Кримчани одностайно відмовилися визнавати Київ
Неправда. 26 лютого тисячі кримчан вийшли під парламент АРК на захист територіальної цілісності України й не дали скликати сесію.
Відокремлення стало відповіддю на зміну влади в Києві
Неправда. Константинов допускав вихід Криму зі складу України вже 20 лютого в Москві — до рішень Верховної Ради 22–23 лютого.
Росія лише відреагувала на прохання кримчан
Неправда. Путін сам розповідав про рішення «почати роботу» з повернення Криму в ніч на 23 лютого, а 24 лютого кораблі з російськими військовими вирушили з Новоросійська до Севастополя.
Українська влада в Криму перестала діяти
Неправда. 23 лютого голова Ради міністрів АРК Могильов заявляв, що уряд працює у штатному режимі, а міська адміністрація Севастополя 24 лютого назвала «обрання» Чалого незаконним.
Київ заборонив російську мову
Перекручення. Голосування 23 лютого щодо мовного закону не набуло чинності: Турчинов закон не підписав.
Матеріал
Крим 20–26 лютого 2014 року: початок російської операції та спротив захопленню півострова
Період подій: 20–26 лютого 2014 року.
Місце: Автономна Республіка Крим, Севастополь, Москва та Київ.
Російська теза: після зміни влади в Києві кримчани нібито одностайно відмовилися визнавати українське керівництво, самостійно організували захист і звернулися до Росії. Москва начебто лише відреагувала на їхню волю та загрозу населенню.
1. Чому цей тиждень має принципове значення
Проміжок між 20 і 26 лютого дозволяє перевірити послідовність подій до захоплення кримських органів влади.
Російська версія часто стискає цей період до одного пояснення: Київ змінився, Крим злякався, Росія допомогла.
Проте в реальній хронології потрібно розділяти:
- публічні заяви кримських політиків;
- рішення українського парламенту;
- місцеві мітинги та спроби зміни управління;
- російські військові дії;
- спротив мешканців півострова відокремленню від України.
Це різні процеси. Наявність проросійського мітингу не доводить позиції всього населення. Політична криза в Києві не створювала права Росії застосовувати силу. А дата, встановлена українським законом, і дата міжнародного судового висновку можуть відповідати різним юридичним питанням.
2. 20 лютого: Константинов у Москві вже говорить про можливість відокремлення
20 лютого 2014 року голова Верховної Ради АРК Володимир Константинов перебував у Москві. «Інтерфакс» повідомив:
«В. Константинов провел в Москве переговоры с представителями КПРФ, идет встреча с фракцией ЛДПР.»
Тобто: «В. Константинов провів у Москві переговори з представниками КПРФ, триває зустріч із фракцією ЛДПР». На запитання, чи може Крим вийти зі складу України, він відповів:
«Возможно. Если страна развалится. Все к этому и идет»
Тобто: «Можливо. Якщо країна розвалиться. Все до цього й іде». Повідомлення «Інтерфаксу» від 20 лютого 2014 року.
Ця заява була умовною. Вона не означає, що того дня кримський парламент уже ухвалив рішення про вихід з України.
Але її дата руйнує важливу частину російського пояснення: можливість відокремлення публічно обговорювали до постанови Верховної Ради України від 22 лютого та до покладення президентських обов'язків на Турчинова 23 лютого.
Тому пізніші рішення Києва не могли бути причиною появи цієї вже озвученої позиції.
Що означає дата початку окупації 20 лютого
Український Закон № 685-VIII від 15 вересня 2015 року доповнив закон про тимчасово окуповану територію нормою:
«Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року»
Це законодавчо визначена дата. Вона не означає, що вже 20 лютого Росія одночасно захопила всі установи, військові частини та населені пункти.
Для встановлення перебігу операції потрібно додатково досліджувати конкретні пересування військ, захоплення об'єктів і підпорядкування виконавців. Сам закон не замінює такого дослідження.
3. 21 лютого: угода в Києві та можливість політичного врегулювання
21 лютого Янукович і представники опозиції підписали Угоду про врегулювання кризи. Вона передбачала відновлення конституційної моделі 2004 року, формування уряду національної єдності та дострокові президентські вибори.
Протягом 48 годин після підписання угоди мав бути ухвалений спеціальний закон, який:
«відновить дію Конституції України 2004 року»
Для кримської хронології тут важливі дві обставини.
По-перше, на цей момент політичний вихід із кризи ще оформлювали через переговори та документи.
По-друге, заява Константинова в Москві прозвучала раніше за підписання угоди. Отже, сценарій відокремлення виник у публічній риториці не як відповідь на її подальше виконання чи невиконання.
4. 22 лютого: що саме ухвалила Верховна Рада
22 лютого Верховна Рада України прийняла постанову № 757-VII. Її пункт 1:
«1. Встановити, що Президент України В. Янукович у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень та є таким, що не виконує свої обов'язки.»
Пунктом 2 постанова призначила позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 року.
У викладі цієї хронології потрібно користуватися змістом документа, не підміняючи його рішенням про імпічмент.
Виконання обов'язків президента на Олександра Турчинова поклали окремою постановою наступного дня, 23 лютого.
Це важливо, коли російські пояснення об'єднують різні рішення в одну подію та прив'язують до неї всі процеси в Криму.
Що Путін розповідав про ніч із 22 на 23 лютого
Пізніше Путін заявляв, що після нічної наради з керівниками силових відомств ухвалив рішення почати роботу над поверненням Криму Росії. ЄСПЛ урахував цю заяву в рішенні щодо прийнятності кримської справи. За офіційним прес-релізом Суду, Путін сказав, що:
«he had taken the decision to “start working on the return of Crimea to the Russian Federation”»
Тобто: «він ухвалив рішення “почати роботу з повернення Криму до складу Російської Федерації”». Рішення ЄСПЛ щодо прийнятності справи «Україна проти Росії (щодо Криму)».
Це ретроспективне свідчення самого російського президента. Воно не дозволяє встановити дату кожного попереднього підготовчого заходу, але показує, що російське керівництво описувало власні дії як цілеспрямовану роботу щодо зміни належності території.
5. 23 лютого: Севастополь і поява «народного мера»
На мітингу в Севастополі Олексія Чалого оголосили керівником міста. Цей епізод описувала й сама проросійська організація «Союз севастопольских соотечественников России» у публікації від 24 лютого: мітинг на площі Нахимова «избрали городским головой Алексея Михайловича Чалого» («обрав міським головою Олексія Михайловича Чалого»). Організація повідомляла також:
«звучали призывы обращения к России за помощью, необходимости воссоединения с Россией»
Тобто: «лунали заклики звертатися до Росії по допомогу, про необхідність возз'єднання з Росією».
Це джерело корисне як свідчення учасників проросійської мобілізації. Їхня позитивна оцінка подій не робить описану процедуру законними виборами.
Проголошення посадовця учасниками мітингу не є загальноміським голосуванням і не замінює встановленого законом порядку формування влади.
Так само позицію учасників одного мітингу не можна прирівнювати до волі всіх севастопольців.
Окремо потрібно пам'ятати: Севастополь мав власний адміністративний статус і не входив до складу АРК. Тому події в місті та рішення кримського парламенту необхідно розрізняти, навіть якщо вони були частинами ширшого політичного процесу.
У Києві покладають президентські обов'язки на Турчинова
23 лютого Верховна Рада ухвалила постанову № 764-VII:
«1. Покласти на Голову Верховної Ради України Турчинова Олександра Валентиновича виконання ним обов'язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України.»
Отже, це рішення датоване 23 лютого. Переносити його на 22 лютого або пояснювати ним заяви, зроблені 20 лютого, неправильно.
6. Що того дня говорив чинний голова кримського уряду
23 лютого голова Ради міністрів АРК Анатолій Могильов публічно заявляв, як передала «ЛІГА.net»:
«Совмин работает в штатном режиме, все стратегические объекты жизнеобеспечения контролируются»
Тобто: «Рада міністрів працює у штатному режимі, всі стратегічні об'єкти життєзабезпечення контролюються». Наявних сил правопорядку, за його словами, «достаточно для надежной защиты» — «достатньо для надійного захисту». Видання також повідомляло про координацію уряду з міліцією, прокуратурою та СБУ.
Ця заява не доводить відсутності будь-якого ризику. Посадовець міг недооцінювати ситуацію.
Проте вона суперечить картині, начебто вже тоді на півострові взагалі не діяли українські органи влади, а населення залишилося без жодного захисту.
Чинний кримський уряд не повідомляв про власну нездатність працювати та необхідність замінити його російською військовою силою.
7. Мовне голосування 23 лютого: факт і його пропагандистське використання
Того самого дня Верховна Рада проголосувала за скасування Закону «Про засади державної мовної політики». Про це повідомив сам парламент. Ухвалений акт не був підписаний і не набув чинності: 3 березня виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов заявив, що не підпише його, про що повідомив «Інтерфакс-Україна».
Політичні наслідки цього голосування можна оцінювати й критикувати. Але його не можна перетворювати на здійснену заборону російської мови.
Крім того, залякування втратою мовних прав уже містилося у зверненні президії кримського парламенту від 11 грудня 2013 року. Повідомлення від 11 грудня з цитатами звернення.
Таким чином, лютневе голосування стало матеріалом для раніше сформованої кампанії. Воно не пояснює її походження і не надавало Росії права на військове втручання.
8. 24 лютого: Севастополь і російське військове перекидання
Міська адміністрація не визнає «обрання» Чалого
24 лютого Севастопольська міська державна адміністрація заявила, що спроба обрати нелегітимні органи влади на мітингу «є незаконним і не сприяє стабілізації в регіоні», і нагадала:
«У місті є представницька і виконавча влада - місцева рада та міська державна адміністрація.»
Повідомлення УНІАН від 24 лютого 2014 року.
Отже, передача управління не була безспірною процедурою, яку всі органи влади визнавали законною. Відбувалася спроба замінити чинний порядок управління результатом мітингу.
Кораблі з російськими військовими
За офіційною хронологією окупації, оприлюдненою на сайті «Кримської платформи», 24 лютого кораблі ВМФ Росії:
«took on board in Novorossiysk military hardware and units of Russian servicemen»
Тобто: «прийняли на борт у Новоросійську військову техніку та підрозділи російських військовослужбовців» і вирушили до Севастополя. За тією самою хронологією, ці сили надалі використали для захоплення адміністративних будівель і блокування українських військових частин. Хронологія окупації на сайті «Кримської платформи».
Це офіційний український виклад, який потрібно саме так і позначати. Він не є окремим судовим рішенням щодо кожного корабля.
Його значення для хронології очевидне: перекидання військ передувало захопленню парламенту й подальшому зверненню Аксьонова до Росії. Пізнішим зверненням не можна пояснювати вже здійснені раніше дії.
9. 25 лютого: вимоги референдуму та допомоги Москви
25 лютого біля кримського парламенту проросійські учасники акції вимагали, щоб парламент «отказался подчиняться новой власти Украины», «провел референдум о независимости» і «попросил Москву о помощи» — тобто відмовився підкорятися новій владі України, провів референдум про незалежність і попросив Москву про допомогу. Константинов вийшов до мітингувальників і пообіцяв скликати сесію 26 лютого. Тогочасне повідомлення «Делового Петербурга» про акцію 25 лютого.
Це вже були конкретні політичні вимоги щодо статусу та підпорядкування території.
Але вони залишалися вимогами учасників акції. Сам факт їх проголошення не встановлює позиції всього населення та не створює права місцевого органу виходити за межі конституційних повноважень.
Саме перспектива відповідних рішень кримського парламенту стала одним із приводів для масової мобілізації його опонентів наступного дня.
10. 26 лютого: масова акція за український Крим
26 лютого біля Верховної Ради АРК відбулися протилежні за спрямуванням мітинги. Тисячі людей, передусім кримські татари та українці, виступили за територіальну цілісність України. Їм протистояли прихильники проросійського курсу.
Збереглося датоване 26 лютого відеоповідомлення «Радіо Свобода». За його оцінкою, понад 10 тисяч людей виступили проти сепаратистських настроїв кримського парламенту, а їм протистояли близько 5 тисяч представників проросійських організацій.
Оцінки кількості учасників у джерелах відрізняються: хронологія «Кримської платформи» називає 12–15 тисяч учасників проукраїнського мітингу і близько 2 тисяч проросійського. Тому надійніше говорити про тисячі учасників, а конкретні числа наводити лише як оцінку відповідного джерела.
За тією самою хронологією, проукраїнський мітинг:
«was able to prevent convening a session of the Verkhovna Rada»
Тобто: «зміг запобігти скликанню сесії Верховної Ради» автономії.
Що доводить ця акція
Вона не є соціологічним вимірюванням думки всіх кримчан. За чисельністю мітингу не можна обчислити точний відсоток прихильників України.
Однак вона прямо спростовує інше твердження: що на півострові не існувало значного місцевого спротиву відокремленню.
Проукраїнську позицію представляли мешканці самого Криму. Їх не можна викреслювати з поняття «кримчани» лише тому, що їхній вибір суперечив російським планам.
У 2020 році указом № 58/2020 саме 26 лютого встановили Днем спротиву окупації АРК та Севастополя:
«Установити в Україні День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, який відзначати щороку 26 лютого.»
11. Що означає міжнародна оцінка подій до захоплення парламенту
Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в межах попереднього вивчення ситуації ще у 2016 році оцінив ситуацію в Криму як міжнародний збройний конфлікт між Україною та Росією. У звіті за 2017 рік (п. 88) Офіс нагадав цю оцінку: конфлікт
«began at the latest on 26 February 2014»
Тобто: «розпочався не пізніше 26 лютого 2014 року». Звіт Офісу прокурора МКС про попереднє вивчення, 2017 рік.
Це оцінка прокуратури в межах відповідної процедури, а не вирок Суду.
Водночас її зміст принциповий: ситуацію розглядали як міждержавний збройний конфлікт уже до березневого «референдуму» та оголошеного Росією включення Криму до свого складу.
Не слід змішувати цю оцінку з іншими датами:
| Дата | Що вона позначає |
|---|---|
| 20 лютого 2014 року | Початок тимчасової окупації за українським законом |
| Не пізніше 26 лютого 2014 року | Початок міжнародного збройного конфлікту за оцінкою Офісу прокурора МКС |
| 27 лютого 2014 року | Початок ефективного контролю Росії, встановлений ЄСПЛ для відповідальності за Конвенцією |
Ці формулювання стосуються різних правових питань. Їх потрібно зіставляти, зберігаючи зміст кожного.
Хронологія 20–26 лютого
| Дата | Основні події |
|---|---|
| 20 лютого 2014 року | Константинов у Москві допускає відокремлення Криму за умови розпаду України. Українське законодавство надалі визначає цю дату початком окупації |
| 21 лютого 2014 року | Підписано угоду про врегулювання кризи в Україні |
| 22 лютого 2014 року | Верховна Рада ухвалює постанову про самоусунення Януковича та дострокові президентські вибори |
| Ніч із 22 на 23 лютого 2014 року | За пізнішою заявою Путіна, він ухвалює рішення почати роботу щодо «повернення» Криму |
| 23 лютого 2014 року | У Севастополі мітинг проголошує Чалого керівником міста. Могильов заявляє про штатну роботу кримського уряду |
| 23 лютого 2014 року | На Турчинова покладають виконання президентських обов'язків. Відбувається голосування щодо мовного закону |
| 24 лютого 2014 року | Міська адміністрація Севастополя називає «обрання» на мітингу незаконним. За офіційною хронологією, російські кораблі з військовими вирушають із Новоросійська до Севастополя |
| 25 лютого 2014 року | Проросійська акція вимагає референдуму та допомоги Москви |
| 26 лютого 2014 року | Масова акція на захист територіальної цілісності України біля кримського парламенту |
Наша позиція
Події цього тижня не дозволяють представляти захоплення Криму як одностайне рішення його мешканців.
Відокремлення обговорювали до ключових рішень про зміну центральної влади. Російські дії розгорталися до пізніших звернень по допомогу. Водночас на самому півострові існував масовий спротив виходу з України.
26 лютого мешканці Криму публічно виступили проти відокремлення. У ніч на 27 лютого політичний процес змінило захоплення органів влади озброєною силою. Саме цю послідовність приховує розповідь про нібито єдину волю всіх кримчан.
Першоджерела
- «Интерфакс», 20 лютого 2014 року — Константинов у Москві про можливе відокремлення Криму.
- Закон № 685-VIII від 15 вересня 2015 року. Дата початку тимчасової окупації.
- Угода про врегулювання кризи в Україні, 21 лютого 2014 року.
- Постанова Верховної Ради № 757-VII від 22 лютого 2014 року.
- ЄСПЛ — рішення щодо прийнятності у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)», 16 грудня 2020 року.
- «Союз севастопольских соотечественников России», 24 лютого 2014 року — про мітинг 23 лютого.
- Постанова Верховної Ради № 764-VII від 23 лютого 2014 року.
- «ЛІГА.net», 23 лютого 2014 року — заява Могильова.
- Верховна Рада України, 23 лютого 2014 року — повідомлення про голосування щодо мовного закону.
- «Інтерфакс-Україна» — заява Турчинова від 3 березня 2014 року. Відмова підписати закон.
- «Інтерфакс-Україна», 11 грудня 2013 року — звернення президії кримського парламенту.
- УНІАН, 24 лютого 2014 року — позиція Севастопольської міськдержадміністрації.
- «Кримська платформа» — хронологія окупації Криму.
- «Деловой Петербург», 25 лютого 2014 року — акція біля кримського парламенту.
- «Радіо Свобода», 26 лютого 2014 року — відео мітингу в Сімферополі.
- Указ Президента України № 58/2020 від 26 лютого 2020 року.
- Офіс прокурора МКС — звіт про попереднє вивчення, 2017 рік. Пункт 88.
Хронологія
Константинов у Москві
Голова Верховної Ради АРК допускає відокремлення Криму «якщо країна розвалиться». Закон № 685-VIII згодом визначає цю дату початком окупації.
Угода про врегулювання кризи
Янукович і опозиція погоджують повернення до Конституції 2004 року та дострокові вибори.
Постанова № 757-VII
Верховна Рада констатує самоусунення Януковича та призначає вибори на 25 травня.
Мітинг у Севастополі
Учасники мітингу проголошують Олексія Чалого керівником міста; лунають заклики звертатися до Росії.
Постанова № 764-VII
Виконання обов'язків президента покладено на Олександра Турчинова; Могильов заявляє про штатну роботу уряду АРК.
Кораблі з Новоросійська
За офіційною хронологією, російські кораблі з військовими та технікою вирушають до Севастополя; міська адміністрація Севастополя називає «обрання» Чалого незаконним.
Акція біля кримського парламенту
Проросійські мітингувальники вимагають референдуму й допомоги Москви; Константинов обіцяє сесію 26 лютого.
Мітинг за територіальну цілісність України
Тисячі кримчан виходять під Верховну Раду АРК; сесію не вдається скликати.