переговори, ні іноземне визнання не створювали українських владних повноважень для самопроголошених структур. Ефективний контроль Росії означав підставу для її міжнародної відповідальності, а не законне набуття території.

Першоджерела

1. Звернення в. о. Президента України Олександра Турчинова з приводу подій у східних областях, 7 квітня 2014 року.
2. ЄСПЛ: юридичне резюме рішення щодо прийнятності у справі «Україна та Нідерланди проти Росії» (оприлюднено 25 січня 2023 року).
3. Женевська заява від 17 квітня 2014 року (публікація Кабінету Міністрів України).
4. Заява МЗС РФ від 17 березня 2014 року про «Групу підтримки для України» (Вікіджерела).
5. ЄСПЛ: текст рішення Великої палати у справі «Україна та Нідерланди проти Росії», 9 липня 2025 року.
6. ЄСПЛ: інформаційний матеріал «Збройні конфлікти» (виклад рішення щодо прийнятності у справі «Україна та Нідерланди проти Росії»).
7. ЄСПЛ: рішення Великої палати у справі «Україна та Нідерланди проти Росії», 9 липня 2025 року.
8. Рада ЄС: імплементаційне рішення 2014/238/CFSP від 28 квітня 2014 року про обмежувальні заходи.
9. Рада ЄС: прес-реліз засідання Ради із закордонних справ, 12 травня 2014 року.
10. Указ Президента РФ № 71 від 21 лютого 2022 року «Про визнання Донецької Народної Республіки».